5.7. Особливості розвитку дітей з ринолалією

5.7.1. Вплив вроджених незрощень губи і піднебіння на соматичний розвиток дитини Вроджені незрошення верхньої губи і піднебіння є одним із чинників, що вкрай несприятливо впливає на організм дити­ни і спричинює у ньому грубі функціональні і морфологічні зміни.

Тяжкість вади визначається не тільки зовнішньою потвор­ністю, складними функціональними порушеннями, соціаль­ною невпевненістю дитини в дошкільному і шкільному колек­тивах, конфліктною напруженістю і негативним психологіч­ним фоном у сім'ї, а й тим, що наявність незрощень зумовлює низку соматичних розладів, що призводять до порушень росту і нормального розвитку дитячого організму (А.Лімберг, 1933; М.Дубов, 1960; Б.Булатовська, Н.Кузнецова, 1971; Л.Харьков, 1980; Ю.Бернадський, 1985; R.B.White, 1981, W.J.Doyle зі співавт., 1986 таін.).

Із вродженими незрощеннями верхньої губи та піднебіння частіше народжуються хлопчики — 60% , ніж дівчатка - 40% (.Л .Яковенко). N.Wantia уточнює, що хлопчики частіше мають і нарощення верхньої губи і піднебіння, а дівчатка - незрощен- ии тільки піднебіння або ТЯЖКІ форми незрощення губи та піднебіння. Помічена сезонна залежність народжуваності та­ких дітей. Частіше вони з'являються, за даними Л.Харькова, взимку (12%), а згідно з дослідженнями Л.Губіної та О.Крас­нікової, - навесні (34%). Аналіз строків народження дітей з цією вадою в Україні дав змогу виявити, що 9,53% із них народилися недоношеними, з масою тіла, меншою ніж 1500 г (Л.Харьков, Л.Яковенко, 2001). В Росії це становило 3,21 %, тобто втричі менше. Діти, які народилися недоношеними, мають більший ризик захворіти у ранній період розвитку. У хворих з незрощеннями верхньої губи та піднебіння порівняно зі здоровими ДІТЬМИ у 15,5 раза частіше трапляються супутні вроджені вади. Крім того, у них спостерігається порушення з боку серцево-судинної і нервової систем, лужно-кислотної рівноваги (Т.Селезньова). У 14% дітей з вродженими незрощеннями верхньої губи та піднебіння було виявлено несприятливий соматичний стан через високий рівень у них захворюваності. Так, вони час­тіше хворіли на бронхіти, пневмонії, холецистохолангіти, пієло­нефрити, цистити, нейродерміти, остеохондропатії.

Згідно з дослідженнями J.Paradize, R.Ruberg (1980), відставання у зрості і масі дітей з незрощеннями піднебіння спостерігається до 6-місячного віку. Не всі батьки обстежених дітей використовували спеціальну методику годування. Значні труд­нощі під час годування було виявлено у 73% дітей. Найбільше зниження маси (майже на 30% порівняно з нормою) спостерігалось у дітей до 2 міс. Тенденція до відставання антропомет­ричних показників у дітей з незрощеннями піднебіння простежується до 3 років. Незважаючи на те, що в Україні нині проводиться значна робота, спрямована на раннє хірургічне відновлення піднебіння і навчання батьків спеціальних прийомів го- дуппмня немовляти, проблема негативного впливу цієї вади на ранній розвиток дитини залишається актуальною.

Аналіз анамнестичних, клінічних і рентгенографічних да­них (Л-Бокоіоувкі, 1976; Д.Мінісаєв, 1980) свідчить про істотні порушення соматичного розвитку дітей з незрощеннями підне­біння. Авторами встановлені строки виникнення супутніх зах­ворювань у цієї категорії дітей. У перші роки життя дитини розвиваються захворювання, пов'язані з порушеннями годуван­ня. Захворювання дихальних шляхів частіше трапляються у віці 2-5 років, ЛОР-органів - у 5-10 років.

Л.Деребалюк констатувала, що у дітей, старших за 4 роки, порушення носового дихання зумовлені не стільки широким з'єднанням порожнин носа і рота, скільки непрохідністю носо­вих ходів через виникнення ендоназальних перешкод. До них належать гіпертрофія носових раковин (у 53% хворих), викрив­лення перегородки носа (у 40%), а також наявність поліпів, аде­ноїдів і звуження носових отворів. Проте у всіх дітей, прооперо­ваних у віці до 4-5 років, носове дихання відновлюється. Вста­новлено, що ступінь зниження слуху залежить від віку, в яко­му було прооперовано дитину. Ранні строки хірургічного віднов­лення піднебіння забезпечують значне поліпшення слухової функції вже через 1-2 роки.

Хронічні осередки інфекції, які часто супроводжують при­роджені незрощення губи і піднебіння, є постійним джерелом інтоксикації дитячого організму. Так, за даними Н.Кузнецової, захворюваність дітей на хронічну пневмонію в 4-5 разів Перевищує таку серед дітей, що не мають подібної вади. Майже у 20% дітей з ВНГП виявлено інші природжені вади (порушен­ня діяльності серцево-судинної і дихальної систем, вади груд­ної клітки, потворність кінцівок - полідактилія, синдактилія; аномалії статевих органів тощо). Частота і тяжкість супутніх захворювань прямо залежать від ступеня складності вади.

Т.Селезньова (1985) простежила, що наявність стоматоло­гічних проблем у дітей дошкільного віку з природженими щіли­нами губи і піднебіння становить 88,7%. На верхній щелепі ура­жених зубів було більше, ніж на нижній. У дітей зі складними природженими аномаліями розвитку поширеність карієсу ста­новила 100%. Вади розвитку тимчасових і постійних зубів було виявлено у 40%, а деякі форми гіпоплазії молочних і постійних зубів - у 63,4% обстежених.

Дослідження О.Коваленко і Г.Марченко (1973) свідчать про те, що тільки у 26,5% дітей дані фізичного розвитку були в ме­жи х вікової норми. Це були переважно діти з ізольованими незрощеннями верхньої губи або тільки твердого піднебіння. Незадовільний фізичний розвиток виявлено у 73,5% дітей.