- •Тема 6. Маркетингова цінова політика
- •1. Цілі цінової політики і фактори, що на неї впливають.
- •2. Зовнішні фактори.
- •2. Цінові стратегії
- •Цінові стратегії
- •1. Стратегічні рішення щодо цінового рівня 2. Стратегії єдиних чи гнучких цін 3. Цінові стратегії в межах товарного асортименту
- •1.1. Стратегія високих/низьких цін.
- •1.2. Ціни новинок
- •1.4. Стратегія незаокруглених цін.
- •2. Стратегії єдиних чи гнучких цін
- •2.1. Стратегія гнучких цін.
- •1.3. Стратегії щодо показника „ціна-якість”.
- •2.2. Стратегія єдиних цін.
- •2.3. Стратегія цінової дискримінації.
- •2.4. Стратегії ціноутворення за географічним принципом.
- •3. Цінові стратегії у межах товарного асортименту
- •Методи ціноутворення
- •1. Витратний підхід.
- •1.1. Метод надбавок
- •1.2. Метод забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал
- •1.3. Агрегатний метод
- •1.4. Метод цільових витрат
- •2. Підхід до ціноутворення, що базується на попиті
- •2.1. Метод максимізації поточного прибутку
- •2.2. Аукціон
- •3. Конкурентний підхід
- •3.1.Метод ціноутворення на основі рівня поточних цін
- •3.2. Метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару
- •3.3. Метод встановлення ціни на підставі торгів
- •4.Пристосування ціни.
- •2. Пристосування цін щодо умов оплати.
- •3. Застосування системи знижок
- •4. Франкування цін
- •5. „Страхування цін”
- •Державне регулювання цін
2. Пристосування цін щодо умов оплати.
Передбачає отримання авансу, надання кредиту, прискорення платежів, розрахунки готівкою.
- знижка за передоплату (часткова попередня оплата замовлення). В даному випадку покупець кредитує постачальника та вилучає зі свого обороту часом значну суму коштів, продавець найчастіше встановлює йому знижку;
- підвищення цін у разі надання кредиту. Продавець кредитує покупця, тому ціна має бути підвищена;
- знижки за прискорення платежів та розрахунки готівкою („сконто"). У даному випадку розуміють зниження ціни для покупців, що оперативно оплачують рахунки. Типовим прикладом є умова „2/10, нетто 30". Це означає, що платіж має бути здійснений протягом 30 днів, але покупець може відняти від суми платежу 2%, якщо розрахується упродовж 10 днів. Такі знижки допомагають поліпшити стан ліквідності продавця.
3. Застосування системи знижок
3.1. Знижки за кількість товару, який купують
Ці знижки стимулюють придбання товарів у великій кількості, що веде до економії витрат на зберігання, транспортування і реалізацію товарів, а також прискорює швидкість обороту капіталу фірми-виробника, що дає їй змогу отримувати додаткові прибутки.
3.2. Функціональні знижки
Це знижки для сфери торгівлі. Виробники пропонують їх фірмам, які спеціалізуються на організації товарного руху і збуту товарів. Їх різновид— дилерські знижки, які дають можливість ділерам покрити витрати на реалізацію товарів і надання сервісу, а також забезпечують їм зумовлений прибуток.
3.3. Бонусні знижки
Надають їх постійним споживачам, якщо вони за певний період придбали зумовлену кількість товару. Найчастіше під кількісним бонусом розуміють знижку з річного обороту (застосовує оператор мобільного зв’язку МТС)
3.4. Сезонні знижки
Надають їх споживачам, які здійснюють поза сезонні покупки товарів чи послуг. Ці знижки дають можливість виробникові (продавцеві) підтримувати стабільніший рівень виробництва і збуту впродовж року.
Наприклад, виробник лиж надає весняні та літні знижки роздрібним торгівцям, щоб ті заздалегідь замовляли його продукцію. Дуже поширені знижки на всілякі послуги, попит на які має значні сезонні коливання: туристичні послуги, авіаперевезення тощо.
3.5. Товарообмінний залік
Зниження ціни нового товару за умови здачі аналогічного старого. Його застосовують у торгівлі автомобілями, телевізорами та іншими товарами довготермінового використання.
4. Франкування цін
Дуже поширеною у світовій практиці є система франкування цін, яка охоплює різні варіанти зарахування транспортних витрат до ціни товару.
„Франко" — умова продажу, згідно з якою продавець зобов'язується доставити товар у відповідне місце за свій рахунок і на свій ризик, причому до ціни, крім транспортних, можуть входити і страхові витрати, а інколи й митні (якщо товар експортують). Ось деякі з умов франкування:
ціна „франко-завод" — це фактично відпускна ціна виробника; покупець сам оплачує усі витрати, пов'язані з доставкою;
" ціна „франко-перевізник" (місце зазначене) означає, що зобов'язання продавця щодо доставки вважається виконаним після передання товару під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці;
ціна „франко-кордон" містить у собі всі витрати, пов'язані з доставкою товару до кордону між державами, якщо товар експортують;
ціна „франко-склад споживача" означає максимальні зобов'язання продавця і до неї входять усі витрати, пов'язані з доставкою, страхові збори і мито (при експорті товару).
