- •88. Затримання злочинця.
- •88.1 Умови правомірності затримання злочинця.
- •88.2 Відповідальність за перевищення меж затримання злочинця.
- •89. Крайня необхідність.
- •89.1 Поняття крайньої необхідності і умови її правомірності.
- •89.2 Відповідальність за перевищення меж крайньої необхідності.
- •89.3 Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •90.Фізичний або психічний примус.
- •91.1 Поняття обов'язкового наказу.
- •91.Виконання обов'язкового наказу як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •91.2 Умови відповідальності за виконання злочинного наказу.
- •92. Діяння, пов'язане з ризиком та його кримінально-правова характеристика.
- •92.1 Кримінально-правова відповідальність за спричинення шкоди при вчиненні діяння, яке пов'язане з ризиком.
- •93. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •94. Поняття, підстави і правові наслідки та порядок звільнення від кримінальної відповідальності.
- •95. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •96. Звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку із дійовим каяттям. Правові підстави такого звільнення.
- •97. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
- •99.Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.
- •100. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
- •100.1 Строки давності і їх обчислення.
- •100.2 Переривання і зупинення перебігу строків давності.
- •100.3Давність притягання до кримінальної відповідальності за злочини, за вчинення яких може бути призначено довічне позбавлення волі.
- •100.4 Незастосування строків давності і його правова підстава
- •102. Поняття і ознаки покарання.
- •102.1 Відмінність покарання від інших видів державного примусу і заходів громадського впливу.
- •104.Ефективність покарання.
- •104.1 Поняття ефективності покарання, її критерії і показники.
- •104.2 Умови підвищення ефективності покарання
97. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Стаття 46 передбачає: "Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду". Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК є обов'язковим для суду і безумовним для особи, яка вчинила злочин. Передумовою аналізованого виду звільнення є вчинення особою вперше злочину невеликої тяжкості. Особливістю такого злочину в цьому разі є обов'язкова наявність потерпілого, тобто фізичної особи, якій заподіяна фізична, моральна чи матеріальна шкода (ч. 1 ст. 49 КПК). Це випливає із положення ст. 46 КК про примирення особи, яка вчинила злочин, з потерпілим, тобто з особою, яка володіє свідомістю і волею. Йдеться про такі, наприклад, злочини, як умисне або необережне заподіяння тілесних ушкоджень різної тяжкості (статті 122-125, 128 КК), побої і мордування (ст. 126 КК), погроза вбивством (ч. 1 ст. 129 КК) та ін. Примирення особи з потерпілим і відшкодування нею завданих потерпілому збитків або усунення заподіяної шкоди і є підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК. Примирення - це угода зазначених осіб, результатом якої є прощення потерпілим свого кривдника, який заподіяв йому шкоду. Участь у такій угоді потерпілого повинна бути добровільною, а не вимушеною.
98. Звільнення від кримінальної відповідальності із передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації.
98.1 Підстави і умови застосування цього виду звільнення від кримінальної відповідальності.
98.2 Особи, до яких не застосовується такий вид звільнення від кримінальної відповідальності.
98.3 Підстави і умови притягання переданої на поруки особи за вчинений нею злочин до кримінальної відповідальності.
Стаття 47 передбачає: "І). Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. 2). У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин". Матеріально-правовою передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею її на поруки є вчинення нею вперше злочину невеликої або середньої тяжкості (див. ст. 12 КК). Так, злочином середньої тяжкості відповідно до ч. 3 ст. 12 КК визнається злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років. До числа таких належать, наприклад, умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), необережне вбивство (ч. 1 ст. 119 КК), крадіжка (ч.ч. 1 і 2 ст. 185 КК), шахрайство (ч.ч. 1 і 2 ст. 190 КК) та ін. Процесуальною передумовою аналізованого виду звільнення від кримінальної відповідальності є наявність клопотання колективу підприємства, установи чи організації про передачу на поруки особи, яка вчинила один із зазначених злочинів. Підставою для звільнення такої особи від кримінальної відповідальності є її щире покаяння у вчиненому злочині. Таке каяття, як уже відзначалося, передбачає усвідомлення особою своєї вини, щирий жаль про вчинений злочин і осуд своєї поведінки. Аналізований вид звільнення від кримінальної відповідальності належить до числа необов'язкових (факультативних) і умовних. Факультативність звільнення від кримінальної відповідальності полягає в тому, що суд, навіть за наявності відповідних передумов і підстав, не зобов'язаний звільняти особу від кримінальної відповідальності, якщо визнає це недоцільним (наприклад, внаслідок порівняної тяжкості злочину, оцінки особи винного або інших обставин справи). Крім того, розглядуване звільнення застосовується під певною умовою, а саме: особа протягом року після передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру і не порушуватиме громадського порядку. У разі порушення цих умов особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин у порядку, встановленому КПК.