Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЯ 4_Еволюція людини і суспільства.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
179 Кб
Скачать
☆

Типи суспільства найдавніші суспільства: мисливці та збирачі

Весь той час, поки триває життя на нашій планеті (за винятком кількох останніх тисячоліть — невеличкої його частини), люди жили в суспільствах мисливців та збирачів, тобто малими групами або племенами, що нараховували іноді не більш як тридцять-сорок осіб. Мисливці та збирачі добувають собі засоби до прожитку полюванням, риболовлею та збиранням їстівних рослин у дикій природі. Ці культури досі існують у деяких частинах світу, таких, як кілька засушливих територій Африки та джунґлі Бразилії і Нової Гвінеї. Проте більшість мисливських та збиральних культур були зруйновані або поглинуті в процесі розповсюдження західної культури, а ті, які залишилися, навряд чи довго протримаються. Сьогодні менш як чверть мільйона людей у світі живуть із полювання та збирання їстівних рослин, це становить тільки одну тисячну відсотка від сучасного населення Землі (див. мал. 3.1).

Порівняно з більшими суспільствами, а надто новітніми, такими як Велика Британія або Сполучені Штати, у більшості племен, які живуть із полювання та збирання диких їстівних рослин, існує зовсім незначна нерівність між людьми. Матеріальні речі, яких вони потребують, обмежуються зброєю для полювання, інструментами для копання землі та будівництва осель, пастками, сильцями та знадобами для готування їжі. Тому між членами таких спільнот існує мала різниця в розмірах чи видах матеріальної власності, вони не діляться на багатих і бідних. Відмінності щодо ранґу чи позиції, як правило, обмежуються різницею віку й статі; чоловіки полюють, тоді як жінки збирають дикі плоди, готують їжу та доглядають дітей. Проте такий розподіл праці між чоловіками й жінками є дуже важливим, з огляду переважного домінування чоловіків на громадських та церемоніальних посадах.

"Старійшини" — найстарші й найдосвідченіші чоловіки в спільноті, — як правило, мають вирішальне слово в усіх справах, які стосуються племені. Оскільки різниці в матеріальних статках між членами спільноти майже немає, то й різниця між владними повноваженнями набагато менша, ніж у більших суспільствах. Суспільства мисливців та збирачів можна було б назвати "громадою співучасників" — усі дорослі чоловіки мають звичай збиратися на спільну нараду, коли йдеться про ухвалення важливих рішень або потребу відвернути якусь небезпеку.

Мисливців та збирачів давно вже витіснено з найродючіших районів світу, і той факт, що нині вони живуть у обставинах, де їм доводиться вести безперервну боротьбу за виживання, привів багатьох учених до висновку, що такі племена завжди жили в умовах матеріальних нестатків. Та, мабуть, не так воно було в минулому. Видатний антрополог Маршал Салінз назвав мисливців-збирачів "первісними суспільствами, яким нічого не бракувало", бо вони мали всього більше, ніж удосталь, для вдоволення своїх потреб (ЗагіНпв 1972). Давні мисливці та збирачі, які жили в набагато придатніших для життя регіонах світу, могли й не працювати з ранку до вечора у "сфері матеріального виробництва". Багато з них, либонь, трудилися в часі в середньому набагато менше протягом дня, аніж робітники сучасної фабрики чи службовці офісу.

Мисливці та збирачі були мало зацікавлені в нагромадженні матеріального багатства поза тим, що вимагалося для вдоволення їхніх життєво необхідних потреб. Головну увагу вони приділяли, як правило, релігійним цінностям та церемоніальній і ритуальній діяльності. Багато мисливців та збирачів регулярно беруть участь у ретельно продуманих церемоніях і можуть віддавати велику частку свого часу, готуючи одяг, маски, малюнки та інші священні предмети, що використовуються в таких ритуалах.

Деякі автори, передусім ті, що перебували під великим впливом соціобіології, пов'язують схильність таких племен надавати першорядної ваги полюванню з загальними імпульсами, що спонукають людей воювати між собою, але в дійсності суспільства мисливців та збирачів видаються зовсім не войовничими. Знаряддя, що застосовуються при полюванні на звірів, рідко використовуються як зброя проти інших людей. Вряди-годи між різними громадами виникають сутички, але, як правило, вони мають обмежений характер, і в них ніхто або майже ніхто не гине. Мисливці та збирачі не мають ані найменшого уявлення про війну в її сучасному розумінні, й професійних воїнів у них немає. Полювання — це діяльність, що вимагає об'єднання зусиль, тобто вона колективна за самою своєю суттю. Індивід може вирушити на полювання сам-один, але він завжди повинен ділитися здобутками своїх ловів, скажімо, м'ясом убитої дикої свині або кабана, — з рештою групи.

Мисливці та збирачі — це не просто "примітивні" люди, чий спосіб життя вже не має для нас ніякого інтересу. Вивчення їхніх культур дозволяє нам більш чітко усвідомити, що деякі з наших інституцій відійшли надто далеко від "природних" рис людського життя. Звичайно ж, нам не слід ідеалізувати умови, за яких жили мисливці та збирачі, та проте не варт забувати, що вони не знали війни, не знали також майнової та владної нерівності та прагнули більше до співпраці, аніж суперництва, тобто їхній спосіб життя нагадує нам про те, що світ, створений сучасною індустріальною цивілізацією, навряд чи можна ототожнювати з "прогресом".