20.5 Сміттєспалювальні заводи

Знешкодження ТПВ на сміттєспалювальних заводах (ССЗ) одержало широкий розвиток у світовій практиці. Такі країни, як Данія. Швейцарія і Японія спалюють близько 70% своїх ТБО; Німеччина, Нідерланди й Франція — близько 40%. Потужності ССЗ у Європі й Америці продовжують рости.

ССЗ займають порівняно невеликі площі від 2 до 5га. Їх застосування виправдане в тих випадках, коли полігони ТПВ розташовані на значнім видаленні від міста. Однак спалювання ТПВ зв'язане з значними викидами в атмосферу й складністю їх очищення. При низькотемпературному спалюванні ТПВ (нижче 1000° С) імовірність утворення високотоксичних газів збільшується. Не вирішені питання використання шлаків, що утворюються, і летучої золи, які є великотоннажними відходами. При спалюванні утворюється 10-15% золошлаков від ваги відходів, що потрапляють на ССЗ.

Розроблені різні технологічні схеми ССЗ. В останні роки в ряді країн ідуть інтенсивні промислові дослідження в напрямку термічної переробки ТПВ нагріванням без доступу повітря до температур 500—600° С (низькотемпературний піроліз) і вище 1100° С (високотемпературний піроліз). Створені дослідні та дослідно-промислові установки різної продуктивності.

Відомі три типи установок з піролізу ТПВ: горизонтальні (барабанного типу), вертикальні (шахтного типу) і змішані. Наприклад, на заводі по переробці ТПВ у Санкт-Петербурзі створена та успішно експлуатується установка барабанного типу з піролізу некомпостуємих ТПВ продуктивністю 30 тис. т відходів у рік. Установка складається з двох обертових барабанів — сушильного та піролізного. Сушильний барабан розташован над піролізним.

Кожний барабан має топку. Некомпостовані ТПВ надходять через завантажувальний пристрій у сушильний барабан.

Рис. 20.3 — Технологічна схема сміттєспалювального заводу 1 — прийомне відділення з бункером для приймання ТПВ; 2 — мостовий кран з грейфером; 3 - прийомний бункер котлоагрегату; 4 — живильник топлення; 5 — колосникові ґрати сміттєспалювального агрегату з топковим обладнанням; 6 — казан-утилізатор пари; 7 — гасильна ванна зі скребковим обладнанням для видалення шлаків; 8 — жужільний конвеєр; 9 — електромагнітний сепаратор для витягу чорних металів; 10 — заводська система тимчасового складування й видалення шлаків; 11 — система фільтрів і циклонів для очищення газів; 12 — тягодутьевое обладнання з вентиляторами для подачі повітря; 13 — димосос; 14 — димар

При обертанні відходи просуваються до кінця барабана та одночасно просушуються (температура ТПВ на виході — 150° С). Через пересипне обладнання відходи надходять у піролізний барабан, де здійснюється їх пряме нагрівання до 500-600°С. Димові гази в сушильному барабані рухаються прямотоком по відношенню до ТПВ, у піролізном — протитечією. Гази, що утворюються в сушильному барабані, які утримують воду, через систему очисних обладнань викидаються в атмосферу. Гази, що утворюються у піролізному барабані, подаються в сушильний барабан і спалюються, виконуючи роль додаткового палива. Перед подачею в сушильний барабан піролізні гази проходять мокре очищення, у процесі якого видділяється смола та утворюється підсмольна вода. Твердий вуглецевий залишок з піролізного барабана надходить у пристрій для охолодження, а потім у дробильно-

фасувальне відділення. Піролізна установка працює в комплексі із заводом, який перероблює ТПВ у компост. При цьому частина відходів (-30%) не компостуються (гуми, шкіри, текстиль та ін.) і обробка їх у піролізній установці дозволяє в максимальній ступені вирішувати завдання безвідхідної технології переробки ТПВ.

До недоліків існуючих піролізних установок слід віднести малу продуктивність, недосконалу систему очищення газоподібних продуктів, а також нерозв'язаність питань повної утилізації продуктів піроліза.

1. Кравченко В.С. Водопостачання і каналізація: Підручник. - Рівне: РДТУ, 2002. - 285с.

2. Яковлев С.В., Воронов Ю.В. Водоотведение и очистка сточньїх вод:Учебник / Под. общ. ред. Воронова Ю.В.- 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Изд-во АСВ, 2004.-704с.

3. Калицун В.И., Кедров В.И., Ласков Ю.М. Гидравлика, водоснабжение и канализация: Уч. пособие 4-е изд., пере раб. и доп.. — М.: Стройиздат, 2002. — 397с.

Змістовий модуль 2 Муніципальне управління у сфері поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ). Особливості прибирання міських територій.

1. Твердьіе бьітовьіе отходьі. Проблеми и решения, технологии, оборудование: Уч. пособие. Касимов А.М., Семенов В.Т., Александров А.Н., Коваленко А.М.ХНАГХ. - Харьков, 2006 - 301с.

2. Справочник. Санитарная очистка и уборка населенньїх мест. - М.: Стройиздат, 1995.-250с.

3. Фурманенко О.С. Прибирання та санітарне очищення населених міст.-К.: Будівельник ,1991.-145с.

4. Зкология города. Под общ. ред. Стольберга Ф.В. - К.: Либра, 2000. - 464с.

5. Полимерньїе отходьі в коммунальном хозяйстве города Под ред. Бабаева В.Н., Коринько И.В., Шутенко Л.Н. ХНАГХ, - Харьков, 2004.- 375с.

6. Глуховский И.В. и др. Современньїе методьі обезвреживания, утилизации и захоронения токсичньїх отходов промьішленности: Уч. пособие. - К.: ГИПК Мигокобезопосности Украиньї, 1996.- 100с.

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

ЄРІНА Ірина Миколаївна

Конспект лекцій з дисципліни «Санітарне очищення міст» (для студентів

1. курсу денної і 5 курсу заочної форм навчання за напрямом 0502 (6.030601) «Менеджмент» спеціальності «Менеджмент організацій»).

Редактор: М. З. Аляб’єв Комп’ютерне верстання: І. В. Волосожарова

Формат 60х84 1/16 Ум. друк. арк. 3,1 Зам. №

План 2009, поз. 48 Л

Підп. до друку 26.04.2010 р.

Друк на ризографі.

Тираж 50 пр.

Видавець і виготовлювач:

Харківська національна академія міського господарства, вул. Революції, 12, Харків, 61002 Електронна адреса: rectorat@ksame.kharkov.ua Свідоцтво суб’ єкта видавничої справи:

ДК № 731 від 19.12.2001