6. Написання тексту курсової роботи

Ретельно вивчивши інформаційні джерела, зібравши потім та об­робивши фактаж і статистичні дані, можна приступити до написання тексту курсової роботи. Пам'ятайте: якість роботи оцінюється, насам­перед, за її змістом, за тим, наскільки самостійно, правильно, глибоко та всебічно розглянуті основні питання теми.

Хоча курсова робота розпочинається зі вступу, доцільно почина­ти писати роботу з першого розділу. Вступ стане доступнішим після виконання основної частини роботи. Неприпустимо, щоб якийсь роз­діл роботи був зведений лишень до 1-2 сторінок.

Текст курсової роботи має бути чітко розділений за пунктами плану. Інакше неминучі повтори одного й того ж матеріалу у різних мі­сцях роботи або прогалини у висвітленні окремих питань. Кожному питанню плану повинен відповідати розділ тексту курсової роботи під такою ж назвою. Назву розділу слід підкреслити або виділити яки­мось іншим чином. Текст кожного розділу необхідно розпочинати з нової сторінки. Кожен розділ роботи має закінчуватися стислими ви­сновками.

Виклад матеріалу має бути простим, точним і лаконічним. Обов'язково текст роботи повинен бути ретельно відредагованим. По­трібно уникати граматичних і стилістичних помилок, "русизмів" і діалектизмів. Слід придумати словосполучення та уникати багатослів'я, занадто емоційних виразів, використання зайвих слів. Речення мають бути якомога коротшими. Весь текст курсової роботи необхідно ви­словлювати від себе, своїми словами. Дослівне копіювання не тільки цілих блоків тексту, а й окремих фраз із використаних літератур­них джерел не припустимо.

Корисно дотримуватись наукового стилю. Наприклад, при розкритті теоретичного аспекту проблеми, коли вже названо того чи іншого дослідника, радимо використовувати такі мовні структури:

- Мовні структури для акцентування на основних проблемах і питаннях, що аналізуються автором наукових статей, монографій, підручників чи посібників: автор розглядає питання (чого?);окреслює пи­тання, пов'язані (з чим?) аналізує: проблеми (чого?); розкриває своє розуміння (чого?); викладає основні положення (чого?);веде мову (про що?).

- Мовні конструкції для фіксації проблем, що виокремлюються автором: автор підкреслює, зазначає важливість (чого? ); вказує (на що?); приділяє особливу увагу (чому? ); концентрує особливу увагу (на чому?); зосереджує увагу (на чому?).

- Звороти, які вживають при переліку питань, що одночасно розглядаються автором публікації: автор торкається (чого?); згадує (про що?); зазначає (що?); .автор торкається (чого? ).

- Мовні структури, які використовують при викладенні сис­теми авторської аргументації: автор протиставляє (що чому?); зіставляє (що з чим?); аргументує свою думку (чим?); наводить приклади, цифри, які свідчать (про що?); Ілюструє свої висновки (чим? ); підтверджує (що? чим?); спирається на класифікацію, запропоновану (де? ким?); посилається на статті (чиї?).

- Мовні структури для висновків, зроблених авторами публіка­цій, на які є посилання в курсовій роботі: автор робить висновок про те, що...; доходить висновку, що...; підбиваючи підсумки, автор підкреслює важливість (чого?); отже, основна думка (ідея) статті полягає в тому, що ...

Безперечно, цими мовними моделями не обмежується виража­льна палітра курсової роботи. Кожен студент може суттєво роз­ширити й урізноманітнити мовний спектр своєї роботи. Головне, щоб мовні засоби адекватно виражали думку і відповідали найха­рактернішим особливостям наукового стилю.

Для підтвердження (підсилення) власних висновків у курсовій ро­боті можуть наводитися цитати з використаних літературних дже­рел. Але занадто захоплюватись цитатами не слід.

При використанні у курсовій роботі чиїхось думок, цитат, ста­тистичних і фактичних даних слід обов'язково зробити відповідне посилання на джерело, зазначене у списку використаних джерел.

Детальніше про це йдеться нижче.

Курсова робота виконується, спираючись здебільшого на наявну джерельну базу, але писати її потрібно своїми словами, намагаючись сформулювати власні думки й узагальнення. Необхідно уникати не­зрозумілих термінів і важких мовних зворотів. Студент завжди пови­нен розуміти, про що він пише, про що йдеться у тому чи іншому ви­падку, що означає той чи інший термін, адже написане йому дове­деться прилюдно захищати.