3.3.Стадії групового розвитку.

۞1 Стадія. Орієнтація. Очікування відносно того, що відбуватиметься в групі, у різних учасників різні. Кожен приносить з собою свій індивідуальний досвід. Кожній людині в новій для нього ситуації спочатку важливо одночасно захистити себе і відчути свою належність до групи.

2 Стадія. Конфронтація та конфлікт. Как тільки учасники краще упізнають один одного, вони можуть дозволити собі більше свободи і різноманітних експериментів. Відчуваючи свою безпеку, вони можуть полемізувати один з одним і навіть заперечувати ведучому.

3 Стадія. Згода, співпраця та компроміс. З часом виникають інші почуття. Після "впадання" в агресивність багато хто в змозі виразити свої почуття на новому рівні. Вони відчувають більше поваги і прийняття один одного і вже не соромляться висловлювати це. Спілкування стає щирим, і кожен окремий учасник відчуває себе автентичніше з усіма своїми реакціями, бажаннями і потребами. Група більше не сприймається небезпечною, її швидше сприймають як деяке співтовариство, яке може полегшити життя і підвищити самоцінність кожного.

4 Стадія. Інтеграція особистісних потреб і потреб групи. Після того, як група попрацює деякий час в сприятливому режимі загальної підтримки і згоди, вона починає буксувати і в результаті шукати нові можливості для ефективнішої роботи. Часто вибирається такий варіант - ввести сильніші обмеження і жорсткіші стандарти, щоб забезпечити велику раціональність і продуктивність.

3.4.Особливості встановлення контакту з групою.

Робоча атмосфера в групі створюється тільки тоді, коли у усіх учасників є можливість встановлювати один з одним комунікативний контакт.

Тактильний контакт. Це найживіша і спочатку найпростіша можливість встановлення контакту.

►Дітям для психічного і фізичного здоров'я життєво потрібний дотик до батьків, але для дорослих цей вид контакту стає проблемою. Вже з дитячих років багато хто з нас дізнається заборони, які точно визначають, до чого не можна доторкатися. Коли ми стаємо дорослими, це може привести до психологічної ізоляції. Такі люди ховаються за столами і званнями, за схрещеними на грудях руками і різними масками. Питання, чи допустимі дотики в групі(і які), показове для характеристики внутрішньогрупового клімату. Чим формальніше працює група, тим більше неприпустимими вважатимуться дотики.

Зоровий контакт. Найбільш важливий і часто використовуваний вид сприйняття - зоровий. Проте він може і обмежувати контакт.

►Так, погляд убік свідчить про уникнення, пильний погляд також часто заважає - чим менше рухів очей, тим менше поля сприйняття. Якщо учасники в групі лише поверхнево дивляться один на одного, їх здатність до взаємодії сильно обмежується. Замість того щоб використати одночасно зір і слух, вони " включають" тільки один канал сприйняття, і уся повнота невербальних сигналів виявляється ним недоступною; рано чи пізно неминуче виникнуть непорозуміння і проблеми в спілкуванні. Коли він помічає, що якийсь учасник не дивиться на свого співрозмовника, він може поставити йому просте запитання: "На що ти дивишся? " Важливо, щоб учасник сам помітив, як він обмежує візуальне сприйняття.

Слухання як засіб встановлення контакту. Якщо відсутність зорового контакту при взаємодії звичайна швидко помічається обома партнерами, то відносно слухання все складніше, оскільки наслідки "глухоти" співрозмовника проявляються не відразу. Уважне слухання припускає тимчасове обмеження власної діяльності.

► Багато людей на перший погляд уважно слухають, тоді як насправді готують репліку у відповідь і тільки лише чекають того моменту, коли зможуть вставити слово, щоб висловити або захистити свою точку зору. Така позиція сильно заважає процесу спілкування. В цьому випадку ведучий може рекомендувати учасникам переказувати своїми словами останню репліку співрозмовника. Вражаюче, наскільки часто виявляється, що важливі частини повідомлення вислизають.

