- •Тема 6. Маркетингова цінова політика
- •1. Цілі цінової політики і фактори, що на неї впливають.
- •2. Зовнішні фактори.
- •2. Цінові стратегії
- •Цінові стратегії
- •1. Стратегічні рішення щодо цінового рівня 2. Стратегії єдиних чи гнучких цін 3. Цінові стратегії в межах товарного асортименту
- •1.1. Стратегія високих/низьких цін.
- •1.2. Ціни новинок
- •1.4. Стратегія незаокруглених цін.
- •2. Стратегії єдиних чи гнучких цін
- •2.1. Стратегія гнучких цін.
- •1.3. Стратегії щодо показника „ціна-якість”.
- •2.2. Стратегія єдиних цін.
- •2.3. Стратегія цінової дискримінації.
- •2.4. Стратегії ціноутворення за географічним принципом.
- •3. Цінові стратегії у межах товарного асортименту
- •Методи ціноутворення
- •1. Витратний підхід.
- •1.1. Метод надбавок
- •1.2. Метод забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал
- •1.3. Агрегатний метод
- •1.4. Метод цільових витрат
- •2. Підхід до ціноутворення, що базується на попиті
- •2.1. Метод максимізації поточного прибутку
- •2.2. Аукціон
- •3. Конкурентний підхід
- •3.1.Метод ціноутворення на основі рівня поточних цін
- •3.2. Метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару
- •3.3. Метод встановлення ціни на підставі торгів
- •4.Пристосування ціни.
- •2. Пристосування цін щодо умов оплати.
- •3. Застосування системи знижок
- •4. Франкування цін
- •5. „Страхування цін”
- •Державне регулювання цін
5. „Страхування цін”
Передбачає прийняття ряду заходів з метою мінімізації можливих негативних наслідків дії неврахованих факторів ринкового середовища.
5.1. „Слизькі ціни” – оплата згідно з контрактом за поточною ціною.
5.2. Біржове страхування (хеджування).
5.3. Страхування фінансових ризиків у страхових компаніях.
5.4. Факторинг.
Регулювання цін – це діяльність держави чи монополії, спрямована на встановлення певного рівня цін, який забезпечує максимальний прибуток і стійку конкурентноздатність.
Регулювання цін – це комплекс заходів з активації усіх ціноутворюючих факторів.
Види регулювання цін:
Державне.
Монопольне.
Методи регулювання цін:
Пряме (адміністративне) регулювання цін.
Непряме (економічне) регулювання цін.
Адміністративне регулювання цін – це безпосереднє (адміністративне) їх встановлення, в основі якого лежить власність держави чи монополії на товар, що реалізується.
Економічне регулювання цін – це непряма дія на ціни за допомогою різноманітних економічних інструментів через елементи цінового механізму.
Державне регулювання цін
Державне регулювання цін - це регулювання цін, яке проводиться урядом і спрямоване на збереження чи зміну існуючих рівнів цін окремих товарів і загального рівня цін з метою усунення економічних і соціальних протиріч.
До заходів державного адміністративного регулювання цін відносяться:
„Заморожування” цін, або інші способи їх фіксації на певному рівні.
Контроль за цінами, що встановлюються окремими великими підприємствами чи монополіями.
Угоди, які заключаються між урядовими закладами і монополіями.
Встановлення меж і діапазону зміни цін.
До заходів державного економічного регулювання цін належать:
Заходи спрямовані на забезпечення певного рівня прибутку, який отримують виробники товарів (різні форми кредитування, субсидування, податкова політика, амортизаційна політика).
Вплив на витрати виробництва певних товарів.
Вплив на попит і пропозицію конкретних товарів з метою формування певного співвідношення між ними.
Державні закупки товарів і послуг у приватних фірм, які необхідні для функціонування усіх видів державної власності.
До заходів монопольного адміністративного регулювання цін відносять:
Лідерство в цінах.
Картельні угоди.
До заходів монопольного економічного регулювання цін відносять:
Зменшення пропозиції товару на ринку шляхом зменшення обсягів його виробництва чи збільшення товарних запасів.
Збільшення пропозиції товару на ринку шляхом збільшення обсягів його виробництва чи реалізації накопичених запасів.
