Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
78-116.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
594 Кб
Скачать
☆

5.7.2. Психічний розвиток і формування особистості дитини з ринолалією

Неповноцінність мовлення негативно позначається на фор­муванні всіх психічних функцій дитини з ВНГП, особливо на процесі становлення особистості.

Вроджені незрощення губи та піднебіння часто поєднуються н Іншими вадами розвитку, а також з органічними ураження­ми центральної нервової системи, що виявляється в розумовій відсталості того чи того ступеня прояву. У таких хворих різко зростає ризик розвитку різних нервово-психічних розладів уже и дитячому і підлітковому віці - від легких невротичних явищ до реактивних станів, що нерідко супроводжуються вторинною затримкою інтелектуального розвитку.

Серед причин виділяють: загальне недорозвинення і тяжкі мовленнєві порушення, що часто спостерігаються у таких хво­рих; несприятливі умови виховання і психічну травматизацію дітей з цією вадою розвитку в ранньому віці, пов'язані з пору­шенням стереотипу контакту таких дітей з однолітками і до­рослими, частою госпіталізацією таких хворих у зв'язку з багатоетапністю лікування. Все це з віком призводить до виник­нення у людей з цією патологією серйозних соціальних і психо­логічних проблем.

Деякі дослідження (В.Мушинський, А.Уракова, Л.Харьков, Б.Биндер, С.Носко, С.Станіславський) присвячені оцінюванню психічного розвитку, вивченню особливостей нервово-психічних станів дітей різного віку з незрощеннями піднебін­ня. Поряд зі змінами органічного характеру виявлено невро­тичні реакції, астенічний синдром, вегетосудинну дистонію тощо, що свідчить про потребу як у в неврологічній, так і у пси­хологічній реабілітації цієї групи хворих. У деяких дітей наявними є неврологічні мікроознаки: ністагм, асиметрія очних щілин, асиметрія носо-губних складок, підвищення сухожиль­них рефлексів тощо. Простежено поширеність психічних зах­ворювань у дітей із наскрізними та ізольованими щілинами губи і піднебіння, що становить 31,5% і майже в 20 разів перевищує таку у дітей без цієї вади розвитку. Психічні розлади частіше спостерігаються у дітей віком 7-10 років. Згідно з досліджен­нями цих авторів, порушення психічного розвитку виникає внаслідок захворювань ЛOP-органів, ранньої туговухості, за­гальної соматичної ослабленості, затримки мовленнєвого роз­витку. Характерним є факт значно більшої кількості психіч­них захворювань у хлопчиків, ніж у дівчаток. Установлено, що хлопчики з комбінованими щілинами губи і піднебіння в 2 рази менше страждають від психічних розладів, ніж хлопчики з ізо­льованими незрощеннями губи і піднебіння (В.Мущинський, 1984; А.Уракова, 1977).

Затримку інтелектуального розвитку як вторинну ваду у дітей з ВНГП констатували П.Львов (1925); В.Кузнецов (1952); А.Коваленко (1968). Одну з причин ЗПР у цієї категорії дітей

Матвєєва зі співавт. (1968) вбачала у частій госпіталізації хво­рих, несприятливих умовах виховання і педагогічної корекції.

Н.Захарова, Т.Гнилорибов виділяють два типи психогенних реакцій у дітей зі складними незрощеннями: гіпостенічний (млявість, сором'язливість, низька комунікабельність, схиль­ність до переляку, швидка втомлюваність тощо) і гіперстенічний (підвищена роздратованість, нестійкість психічних станів, руховий неспокій тощо). Автори підкреслюють, що у дітей з незрощеннями піднебіння можуть спостерігатися патохарактерологічні зміни особистості. При цьому надзвичайно велике значення має вплив середовища. Гіпостенічний і гіперстенічний варіанти психогенних реакцій формуються зазвичай із 7-річного віку. Слід зазначити, що різні неврологічні порушення у дітей розвиваються в певні вікові періоди. «Критичними» є такі: 2-3 роки, коли формується індивідуальність дитини; 7-8 років, коли остаточно дозріває активна моторика; 12-18 років період статевого дозрівання. Водночас Р.Беккер, посилаючись на дос­лідження J.Hayn, вказує, що здебільшого у дітей з незрощен­нями піднебіння інтелект розвинений нормально.