Мова та її роль в контакті. Мова як спосіб вираження має два виміри - змістовну сторону (мова) і звукову сторону (тембр голосу і інтонації).

►Більшість людей цікавляться передусім змістовною стороною мови, при цьому значущість її переоцінюється. Симптоми "мовних ігор", що обмежують контакт, в наявності, якщо Учасники використовують такі хитрощі:

• Вживання запитань, які можна розуміти як твердження. Це популярний прийом - зображуючи невпевненість і стриманість, людина насправді виражає приховану критику або здивування. Сюди відносяться питання, на які можлива відповідь "та або ні", і особливо питання, що розпочинаються із слова " чому" ("Чому ти так часто мене перебиваєш"?). Ведучий повинен допомогти учасникам розрізняти питання, які націлені на отримання інформації, і питання, що містять приховані оцінки або вимоги. Мають сенс питання типу "хто"?, "що"?, "як"?, "коли"?, "який"?.

• Висловлювання в третій особі або в множині, що дають можливість уникнути відповідальності за сказане. Це ще один маніпулятивний прийом, який часто служить " затуманенню" обстановки. Наприклад: "Ми усі хочемо припинити цю діяльність" - це висловлювання зображує фіктивний, а не реальний консенсус.

• Висловлювання типу "Я не можу", тоді як дійсний сенс їх - "Я не хочу". Суть цього прийому та ж - уникання особистої відповідальності.

• Висловлювання типу "Якщо тільки", які схожі по структурі з "Так, але". Вони зображують більше доброї волі, чим є насправді. Наприклад: "Якби ти як ведучий не був таким авторитарним, я б із задоволенням з тобою співпрацював". Насправді це означає: "Зараз мені не подобається працювати з тобою".

• Висловлювання типу "Так, але": "Я із задоволенням став би з вами співпрацювати, але, на жаль, у мене немає часу". В основному все, що говориться перед "але", не відповідає дійсності. Таке формулювання покликане заспокоїти співрозмовника і попередити його негативну реакцію на відмову. Ведучий може запропонувати учасникові спробувати сформулювати повідомлення без "туману «але»" - як ясна і тверда відмова.

• Нескінченні повторення однієї і тієї ж думки або одних і тих же слів і фраз, внаслідок чого слухачі "засинають". Саме цього неусвідомлено бажає слухач, що говорить, адже в'ялий і стомлений, не може критикувати. З іншого боку, під цим може ховатися і неусвідомлене бажання контакту.

• Надто багато пояснень - реакція слухачів формується і зумовлюється бажаним чином.

• Розмова про присутніх замість розмови з ними самими, що теж є насправді уникненням контакту. В цьому випадку ведучий повинен обов'язково втрутитися. Розмова про якогось учасника - майже завжди непрямий напад на нього, що особливо небезпечно для тривожних членів групи.

• Висловлювання за зразком "по-перше, по-друге, по-третє.". Такі люди, як правило, завжди вважають себе правими. В той же час вони досить зарозумілі, оскільки змушують слухачів довго стримуватися і концентрувати увагу.

• Використання іменників замість дієслів: "Моє дихання погане". Той, що таким чином говорить дистанціюється від своїх дій. Тоді відповідальність несе не він сам, а його незадовільне дихання. Просте речення змінити фразу "Я погано дихаю" може допомогти учасникові помітити, що він робить це сам - якщо він почне дихати глибше, він також краще зрозуміє і свій стан.

• Висловлювання типу "Я не". У багатьох випадках вірне зворотне висловлювання: "Я не злюся на тебе" насправді може означати "Я зол на тебе" або принаймні "Я все ще трохи дратуюся на тебе". Ведучий повинен призвати учасника поекспериментувати з позитивними варіантами пропозиції.

• Використання кліше. Особливо неприємний жаргон психологічних груп : "Відкрий мені себе", "Дай мені зворотний зв'язок" і т. п. Часто це звучить карикатурно.

