3. Жанрове планування (жанрова характеристика видання).

Історично саме розвиток жанрової системи публіцистики (виникнення інтерв’ю, репортажу, журналістського розслідування тощо) багато в чому визначив сучасне «обличчя» видання.

Трансформації жанрової системи публіцистики відбуваються постійно: деякі жанри стають більш популярними і більш вживаними, деякі – навпаки. На сьогодні відзначаються такі трансформації: 1) домінування інформаційних жанрів; 2) з’ява жанрів соціологічного спрямування (анкета, опитування, моніторинг); 3) мінімізація жанрів (міні-інтерв’ю, міні-рецензія, міні-коментар); 4) зникнення сатиричних художньо-публіцистичних жанрів (фейлетону, памфлету).

Вибір домінуючих жанрів для конкретного видання обумовлюється 1) читацьким запитом / модою; 2) складом творчого колективу (не кожен журналіст може написати нарис чи замітку, в журналістиці існують спеціалізації); 3) соціально-історичними чинниками; 3) призначенням інформації – проінформувати, розважити, проаналізувати; 4) типом видання.

Загалом, жанри мають врівноважуватись як у кількісному аспекті, так і у видовому (інформаційних, аналітичних, художньо-публіцистичних). Однак аналіз сучасних газет засвідчує, що є кілька варіантів жанрового планування: 1) використовується вся палітра жанрів (зазвичай у газетах загальнодержавних загальнополітичних і великих за обсягом); 2) редакція обирає домінуючі жанри (наприклад: замітка, нарис, лист, або: замітка, стаття, коментар, інтерв’ю, життєва історія; як правило, так чинять у газетах спеціалізованих і регіональних); 3) формується індивідуальна жанрова модель, яка домінує в усіх публікаціях.

Зміни жанрової характеристики видання можливі, але, як зазначає В.Е. Шевченко, не повинні бути випадковими, інакше буде порушено зв’язок із читачами.

4. Рубрикація газети. Заголовковий комплекс.

Видавнича практика засвідчує доцільність використання в публікації чи виданні загалом не одного заголовка, а заголовків різних видів (наприклад, заголовка, рубрики, колонтитула). За допомогою рубрики окреслюється загальний напрям і характер публікації, основний заголовок розкриває зміст та ідею матеріалу, підзаголовок уточнює, конкретизує цей зміст.

Заголовний (заголовковий) комплекс – це 1) сукупність взаємопов’язаних текстових і графічних зображень, що лаконічно подають інформацію про видання (ДСТУ 3017-95); 2) сукупність елементів та графічних засобів, які стисло розкривають зміст матеріалу (Є.В. Фастовець); 3) увесь масив елементів, за допомогою яких можна розкрити зміст видання чи публікації.

До заголовкового комплексу належать: заголовок, підзаголовок, надзаголовок, внутрішні заголовки, колонтитул, колонлінійка, колонцифра, рубрика, суперрубрика, шапка, вріз, лід, заголовкова літера (ініціал, буквиця), логотип, компендіум (абреже, екстензо), епіграф, прізвище автора, а також цитати, довідки, коментарі, пояснення, постскриптуми, які виділені графічно й виконують рекламну щодо видання чи тексту публікації функцію.

За допомогою усіх елементів заголовкового комплексу створюється «обличчя видання».

Найбільшу роль у режисурі періодичного видання, а саме в систематизації всіх публікацій, відіграє рубрика.

Рубрика − особливий різновид газетного заголовка і розділ газети, що підтримується в ній з певною періодичністю.

Функції рубрик: інформаційна, пошукова, привернути увагу читачів до актуальних на сьогодні тем; організація (структурування) тематики та її ритмічна презентація, засіб жанрово-тематичного планування.

Види рубрик:

за предметом, на який вони вказують	тематичні (допомагають розкрити тему); службові (вказують на жанр, джерело інформації, час події, характер аудиторії, актуальність повідомлення; інформують про форми й методи редакційної роботи)
за обсягом	суперрубрика, рубрика, підрубрика
за структурою	одиничні й подвійні
за періодичністю і часом появи	постійні, тимчасові, епізодичні (одноразові), «пульсуючі» (виникають за потреби без чіткої періодичності)
за жанрово-композиційним виконанням	рубрика-публікація, рубрика-підбірка, рубрика-сторінка
за розрощуванням	«константно розташовані» і «плаваючі» (місце на сторінці чи в газеті не визначено точно)