18.1.2 Розподільний (селективний) збір

Розподільна, або селективна, система збору окремих складових ТПВ забезпечує одержання відносно чистих вторинних ресурсів від населення й зменшення кількості відходів, що вивозяться. Ця система вимагає від населення свідомого підходу до видалення ТПВ, збільшення числа обслуговуючого персоналу, тари, спец транспорту для вивозу кожного виду вторинної сировини. Ці додаткові витрати цілком окупаються за рахунок утилізації вторинних ресурсів. В Україні селективний збір ТПВ поки не одержав практичного розвитку.

У США відбір населенням утильних фракцій ТПВ (макулатура, текстиль, пластмаси, пляшки й ін.) виконують по спеціальних програмах, фінансованих і розроблювальних штатами. Практика розподільного збору ТПВ розвивається і у ряді європейських країн. Звичайно в основу таких технологій покладене принцип збору населенням ТПВ в окремі ємності (контейнери або мішки) для різних видів відходів. Зазначені ємності розташовують як у домашніх умовах, так і у під'їздах або коло будинків. Існують різні модифікації такої технології. Наприклад, у Німеччині накопичений досвід збору ТПВ у два види ящиків — зелені (макулатура, метал, скло, полімери, тканини) і сірі (інші відходи) з вивозом їх на переробку. В останні роки в Німеччині роздільний збір ТПВ проводиться по п'ятьох і більше видах.

Один з варіантів технології селективного збору припускає організацію пересувних установок, що включають кілька видів контейнерів. Рух установок здійснюється за графіком, а населення забезпечено пакетами для окремих складових ТПВ. При цьому здійснюється економічне стимулювання за здані види вторинної сировини.

Збір і видалення великогабаритних відходів.

До великогабаритних відносяться відходи, які за габаритами не вміщуються в стандартні контейнери. У великих містах за рік на кожну людину

з

накопичується до 40 кг великогабаритних ТПВ з питомою масою 0,2 т/м

(0,2м³) У Харкові для мешканців будинків місцевих рад, будинків ЖБК, а також підвідомчих будинків — 0,15м для мешканців приватних будинків — 0,22м³

Великогабаритні відходи збирають на спеціальних майданчиках, розташованих поряд з житловими будинками. Вивіз їх проводиться за графіком або заявці ЖЕО.

18.2 Технологія й організація вивезення відходів

Для збору й транспортування ТПВ застосовуються сміттєвози місткістю від 6 до 60 м³. Для ущільнення відходів, що транспортуються, використовують обладнання для ущільнювання зворотно-поступальної дії із системою плит, у вигляді обертового барабана і шнекові. Ущільненням досягається зниження об’ єму ТПВ в 1,5- 2 рази.

У важкодоступних місцях застосовуються невеликі сміттєвози місткістю від 1 до 6 м . їх влаштовують:

• на самохідні шасі або моторолерах із самоскидним кузовом відкритого або закритого типу;

• з комірками для малих сміттєзбиральників (контейнерні сміттєвози);

• у вигляді контейнерів на колесах, які буксують тягачами.

Випускаються також малі електросміттєвози, які можуть працювати без

підзарядки протягом зміни. З малих сміттєвозів відходи перевантажуються у великовантажний транспорт для вивозу до місць знешкодження.

З ростом міст місця знешкодження ТПВ усе більш віддаляються. Збільшується вартість транспортування відходів, тому економічно обґрунтованим буде обладнання сміттєпервантажувальних станцій (СПС).

Для перевезення на далекі відстані застосовують в основному автомобільний транспорт, рідше — залізничний і водний (наприклад, у Нью-

Йорку). Досить перспективним є використання мережі міського електротранспорту з вивозом ТПВ в нічний час.

Великовантажні сміттєвози з ущільнювальними обладнаннями, використовувані в ряді країн, мають корисний обсяг 20—50м і більш і можуть уміщати 100—200м не ущільнених ТПВ. Застосовують також автопоїзди, що складаються із вантажного автомобіля та автофургона.