Голос та його особливості. Звучання, висота тону, чіткість артикуляції, гучність, дихання, ритм, резонанс, темп - усе це досить багато говорить про людину, іноді навіть більше, ніж сам зміст повідомлення.

►Труднощі виникають, коли зміст висловлювання не відповідає манері мови, наприклад, коли хтось говорить здавленим і завмираючим голосом: "Я почуваю себе тут дуже добре". Слухачі дратуються, тому що не знають, чому вірити - змісту висловлювання або тому, як це було сказано. Зазвичай люди схильні більше довіряти голосу, ніж словам. Інтенсивність і темп мови вказують на готовність того, що говорить до контакту.

Мова тіла. Звичайно, небезпечно ізолювати окремі елементи від загального контексту. Усі тілесні сигнали принципово багатозначні і вимагають перевірки.

►Для цього потрібно мати розвинену чутливість і сприймати учасника в цілому. Щоб в подібній інтервенції ведучого був сенс, він повинен мати відповідні гіпотези про те, що означають ті або інші невербальні сигнали. Можуть допомогти наступні спостереження:

• Якщо той, хто слухає або говорить, мимоволі прикриває пальцями або рукою рот, то часто він неусвідомлено дає зрозуміти, що не дозволяє собі виразити думку або почуття, які виникли у нього спонтанно. Таким чином він обмежує контакт з партнером.

• Коли слухач або той, що говорить кладе руку на шию, це означає, що він почуває себе обмеженим або пригніченим - він напружений і дихає неглибоко.

• Ковтання теж часто служить блокуванню контакту. Учасник не повністю себе виражає і у прямому розумінні слова проковтує реакцію.

• Застигле і нерухоме положення голови, як правило, виражає внутрішню заборону. Готова до контакту людина вільної легко повертає голову.

• Напруга щелепної мускулатури вказує на стискування щелеп - символічне вираження гніву, спрямованого не ззовні, а всередину - проти самого себе. Оскільки агресія спрямована не на того адресата, контакт порушується.

• Людина схрещує руки на грудях, кладе ногу на ногу, та піднімає плечі. Це класична захисна поза. Непряме послання: "Я відчуваю загрозу і хочу захистити свої життєво важливі органи".

• Учасник, сидячи, " ховає" руки. Це може означати, що він не дозволяє собі встановити реальний живий контакт. Фактично його повідомлення свідчить: "Я не почуваю себе вільно і не дозволяю собі спонтанних реакцій".

• Учасник погладжує себе. Цим він не дозволяє собі виразити свою потребу в ніжності, яка могла б бути задоволена, якби він погладив іншого або попросив будь-кого погладити його.

Простір та особливості контакту учасників. Члени групи претендують на певний простір, хоча і знають, що для цього немає законних підстав, що призводить до виникнення напруги.

►Навіть у короткостроковій групі аналіз групового простору корисний і часто дозволяє зробити цікаві висновки про міжособові контакти. Де сидить ведучий? Хто сидить поряд з ним? Які учасники сидять далеко один від одного? У кого більше місця, у кого - менше? Хто сидить поряд з ким? Відповіді на ці питання дають інформацію про соціальну структуру групи і розподіл ролей в ній.

Питання та завдання для самоконтролю:

? Теоретичний блок:

1. Що спільного та в чому різниця між груповою психотерапією, груповою психологічною профілактикою, груповою психологічною корекцією та груповим психологічним тренінгом?

2. Що може бути змістом соціально-психологічного тренінгу?

3. Назвіть основні правила, які застосовуються в соціально-психологічному тренінгу, та дайте їх стислу характеристику.

4. Охарактеризуйте роль та місце попередньої підготовки до організації і проведення соціально-психологічного тренінгу.

5. Тренінг як засіб цілеспрямованої зміни групи чи організації. Обґрунтуйте переваги і недоліки групової форми роботи.

6. Що таке групові норми?

7. Назвіть чинники, які сприяють груповій динаміці. Які основні підходи до управління груповою динамікою ви знаєте?