За даними J.Tobiasen (1984), діти з вадами обличчя часто викликають у дорослих і однолітків негативні емоції, у зв'язку и чим порушується стереотип контакту. Доведено, що не прооперовані діти на момент початку навчання в школі розвинені значно гірше, ніж прооперовані у віці до 2 років. У них з часом формуються дещо особливий склад характеру і манери поведінки (L.Richman, 1978).

У літературі недостатньо даних, що характеризують психічний стан дітей з природженими незрощеннями губи та підне­біння в динаміці з урахуванням віку, виду і ступеня тяжкості вади, а також супутніх захворювань. Практично немає також відомостей про вплив строків проведення і методик оператив­ного втручання на зміну стереотипу психічного розвитку дітей з ВНГП.

Для виявлення можливих взаємозв'язків між рівнем пси­хічного розвитку дітей з незрощенням верхньої губи і піднебін­нії та характером вади, станом супутніх захворювань, характе­ром і строками медичної допомоги тощо колективом учених на базі Українського центру з надання допомоги дітям з ВНГП було розроблено спеціальні карти спостереження за такими дітьми, що охоплювали 50 параметрів. За допомогою цих параметрів передбачалося додатково виявити наявність чи відсутність дея­ких психогенних річними, характерологічні особливості хворих дітей ,а також рівень їх адаптації в колективі, ставлення до них людей , що оточують їх , та членів сім'ї тощо.

Л.Харьковим, С.Носко , Л.Яковенко та іншими фахівцями було обстежено 60 дітей із вродженими незрощеннями верхньої губи і піднебіння, які проходили лікування в Центрі в період з лютого 1995 р. по квітень 1996 р. Під час дослідження на запитання: «Чи відчуває дитина ваду мовлення і зовнішності», 100% матерів дітей, старших за 4 роки, відповіли позитивно, тоді як щодо дітей у віці 4 років цей показник становив лише 15%.

Опитані матері дітей шкільного віку відмічали замкненість характеру своєї дитини, заглибленість у себе, часто пригніче­нні) настрій. З інших ознак називали сором'язливість, млявість, повільність, різку роздратованість, стійку нерішучість, надзвичайно сильну прив'язаність до батьків, психологічну залежніст від дорослого. Це доводить наявність прямого негативного впли­ву природженої вади обличчя на психічний розвиток дитини.

За станом психічного розвитку діти з ВНГП — це досить різнорідна група: діти з нормальним психічним розвитком; діти із затримкою психічного розвитку (ЗПР); діти з порушеннями розумового розвитку різного ступеня.

Серед хворих із вторинною вадою піднебіння кількість осіб з ЗПР залишалася приблизно постійною для різних вікових груп і становила близько 30%. Характерно, що у цієї категорії хворих наявність ЗПР найімовірніше була пов'язана зі строками прове­дення уранопластики. Так, ЗПР практично не спостерігали у таких дітей, якщо на момент операції їм було менше ніж 3 роки. Крім того, було виявлено майже повний збіг логопедичної групи (куди увійшли діти, обстежені логопедом з виявленими у них мовленнєвими порушеннями) і групи дітей із ЗПР, яку виділи­ли на основі результатів психологічного тестування.

Серед обстежених 60 хворих дітей, що мають природжені незрощення верхньої губи і піднебіння і перебувають на різних етапах хірургічної реабілітації, виявлено 22 дитини (36,6%) із ЗПР. Найчастіше затримка психічного розвитку трапляється серед дітей з природженими незрощеннями піднебіння, зрідка - серед дітей з рубцевою деформацією верхньої губи і носа після хейлопластики. Це свідчить про зменшення кількості дітей із ЗПР серед хворих, що мають вроджені незрощення верхньої губи і піднебіння, проте перебувають на останніх етапах хірур­гічної реабілітації. Такий факт можна пояснити наявністю фе­номену відновлення нормального психічного розвитку у міру усунення причин, що негативно на нього впливають.

Ця категорія дітей, як і всі здорові діти, з часом стають до­рослими, вони вступають у самостійне життя, починають свідо­мо виконувати соціальні ролі.

С.Станіславський (2003) у своїх дослідженнях висвітлив проблему щодо сприймання себе як особистості підлітками і дорослими з ВНГП, а також щодо впливу соціального середови­ща на формування їх особистості.

