35. Перехід до нової економічної політики. Специфіка цього процесу для України

НЕП – заходи радянської влади в економіці в 1921 -1928 рр. Перехід до непу зумовлений глибокою економічною кризою, яку не міг подолати «воєнний комунізм»,

масовим опором селян, робітників , військових політиці «воєнного комунізму».

Березень 1921 – рішення Х з'їзду РКП(б) про перехід до непу.

Заходи:

в с/г – введення продовольчого податку (менший за продрозкладку, відомий на поч.хлібробськ. року)

• Дозвіл оренди землі і найму робочої сили

• Скасування кругової поруки

В промисловості: - продаж у приватну власність, передача в оренду дрібних і середніх підприємств,

• Дозвіл найму робочої сили, скасування загальної трудової повинності,

• Перехід від зрівняльної оплати праці до відрядної

• Дозвіл на залучення коштів іноземних інвестицій у формі концесій

Торгівля і фінанси: - відновлення вільної торгівлі

• Введення державних податків, введення плати за користування транспортом, комунальні послуги

• Випуск конвертованого червінця

Особливості непу в Україні: почав запроваджуватися з 1922 в умовах голоду 1921-23рр., висока ставка продподатку, широка підтримка населенням.

Результати: швидкі темпи відбудови господарства, зростання рівня життя, конфлікт між ринковою відносинами та командною системою управління СРСР

Голод 1921-23. Причини: повоєнна розруха, скорочення виробництва, вивіз хліба до Росії і за кордон, посуха.

Заходи влади: замовчування,продовження вивозу хліба, дозвіл на міжнародну допомогу

Наслідки: померло 1,5 – 2 млн. чол., придушено селянський повстанський рух.

36. Здійснення колективізації сільського господарства СРСР, особливості цього процесу для України Сталінська модернізація економіки передбачала форсовану індустріалізацію у суцільну колективізацію.

Курс на кооперацію села проголошено в грудні 1927 на ХУ з'їзді ВКП(б).

Завдання колективізації: забезпечити державу дешевим хлібом і коштами для індустріалізації, с/г виробництво поставити під контроль держави, ліквідувати джерело капіталізму (дрібнотоварні селян.господарства).

Хід: - січень 1928 – рішення політбюро ВКП(б) про необхідність форсованої колективізації.

Україна повинна в найкоротший строк провести колективізацію, завершити не пізніше весни 1932 р. С.Косіор направив на місця директиву про завершення колективізації до осені 1930р. До 1.03.1930 було колективізовано 62,8% сел. господарств. Застосування насильницьких методів викликала хвилю селянських повстань восени 1929 – навесні 1930.

Сталін змушений надрукувати статтю «Запаморочення від успіхів». Селянам дозволено виходити з колгоспів. Але восени 1930 директива ЦК ВКП(б) «Про колективізацію» знову закликала прискорити і завершити колективізацію. До кінця 1932 р. було колективізовано 70% господарств, що володіли 80% землі.

В ході колективізації здійснювалась «ліквідація куркульства як класу» -ліквідація найзаможніших селян, що чинили найбільший спротив колективізації. В них конфісковували майно на користь колгоспів, переселяли на територію колгоспів, а «активних ворогів» чекало 10-річне ув’язнення або розстріл. Розкуркулено 200 тис господарств.

Наслідки : одержано кошти на індустріалізацію, утверджено командно-адміністративну систему на селі, знищено найбільш працездатне сільське населення, падіння валових зборів зерна, голод 1932-33рр.