8. Назвіть основні фактори, що можуть сприяти розвитку конфліктів у групі та стисло окресліть стратегії їх вирішення.

9. Назвіть основні етапи розвитку групової динаміки. На якому з цих етапів виникає та як долається криза в розвитку тренінгової групи?

10. Перерахуйте негативні і позитивні чинники, що впливають на рівень групової згуртованості. Які з них, на ваш погляд, є найважливішими?

11. Поняття про групову згуртованість, чинники, що сприяють груповій згуртованості.

12. Чим відрізняється свідома та несвідома мікро-структура соціально-психологічного тренінгу?

13. Складові тренерського портфелю. Назвіть основні суттєві відмінності бізнес-тренінгу, тренінгу особистісного зросту, соціально-психологічного тренінгу, психокорекційного тренінгу, психотерапевтичного тренінгу, ресурсного тренінгу тощо.

14. Дайте визначення понять «відкрита рамка» та «шеррінг». Їхнє місце та роль в СПТ.

Практичний блок:

█ Завдання 1

Визначьте різні способи завершення СПТ. Обґрунтуйте коли і в яких ситуаціях вони продуктивні, а коли – ні. Складіть типовий реліз (найважливіші вимоги до організації) для проведення соціально-психологічного тренінгу:

- Мета і умови проведення СПТ.

- Вимоги до приміщення (освітлення, температура кількість місця тощо).

- Вимоги (норми) для учасників.

- Вимоги до менеджерів груп.

- Вимоги до технічного забезпечення.

- Інші вимоги.

Завдання 2.

Уявіть, що Ви – тренер соціально-психологічного тренінгу. Ви проводите СПТ і в Вас виникають проблеми, що пов’язані з груповою згуртованістю. Дайте відповідь на питання:

• У Вас на тренінгу група спілкується по підгрупам в 3-4 людини, ці підгрупи конкурують між собою – наведіть варіанти дій тренера.

• У Вас на тренінгу учасники не бажають виконувати вправу – наведіть варіанти дій тренера.

Завдання 3.

Розробіть для себе типову макроструктуру тренінгу за варіантами:

Варіант 1

Ритуал вітання:

• Розминка

• Рефлексія минулого заняття (якщо таке було)

• Введення в тему сьогоднішнього заняття (основний зміст)

• Вправи та процедури, що дозволяють засвоїти основний зміст заняття

• Рефлексія заняття

• Домашнє завдання та/або «місточок» до наступної зустрічі.

• Ритуал прощання

Варіант 2

- Розминки (тематичні). Своєрідний психологічний запуск теми. Після розминки озвучується тема заняття

- Діагностика проблеми (шляхом гри чи вправ) та мотивація до її вирішення

- Теоретичний «шматок»: введення понять, правил, технологій

- Відпрацювання навичок (вправи на різні навички)

- Узагальнення та інтеграція отриманих навичок (гра, вправи тощо)

- Рефлексія (обмін думками, аналіз того, що відбулося, відповіді тренера на питання групи тощо)

- Міжособистісна підтримка, зворотній зв’язок (підсилення і закріплення умінь і навичок та їхня контекстуалізація)

Завдання 4.

Уявіть, що Ви – тренер СПТ. Ви проводите тренінг-інтенсив, що триває вже декілька днів. Ваша група зараз переживає пік групової динаміки. Дайте відповідь на питання:

• Які ваші дії та принципи роботи можуть сприяти успішному управлінню груповою динамікою на цьому етапі СПТ?

• Які ваші дії як тренера можуть стати фатальними для розвитку групової динаміки та згубними для керування групою на цьому етапі СПТ?

Завдання 5.

Розробіть типову структуру тренінгу для складання свого тренерського портфелю:

- Мотиваційний блок тренінгу.

- Інформаційний блок тренінгу.

- Практичний блок тренінгу.

- Контекстуалізаційний блок тренінгу.

Розділ 4. Загальні положення соціально-психологічного тренінгу в рамках шкіл психології