3.1.Умови групової роботи та соціальна структура групи.

۞ Щоб реалістично оцінювати шанси конкретного учасника на успіх і допомагати йому у разі потреби, ведучий повинен мати уявлення про найважливіші чинники соціальної структури своєї групи:

Під груповими нормами розуміється загальне уявлення учасників про можливу і доречну поведінку в конкретній соціальній системі.

Норми і пов'язана з ними система санкцій гарантують групі певну стабільність і передбачуваність соціального життя.

У групи відкриті кордони. Це означає, що кожен учасник може пропустити декілька зайнять (звичайно, буде добре, якщо він заздалегідь попередить, що не прийде), також особисті контакти із зовнішнім світом дозволені і можливі.

Учасники можуть самі пропонувати теми для роботи.

Кожен сам визначає для себе інтенсивність своєї участі. В усіх є право на тимчасовий інтелектуальний, емоційний і фізичний "тайм-аут".

Події в групі мають бути обговорені і усвідомлені ведучим і учасниками.

3.2.Відмінність спт від терапевтичної групи.

Відповідно цінуються і розвиваються схожі способи поведінки: ефективна комунікація, функціональна гнучкість, самоконтроль, усвідомлення власної поведінки, чутливість по відношенню до інших людей, толерантність, довіра, розуміння самого себе і так далі. Учасники, відвідуючі як терапевтичні, так і психологічні групи, випробовують, як правило, одні і ті її проблеми - самотність, розгубленість, відчуження. Між терапевтичними і психологічними групами існує не лише схожість соціокультурного фону учасників і цілей навчання, але і схожість діючих психологічних механізмів, вживаної техніки і правил (акцентування "тут і тепер", відкритість, зворотний зв'язок і т. п.).

۞Звичайно, існують і деякі відмінності, які необхідно позначити. Позиція ведучого терапевтичної групи відрізняється від позиції ведучого психологічної групи. Частіше учасники психологічних груп сприймають ведучого реалістичніше, ніж учасники - терапевта, вони навіть можуть порівнювати себе з ним, оцінювати, чи має він такі ж глибокі професійні знання, як вони самі. У груповій терапії учасники набагато нереалістичніше сприймають ведучого. Він рідше говорить про власні проблеми, і в його цілі не входить навчання учасників тому, що він робить сам.

Ще важлива відмінність: тоді як в психологічну групу люди приходять, щоб розширити свою особистісну і міжособистісну компетентність, учасники терапевтичної групи хочуть просто пережити труднощі. Тобто першим властива орієнтація на компетентність, а другим - орієнтація на виживання.

Додаткова відмінність виникає на початковій і кінцевій стадіях. На початку психологічної групи учасники відчувають деяку тривогу, але все таки почувають себе досить соціально компетентними. Клієнти терапевтичної групи частіше розпочинають терапію з відчуттям страху, і прогрес там йде набагато повільніше.

Як правило, терапевтична група триває довше, ніж психологічна. Робота психологічної групи закінчується через чітко обумовлений час, коли група досягає певної згуртованості. У терапевтичній групі момент досягнення згуртованості є якраз точкою, з якою починається власне робота, оскільки терапія триває до того часу, поки кожен учасник хоч якоюсь мірою не вирішить свої проблеми.

►Додаткову складність створює той факт, що на практиці часто буває, що в психологічну групу приходять люди, яким слід було б піти в терапевтичну групу, щоб там грунтовно відпрацювати свої проблеми. Звідси у багатьох учасників виникають серйозні проблеми. Коли у ведучого увесь час створюється враження, що певні труднощі учасника виходять за межі можливостей конкретної групи, він повинен про це відкрито повідомити.