Порушення збалансованості системи «людина - середови­ще», недостатніх психічних або фізичних ресурсів індивіда для задоволення актуальних потреб, що зумовлено своєрідним вихо­пи пням дитини Із незрощенням губи і піднебіння, неузго­дженість самої системи цих потреб, побоювання, пов'язані з віро­гідною нездатністю реалізувати значущі прагнення у майбутньо­му, а також з тим, що нові вимоги середовища можуть виявити їх неспроможність, породжують специфічність прояву психологі­чних якостей хворих на ВНГП у соціальному середовищі.

Дослідження С.Станіславського доводять безумовний вплив вродженої вади піднебіння на психологічний портрет особис­тості. Можна сказати, що усі особливості психологічної органі­зації хворого на ВНГП зумовлені переживанням ним власної патології.

Не можна, однак, стверджувати, що хворі на ВНГП у су­купності своїй психологічно однорідні. В осіб із вродженою ва­дою обличчя ставлення до навколишнього світу є більш сталим і ригідним, реакції кожного з індивідів характеризуються відносно незначною різноманітністю. Природжені вади розвит­ку впливають на широту діапазону прояву поведінки індивіда: коливання реакцій у межах «фізична асоціальна агресивність - опіка щодо інших» є значно меншими в осіб з ВНГП, що і є свідченням збідненості. Лінія поведінки є більш егоцентрич­ною, ніж у здорових осіб юнацького віку, вони відчувають дея­ку напруженість щодо власного перебування у соціумі, пос­тійний психологічний дискомфорт.

С.Станіславським експериментально підтверджена більша соціальна зрілість дівчаток. Вони є менш схильними до про­типравних, делінквентних дій, що свідчить про відносно важ­чу здатність хлопчиків до корекційного впливу. При цьому хлоп­чики демонструють більше прагнення до досягнення, прикла­дання зусиль на шляху до мети, професійну й особистісну амбіційність.

Важливим результатом тендерних відмінностей у хворих на ВНГП є виявлене протистояння соціальному середовищу у юнаків, що поєднується з відносно більшою схильністю до самопокарання, самозасудження та приниження себе. З огляду на то, що червоний колір у дівчат має більш високий ранг, мож­на вказати на їх відносно вищу сценічність, самостійність, незалежність та домінантність. Усе це свідчить про складність психологічної будови особистості з ВНГП.

Аналіз досягнень у вивченні психологічних особливостей хворого на ВНГП дав. змогу дійти висновку про недостатню і слабку розробленість проблеми його адаптації у суспільстві. Існує залежність рівня соціальної адаптації дорослих осіб із ВНГП від низки соціальних чинників, які мали місце ще у ран­ньому дитинстві.

Аналіз досліджень вітчизняних і зарубіжних учених вка­зує на суперечність результатів дослідження осіб з цією вадою: з одного боку, для них характерними є депресивні, тривожні стани (N.Berk, T.Ramstad, Е.Ottern, W.Shaw), з другого - вияв­лено високий рівень екстраверсії і низьку особистісну три­вожність (В.Михайлова, М.Панін, Л.Барденштейн, Б.Климов). Автори вказують на невідповідність даних тестування і реаль­ного спостереження (R. Eder). Загальними проблемами хворих на ВНГП залишаються суб'єктивні труднощі соціального прий­няття (T.Bressman, R.Sader, U.Ravens-Sieberer), висока оцінка впливу батьків на їхні власні думки (S.Turner).

На соціальному рівні різноманітність особистісних якостей індивідів з природженим незрощенням губи та піднебіння ви­являється якістю взаємодії із соціумом і контекстом, особливи­ми ситуаціями контакту з навколишніми. Вченими встановле­но найуніверсальніший спектр життєвих ситуацій (К.Абуль- ханова-Славська, Л.Бурлачук, Є.Шорохова, N.Peseschkian, H.Reese, M.Smyer), за яких зовнішні умови можуть забезпечи­ти реалізацію внутрішнього змісту особистості, а саме: ситу­ації, пов'язані зі змінами фізичного середовища, матеріальним становищем, місцем проживання, шлюбом; навчання та зміни соціального середовища; майбутні власні діти; міжособистісні стосунки тощо.

Проте, відзначаючи досягнення сучасної медицини, які забезпечують повний цикл лікування зазначеної категорії дітей, слід констатувати, на жаль, відставання у вирішенні про­блеми розвитку дітей із природженими вадами піднебіння - як педагогічної, так і психологічної.