- •Теоретичні основи застосування моделей прийняття управлінських рішень
- •Сутність та класифікація управлінських рішень
- •Рішення
- •1.2 Фактори які впливають на процес вироблення управлінських рішень
- •1.3 Методи прийняття управлінських рішень
- •1.4. Моделі управлінських рішень
- •2 Аналіз виробничих потужностей та асортименту виробів на підприємстві пат "охтирський м'ясокомбінат"
- •2.1 Опис рецептури та норми харчових виробів з асортименту виробництва.
- •2.2 Характеристика сировини та матеріалів (інгредієнтів) для виготовлення харчових продуктів на підприємстві.
- •2.3 Характеристика харчової цінності вироблюваних продуктів
- •2.4 Основні технологічні процеси виробництва
- •2.5 Характеристика обладнання та інструментів, потрібних для виробництва вказаного асортименту
- •2.6 Витрати на амортизацію обладнання та інструментів
- •2.7 Оплата праці працівників на виробництві
- •3.Шляхи удосконалення процесу прийняття рішень на основі оптимізаційних методів і моделей
- •3.2 Визначення оптимального раціону
- •3.3 Визначення оптимального плану перевезення продукції
Рішення
За способом обґрунтування
Компромісні
Запрограмовані
Незапрограмовані
Письмові
Усні
Ґрунтуються на судженнях
Раціональні
Інтуїтивні
Колективні
Колегіальні
Одноосібні
Поточні
на середньому
на вищому
на нижчому
Часткові
Загальні
За сферою охоплення
За рівнем прийняття
За способом прийняття
За тривалість дії
Перспективні
За особливостями вирішуваних
завдань
За формою подання
Рис. 1 Класифікація управлінських рішень
1.2 Фактори які впливають на процес вироблення управлінських рішень
На усіх етапах прийняття рішень важливо враховувати фактори , які впливають на цей процес:
- особисті якості менеджера ;
- поведінка менеджера;
- середовище прийняття рішення ;
- взаємозалежність рішень ;
- очікування можливих негативних наслідків ;
- можливість застосування сучасних технічних засобів ;
- наявність ефективних комунікацій .
В управлінні організацією прийняття рішень здійснюється менеджерами різних рівнів і носить більш формалізований характер, ніж це трапляється у житті. Справа в тім, що тут рішення стосується не тільки однієї особистості, найчастіше воно відноситься до частини або до цілої організації, і тому підвищується відповідальність за прийняття організаційних рішень. Виділяють два рівні рішень в організації: індивідуальний і організаційний. Якщо в першому випадку керівника більше цікавить сам процес, його внутрішня логіка, то в другому - інтерес зрушується у бік створення відповідного середовища навколо цього процесу.
Відмінними рисами прийняття рішень в організації є наступні: свідома і цілеспрямована діяльність, здійснювана людиною; поведінка, заснована на фактах і ціннісних орієнтирах; процес взаємодії членів організації; вибір альтернатив у рамках соціального і політичного стану організаційного середовища; частина загального процесу управління; неминуча частина щоденної роботи менеджера; важливість для виконання всіх інших функцій управління.
Результатом роботи менеджера є управлінське рішення . Від того, яке буде це рішення, залежить уся діяльність організації, залежить і те, чи буде досягнута поставлена мета чи ні. Тому прийняття менеджером того або іншого рішення завжди несе за собою визначені труднощі. Це пов'язано з
відповідальністю, що бере на себе менеджер, і з невизначеністю, що є присутнім при виборі однієї з альтернатив.
Більшість проблем, що зустрічаються в роботі менеджера, не так часто повторюються, і тому їхнє рішення є теж свого роду проблемою - проблемою вибору, що зробити не завжди легко.
Проблема - це ситуація, що представляє собою перешкоду для досягнення цілей, поставлених організацією. Якби життя було монотонне і передбачуване, то не виникало б ніяких проблем і не довелося б приймати рішення по їх подоланню. Але не можна відразу вгадати, як складеться та або інша ситуація, і тому в процесі планування не можна врахувати усі відхилення бажаної ситуації від дійсної. У результаті цих відхилень і з'являються проблеми. Прийняття неефективних рішень - часто результат відсутності навичок мислити логічно. Украй необхідно підходити до прийняття рішень як до раціонального процесу. Ціль ухвалення рішення - зробити оптимальний вибір з декількох наявних можливостей, щоб домогтися визначеного результату.
Існує багато підходів до виділення різних етапів і стадій процесів ухвалення рішення. Більшість розходжень виникає з питання про включення в процес стадії, пов'язаної з виконанням рішення. У багатьох іноземних джерелах весь процес ухвалення рішення в організації розглядається як функція проблеми, альтернатив і виконання рішення .
Будь-яке управлінське рішення проходить через три стадії:
1. З'ясування проблеми: збір інформації, з'ясування актуальності, визначення умов при яких ця проблема буде вирішена.
2. Складання плану рішення: розробка альтернативних варіантів рішення , зіставлення варіантів рішення з наявними ресурсами, оцінка альтернативних варіантів по соціальних наслідках, оцінка альтернативних варіантів по економічній ефективності, складання програм рішення, розробка і складання детального плану рішення
3. Виконання рішення: доведення рішень до конкретних виконавців, розробка заохочень і покарань, контроль за виконанням рішень .
Перша стадія процесу складається у визнанні необхідності рішення і включає наступні етапи: визнання проблеми; формулювання проблеми; визначення критеріїв успішного рішення .
Кожне нове рішення в керуванні виникає на основі раніше зробленого рішення, дія по якому або завершилася, або відхилилася від спочатку обраного варіанту. Відхилення ситуації від заданого стану в процесі ухвалення рішення виявляється менеджером не відразу. На практиці це відхилення являє собою розрив між цілями організації і способами їхнього досягнення.
Швидкість виявлення цієї розбіжності залежить від двох факторів:
1) здатності системи керування робити це в режимі саморегулювання;
2) досвідченості й індивідуальних характеристик менеджера.
Етап вивчення ситуації спрямований на визнання або не визнання існуючої в організації проблеми. Процес буде йти по-різному для структурованих і неструктурованих проблем. У першому випадку визнання проблеми буде відбуватися досить прямолінійно. Якщо виробниче завдання виконане на 70%, то для її керівника зовсім очевидно, що проблема існує і проблему треба вирішити. В другому випадку визнання проблеми саме стає проблемою. Це трапляється тоді, коли мається неясна і неадекватна інформація про розвиток і тенденції в організації й у її зовнішньому середовищі. Прикладом такого рішення може бути введення нової продукції на ринок на основі інформації, отриманої з відділу маркетингу.
