5. Мовностилістична режисура газети

Власний стиль видання, за Д. Пікоком, − це сукупність стилістичних, лінгвістичних, типографічних правил, які підпорядковані 1) необхідності дотримуватись норм (дотримання мовної та стилістичної культури написання), 2) формувати власні традиції, власне мовностилістичне обличчя видання.

Три типи стилю видання: 1) уніфікований унормований; 2) унормований, але з опорою на яскравих авторів; 3) уніфікований придуманий. В останньому випадку говорять про мовну чи стильову політику видання.

Що і як вибираємо?

• Із елементарних стилів мовлення (агітаційного, аналітичного, описового, репродуктивного, експресивного) редакція повинна обрати домінуючий.

• Систему виділень

• Стиль заголовків, оскільки саме заголовок – найвиразніше презентує стиль (статті в різних газетах про газ: «Україна винна за газ. Як зростатимуть ціни?» і «Як ти м’ячик пнеш, так він і полетить».

• Підбір автури. Пізнаваність автора видання – гарантія наявності в ньому індивідуальної цілісності. Поняття «мускулатура стилю» відповідає вислову Буало: «Учіться мислити, а потім вже писати»

• Вибір словників, якими можна користуватись у спірних ситуаціях

• Написання дат (8 січня 1998, 08.01.98, XX чи 20)

• Написання чисел (коли словами, а коли цифрами. Загалом, це залежить від типу літератури, але є винятки. Написання дробових чисел, чисел цифрами з великою кількістю нулів)

• Оформлення прямої мови

• Оформлення бібліографічних та довідкових матеріалів

• Правила переносу слів

• Правила скорочень, умовні скорочення

• Допустимість помилок верстки

6. Режисура, пов’язана зі зміною обсягу видання

Обсяг газети – важлива характеристика цього видання. Великий обсяг засвідчує його авторитет, серйозність.

Протягом періоду існування газети її обсяг постійно збільшується. Це обумовлено такими чинниками: 1) збільшення інформаційного потоку, який проходить через видавництво і, відповідно, видавничого портфелю; 2) збільшення кількості авторів, які готові працювати на видавництво, і кількості працівників (редакторів, коректорів, верстальників); 3) економічні потреби в підвищенні ціни на видання (збільшення обсягу в цьому випадку використовують як обґрунтування цінової політики видавництва).

Збільшення обсягу обумовлює: 1) створення більш чіткої рубрикації; 2) посилення жанрово-тематичного планування, оскільки неодмінно створюються тематичні випуски із власною періодизацією; 3) зміну періодизації (не завжди).

Планування обсягу газети може бути симетричним і асиметричним. Так, наприклад газета щодня може виходити з однаковою кількістю сторінок (симетричне планування), або ж навпаки: в один із днів тижня обсяг газети збільшується і в номері стисло подається інформація за тиждень.

Тема 6 зовнішня структура серіального видання

Архітектонічні елементи, які впливають на формування «обличчя» видання.

Вимоги до зовнішньої структури серіальних видань занотовані в таких галузевих стандартах: ГСТУ 29.1-97 «Журнали. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги»; ГСТУ 29.3-2000 «Газети. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги», ТУУ 29.005-95 «Календарі. Технічні умови».

У кожній газеті є певна кількість архітектонічних елементів, характеристики й особливості компонування яких 1) формують певні архітектонічні типи серіальних видань; 2) сприяють створенню «обличчя» конкретного видання.

Усі ці архітектонічні елементи можна скомпонувати в кілька груп:

1. Особливості матеріальної конструкції (формат, папір, обкладинка)

2. Оформлення титульних і вихідних відомостей (перша сторінка, титульні відомості, оформлення назви і її обсяг на сторінці, вихідні відомості, анонс)

3. Оформлення сторінки складання

а) тип верстки: горизонтальний, вертикальний, блоковий, змішаний

б) особливості форматів сторінки складання (формат сторінки складання, кількість і формат колонок, види абзацних відступів, спосіб вирівнювання, наявність втяжок)

б) використання повітря

в) оформлення «свічок» (бокових добірок)

в) сталість / динамічність макету

4. Оформлення заголовкового комплексу

а) заголовки: наявність надзаголовків, підзаголовків і внутрішніх заголовків, обсяг площі, зайнятої заголовком у статті, варіювання гарнітури і кеглю в заголовках, використання кольору, використання виворіток, лінійок, рамок чи декоративних елементів, поєднання заголовка з повітрям чи ілюстрацією, види компонування тексту заголовка в кілька рядків за певними схемами; варіювання в розташуванні заголовка відносно основного тексту.

б) рубрики: кількість рубрик, типи оформлення, типи розміщення, сталість у оформленні постійних рубрик

в) колонтитули, колонцифри, колон лінійки: оформлення, розміщення, сталість оформлення на різних сторінках видання

в) способи зазначення імені автора

г) наявність врізів і лідів, види оформлення в межах одного видання

д) цитати з текстів: способи їх виділення

е) наявність ініціалів

5. Особливості шрифтового дизайну (кількість шрифтів для основного тексту, гарнітури і кеглі шрифтів, шрифтові та нешрифтові засоби виділення тексту, доцільність використання виділень, кількість виділень і системність чи несистемність застосування, особливості застосування виворіток – частота, колір, обсяг тексту на виворітці)

6. Особливості ілюстрування та декору (кількість ілюстрацій у виданні, кількість ілюстрацій на сторінці, кількість ілюстрацій до однієї публікації; величина-обсяг; емоційно-виражальний потенціал ілюстрації, закладений у його жанрових і образних характеристиках; наявність фотографій авторів публікацій; типи розміщення ілюстрацій)

7. Співвідношення ілюстрацій із текстом та візуальна зв’язність ілюстрацій із текстом.

8. Використання кольору (повнокольорове чи двокольорове; в усьому виданні чи на окремих сторінках; кольори назв-логотипів і колонтитулів)

9. Частка і якість реклами