1. Етапи життєвого шляху людини:

1. Дитинство. Існувало не завжди. Франсуа Аріе (історик) довів, що у середньовіччі дитинства не було, оскільки після виходу зі стану немовляти дитина сприймалася як повноправний член родити, а отже і працівник.

Сучасне суспільство центроване на дитині, але діти розвиваються швидко (акселерація), внаслідок чого період дитинства знову звужується.

2. Підлітковий вік. Виділяється не у всіх суспільствах. Переважно є у високо розвинутих, які можуть дозволити не працювати (обмежено працювати) молодим людям, в яких у цей період відбуваються біологічні зміни, що пов’язуються з неврівноваженістю дятей. У менш розвинутих суспільствах після дитинства відбувається перехід у доросле життя. Цей перехід ознаменовують обряди ініціацій (Обряд, який знаменує перехід людини на новий етап розвитку у певній соціальній групі).

3. Рання зрілість – це етап особистісного та сексуального розвитку людини. Триває до завершення здобуття людиною освіти (тому у західних суспільствах суттєво розтягується).

4. Зрілість. Мало хто «проходив» через цей етап у давнину (війни, хвороби). Це вік, в якому людина проявляє найбільше ініціативи. Зараз життя більш напружене, ніж у давнину; тому хоч люди і «проживають» зрілість, але вона минає дуже швидко. Засоби комунікації цьому сприяють (вкорочуємо собі життя).

5. Старість. У сучасному суспільстві старі люди втрачають авторитет і значимість для соціуму, а у традиційних – навпаки.

Смерть пов’язується з припиненням індивідуального існування у матеріальному світі. А у традиційних суспільствах вона була звичайним елементом процесу оновлення поколінь, внаслідок чого трагічність смерті мінімізувалася. Ослаблення релігійної віри та заборона теми смерті і її страх.

Дитинство

Більшість із нас думають про дитинство як про окремий і чітко визначений етап життя. Ми вважаємо, що діти відрізняються від " немовлят" або "малят". Дитинство розміщується між віком немовляти і початком підліткового віку. Проте поняття дитинства, як і багато інших аспектів нашого сьогоднішнього суспільного життя, виникло не далі як два або три сторіччя тому. В традиційних культурах молоді люди відразу переходили від розтягнутого в часі віку немовляти та нетвердого на ніжках маляти до трудового життя в громаді. Французький історик Філіп Аріє вважає, що дитинство як окрема фаза розвитку в середньовіччі не існувало (Ariеs, 1973). На картинах, які дійшли до нас із середньовічної Європи, дітей малювали як "маленьких дорослих" — із серйозними обличчями й вдягнутими так само, як і старші. Діти виконували ту саму роботу, розважалися так само, як і дорослі, вони не мали якихось окремих іграшок і не гралися в окремі дитячі ігри, що їх сьогодні ми вважаємо невід'ємними від дитинства.

До самого початку двадцятого сторіччя в Британії та в інших країнах Заходу дітей примушували працювати з семи або восьми років, що сьогодні ми сприймаємо як дуже ранній дитячий вік. Існує чимало країн і в сьогоднішньому світі, де малі діти працюють повний робочий день і часто у фізично важких умовах, наприклад, у вугільних шахтах (UNICEF, 1987). Та ідея, що діти мають особливі права, й уявлення про те, що застосування дитячої праці морально неприйнятне, виникла зовсім недавно.

Деякі історики, слідом за Аріє, який уперше висловив це припущення, вважають, що в середньовічній Європі люди були байдужі або навіть вороже настроєні до своїх дітей. Проте інші відкидають цей погляд, і він не підтверджується тим, що ми знаємо про традиційні культури, які й досі існують. Багато батьків, і передусім матерів, майже напевне любили своїх дітей не менше, аніж їх люблять тепер. Проте внаслідок того, що ми сьогодні визнаємо дуже тривалий період "дитинства", сучасні суспільства, в певному розумінні, більш "центровані на дитині", аніж традиційні. І дитинство, і батьківство стали більше відрізнятися від інших у традиційних спільнотах.

Але треба наголосити, що центроване на дитині суспільство аж ніяк не є тим, де всі діти одержують від батьків та інших дорослих тільки любов і ласку. Фізичні і сексуальні зловживання щодо дітей — це досить поширене явище в сімейному житті сьогоднішнього суспільства, хоча повною мірою масштаби такого скривдження стали відомі лише недавно. Нинішні знущання з дітей мають очевидний зв'язок із тими процесами, які, за сьогоднішніми суспільними стандартами, вважаються поганим ставленням до дітей в минулі часи і дотеперішній Європі.

Видається досить імовірним, що внаслідок змін, які відбувають ся в новітніх суспільствах, "дитинство" знову розмивається як окремий статус. Деякі оглядачі дійшли висновку, що діти нині "ростуті так швидко", що окремий стан дитинства знову звужується (Suran-sky, 1982; Winn, 1983). Наприклад, навіть дуже малі діти часто дивляться ті самі телевізійні програми, що й дорослі, знайомлячись у такий спосіб зі "світом дорослих" значно раніше, ніж це робили попередні покоління.