2. Соціалізація людини. Теорії розвитку дитини (Зігмунд Фройд, Джордж Герберт Мід, Жан Піаже)

В ході гомінізації відбувалося зменшення плодючості, подовження періоду дитинства, уповільнення статевого дозрівання, зростання тривалості життя одного покоління. 

Специфікою індивідуального розвитку людини є подовження періоду дитинства з вираженим стрибком швидкості росту через статеве дозрівання. Співвідношення тривалості дитинства та загальної тривалості життя у людини становить 1:5 проти 1:6–1:13 в інших приматів.

Соціалізація – комплексний засвоєння людиною певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють їй функціонувати як повноправний член суспільства.

Соціалізація являє собою процес входження людини в суспільство, включення її в соціальні зв'язки та інтеграції її з метою встановлення її соціальності. Соціалізація виступає одним із основоположних соціальних процесів, що забезпечує існування людини в середині суспільства.

Соціалізація включає як цілеспрямований вплив на особистість (виховання), так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її формування.

Соціалізація може бути

Первинною - охоплює дитинство, юність та молодість і є характерною тим що людина соціалізується через своє безпосереднє оточення (родина, друзі, родичі). Інститутами соціалізації є сім'я та освіта.

Вторинною - охоплює зрілість та старість і характеризується тим що людина соціалізується через вплив вторинних соціальних груп та соціальних інститутів.

Стадії соціалізації людини:

1. Перцептивний (чуттєвий) розвиток людини (від народження людина має тільки відчуття дотику та тепла. Можливості зору від народження дуже слабкі. Поступово вони удосконалюються. В 1 тиждень дивиться на не однотонну поверхню більше, ніж на однотонну; у 3 тижні – впізнає людину, яка найбільше доглядає; у 4 міс. – стежить за рухомими предметами; у 7 міс. – з’являється прив’язаність до людини, яка найбільше доглядає та приходить розуміння того, що вона існує навіть тоді, коли дитина її не бачить; 8-9 міс. – розвивається вміння шукати предмети)

2. Розвиток соціальних реакцій (в 1 рік людина вже говорить і ходить (приблизно у 14 міс.), у 2-3 роки – вчиться розуміти відносини у сім’ї, робити добро та зло; після досягнення 1 року підвищується роль гри).

Стадії підвищення ролі гри (ігрової активності) у соціалізації людини:

1. Гра на самоті (з іграшками);

2. Паралельна активність (копіювання того, що роблять інші, але гра відбувається окремо від інших);

3. Асоціативна гра (приблизно у 3 роки) (співвіднесення своєї поведінки з поведінкою інших людей, виконання чужих ролей – матері, тата, лікаря тощо – у грі з ляльками);

4. Сумісна гра (приблизно у 4 роки) (діти починають активно грати у рольові ігри між собою).

Від 1 до 5 років дитина навчається дисципліни та самоконтролю.

Приблизно у 5 років дитина стає автономною особою та набуває ознак індивідуальності.

Інститутами соціалізації є ЗМІ (ЗМК), виробництво, культура, економіка, право тощо.