3.5. У транзактном аналізі

Був створений Е. Берном. Мета допомоги учасникам позбутися від "сценаріїв" і "ігор" у своїх відносинах. Заново оцінити свої колишні рішення і прийняти нові, обгрунтовані більш свідомим знанням.

АНАЛІЗ "СЦЕНАРІЇВ". У реальності кожен з нас має улюбленої позицією, користуючись якою ми діємо в умовах стресу, і кожну з позицій ми в тій чи іншій мірі використовуємо щодня.

Особистий життєвий сценарій - це несвідомий життєвий план, який був сформований у дитинстві, закріплений батьками та "затверджено" життєвими обставинами. Цей сценарій розвивається на ранніх етапах життя як результат батьківських уроків, таких як заборони і контрзапрети, і ранніх рішень. Із цих рішень вибирається базова психологічна позиція чи драматична роль, яку ми будемо грати в нашому сценарії. По суті, життєвий сценарій - це щось на зразок проекту, який говорить людям, куди вони йдуть по життю і що робити, коли вони досягнуть мети.

Завдяки прийому, відомому в транзактном аналізі як "аналіз сценарію", ТА-групи допомагають своїм учасникам усвідомити, як вони придбали життєвий сценарій, і більш ясно усвідомити свою роль у ньому.

Аналіз життєвого сценарію грунтується на поданні батьківської сім'ї. Через процес втілення на груповий сесії окремих елементів сценарію члени групи дізнаються про заборони, про рішення, про ігри. Консультант просить членів групи розіграти ситуацію, яка, ймовірно, сталася б, якби члени його сім'ї опинилися на сцені.

Рольові ігри. Гра - це тривала серія транзакцій (базові одиниці комунікації, що складаються з обміну погладжування), яка закінчується негативним винагородою і деякою вигодою від неприємних відчуттів, які передбачені сценарієм. Берн зібрав антологію ігор, які засновані на трьох позиціях: переслідувач, рятівник і жертва.

Групова ситуація забезпечує ідеальне середовище для усвідомлення тих способів, за допомогою яких вибирається стратегія ігор, що дозволяють уникнути щирих контактів з іншими і вибрати такі форми мислення, поведінки і думки, які приводять до поразки. Члени групи можуть почати з використання ігор, в які вони відіграють у групі, для розуміння того, що, незважаючи на ілюзію близькості, яку дає гра, її реальним ефектом стає збільшення дистанції між людьми. Пізніше, у міру того як члени групи усвідомлюють більш тонкі аспекти гри, вони почнуть усвідомлювати, що гра оберігає від зближення з людьми. Якщо член групи вирішить, що він хоче бути ближче до людей, він повинен відмовитися від ігор.

Метою групового процесу є надання шансу, можливості відмовитися від ігор і реагувати чесно, не чекаючи прихованого винагороди.

3.6. У групах терапії поведінки

Автори Д. Уотсон і Тарп присвятили свої роботи того, щоб допомогти людям керувати своєю поведінкою, позбавиться від непридатного образу поведінки. Ця мета досягалася завдяки різноманітності когнітивних і поведінкових технік.

Підкріплення. Це основна процедура впливу в поведінкової терапії. Поряд з підкріпленням з боку консультанта члени групи здійснюють підкріплення, висловлюючи, один одному схвалення, висловлюючи похвалу або виявляючи увагу.

Якщо соціальне підкріплення є потужним методом формування бажаного поведінки, то не менш важливим є самоподкрепление. Учасники групи дізнаються про те, як підкріплювати себе, щоб посилити самоконтроль і стати менш залежними від інших.

КОНТРАКТ. Він описує поведінку, яка повинна бути представлена, змінено або повинна припинити своє існування; винагороди, пов'язані з досягненням цієї мети, і умови, при яких ця винагорода буде отримано.

МОДЕЛЮВАННЯ. Це техніка, включена в ряд поведінкових груп, особливо в групи відпрацювання соціальних навичок і тренінги впевненості у собі. Модель, яка співвідноситься з спостерігачем за статтю, віком, расової приналежності і базовим життєвим позиціям, імітуватиметься з більшою вірогідністю і успішністю, ніж модель, яка не схожа на спостерігача. Модель, яка володіє певним ступенем престижу і статусу, також імітуватиметься з більшою ймовірністю. І модель, яка передбачає компетентність і демонструє свою цінність і значимість, збільшує тенденцію до свого відтворення.

ТРЕНУВАННЯ ПОВЕДІНКИ. Метою тренування поведінки є підготовка членів групи до винесення бажаного поведінки за межі групи, коли моделювання, здійснюване всередині групи вже не підходить. Поведінка практикується в контексті, що симулює реальний світ. Тренування поведінки - це корисна техніка для навчання соціальним навичкам. Особливі фактори, такі як голос, якість мови, жести, пози тіла, контакт очима і інші поведінкові прояви, дуже значущі.

Інструктування. На додаток до моделювання і тренуванні поведінки членам групи іноді необхідний інструктаж. Цей процес забезпечується загальними принципами, що полегшують демонстрацію бажаної поведінки.

ЗВОРОТНІЙ ЗВ'ЯЗОК. Після того як одні члени групи відпрацьовують нову поведінку на груповий сесії, інші забезпечують емоційними і когнітивними реакціями на побачене. Існують два аспекти зворотного зв'язку: це похвала або заохочення поведінки, а також конкретні пропозиції щодо його корекції або модифікації допущених помилок.

КОГНІТИВНА РЕКОНСТРУКЦІЯ. Це процес визначення та оцінки конкретних розумових паттернів і розуміння того негативного впливу, який конкретні думки роблять на нашу поведінку, а також навчання тому, як замінити ці думки на більш реалістичні і відповідні.

Спочатку члени групи можуть випробувати групові вправи, що дозволяють зрозуміти, як розрізняти обмежують затвердження та затвердження, що розширюють можливості. Після того, як клієнт вибере кілька реалістичних когнітивних тверджень, починається когнітивне моделювання, у ході якого члени групи уявляють себе в конкретній ситуації і підставляють ці твердження замість самоогрнічівающіх і саморуйнуються. На фінальній стадії когнітивної реконструкції в кінці кожної сесії дається домашнє завдання, а потім результати оцінюються на початку наступного.

РІШЕННЯ ПРОБЛЕМ. Це когнітивно - поведінкова стратегія, яка навчає індивіда способам, що допомагає справлятися з проблемами в повсякденному житті. Основна мета - визначення найбільш ефективного способу вирішення проблеми і забезпечення систематичного тренування когнітивних і поведінкових навичок, які дозволяють клієнту застосувати їх і більш успішно справлятися зі схожими проблемами в майбутньому. П'ять стадій: прийняття орієнтації на вирішення проблем, визначення проблеми і формулювання цілей, "мозковий штурм", прийняття рішення, засноване на альтернативах, застосування обраного рішення та оцінка його ефективності.

ДРУЖНІ СИСТЕМА ПІДТРИМКИ. Це союз між членами групи. Тих, хто входить в систему підтримки, навчають тому, щоб вони давали підкріплення і могли, як критикувати, так і приймати критику від інших.

Зазвичай члени групи вибирають іншого як інструктор, відстежують поведінку один одного в групі і нагадують один одному про необхідність виконувати свої зобов'язання і практикувати те, чого вони навчилися.