26) Магматичні процеси Землі. Вулкани, типи вулканів, їх поширення.

Магмати́зм — сукупність процесів виплавлення магми, її еволюції, переміщення, взаємодії з твердими породами і застигання.

Магматизм — один з найважливіших виявів глибинної активності Землі та планет земної групи. З Магматизмом пов'язане утворення різноманітних родовищ корисних копалин.

Зі зміною геодинаміки змінюється тип М., який, в залежності від геол. історії і приналежності до тієї або іншої структури земної кори, поділяється на геосинклінальний, орогенний, платформний і областей тектоно-магматичної активізації.

У геології – відносно чітко виражений інтервал геологічного часу, який є частиною етапу (стадії) тектоно-магматичного циклу і характеризується певною тектонічною обстановкою, протягом якого формуються окремі магматичні (інтрузивні або ефузивні) комплекси.

Вулка́н — геологічне утворення (геотектонічне явище), яке виникає над каналами та тріщинами у земній корі, якими на поверхню викидаються лава, попіл, гарячі гази, водяна пара й уламки гірських порід.

Вулкани поділяються на діючі і згаслі. До діючих належать ті, виверження яких відбувається нині або спостерігалось в історичному минулому. Згаслі вулкани були діючі в доісторичний час. Вони є на Британських островах, у Центральній Європі, Сибіру, Аравії, Індостані та інших районах.

Вулкані́зм — сукупність явищ, пов'язаних з утворенням та переміщенням магм у глибинах Землі та їх виверженням з надр на поверхню суші або дно морів і океанів у вигляді лав, пірокластичного матеріалу і вулканічних газів.

Вулкани поширені на земній поверхні нерівномірно. Найбільша кількість вулканів (понад 600) зосереджена у Тихому океані. Там вони утворюють пояс, який простягається від Алеутських островів до Патагонії і від Камчатки до Нової Зеландії і Антарктиди (Тихоокеанське вулканічне кільце). У цій зоні часто бувають сильні землетруси.

До інших вулканічних регіонів належить молодий Альпійсько-Гімалайський пояс гір і серединні океанічні хребти. Так, Серединно-Атлантичний хребет піднімається над водою у вигляді вулканічних островів (Ісландія, Азорські острови та ін.).

27) Екзогенні процеси Землі. Вивітрювання, денудація, акумуляція.

Екзогенні процеси  – геологічні процеси, що відбуваються на поверхні Землі та в її приповерхневих шарах (вивітрювання, денудація, абразія, ерозія, діяльність льодовиків, підземних вод); зумовлені, головним чином, енергією сонячної радіації, силою тяжіння і життєдіяльністю організмів; тісно пов'язані з ендогенними процесами.

Виві́трювання — процес механічного руйнування та хімічної зміни гірських порід імінералів земної поверхні та приповерхневих шарів літосфери під впливом різноманітних атмосферних реагентів, ґрунтових та поверхневих вод, життєдіяльності організмів та продуктів їхнього розкладення. Відповідно до вищенаведених чинників розрізняють вивітрювання фізичне, хімічне та біологічне.

Розрізняють також наземне (атмосфера) й підводне (гальміроліз) вивітрювання. Процеси вивітрювання спричиняють утворення різних осадових гірських порід та кори вивітрювання.

Денудація  — сукупність процесів руйнування гірських порід водою, вітром, льодовиками тощо і перенесення продуктів руйнування до нижчих ділянок (рівнів) земної поверхні. Основною рушійною силою процесів денудації виступає сила гравітації, дія якої є універсальною і виявляється безпосередньо (гірські обвали, каменепади,снігові й льодовикові лавини тощо) або опосередковано, завдяки дії вітру, текучих вод, льоду.

Денудація розкриває родовища корисних копалин, які формувалися при осадонакопиченні або магматичній діяльності в земній корі на різних глибинах. Денудація призводить до перерозподілу корисних копалин, виникнення розсипів, покладів осадових корисних копалин.

Внаслідок денудації рельєф вирівнюється.

Акумуляція - нагромадження на поверхні суші або на дні водного басейну мінеральних частинок чи органічних залишків в результаті діяльності вітру, текучих вод, льодовиків, вулканів, моря та ін. геол. факторів. Процес, протилежний денудації і залежний від неї. Області А. — це найчастіше тектонічні прогини та западини, а також денудаційні долини й улоговини. Розрізняють А. наземну (гравітаційну, річкову, льодовикову, водно-льодовикову, морську, озерну, еолову, біогенну, вулканогенну) і підводну (підводно-зсувну, прибережно-морську, дельтову, рифоґенну, вулканічну, хемоґенну тощо. З процесами А. пов'язане утворення різних типів екзоґенних родовищ корисних копалин. Внаслідок А. на земній поверхні утворюються такі форми рельєфу, як акумулятивні рівнини різного походження, акумулятивні тераси, дельти, піщані підводні мілини (бари), берегові вали, дюни, бархани, моренні гряди та ін.