43. Поняття соціальної відповідальності.

Соціа́льнавідповіда́льність — дотримання суб'єктами суспільних відносин вимог соціальних норм, а у випадках безвідповідальної поведінки, що не відповідає вимогам норм чи порушує суспільний порядок, вони зобов'язані нести доповнюючий обов'язок особистого чи майнового характеру (Р. Хачатуров, Р. Ягутян)[1]; це обов'язок особи оцінити власні наміри та здійснювати вибір поведінки відповідно до норм, що відображають інтереси суспільного розвитку, а у випадку порушення їх — обов'язок звітувати перед суспільством і нести покарання (Л. Білецька)[2].Проспективний (позитивний) аспект[ред. • ред. код] Соціальна відповідальність розглядається у двох аспектах, в залежності від того, якою є поведінка особи — соціально корисною чи соціально шкідливою:Соціальна відповідальність тут характеризує позитивне ставлення особи до своїх учинків. Це розуміння їх важливості для суспільства, бажання зробити їх якомога краще.Саме ця відповідальність мається на увазі, коли говорять про почуття відповідальності, про те, що людина бере відповідальність на себе. Це відповідальність за майбутню поведінку[3].Ретроспективний аспект[ред. • ред. код]Ретроспективна відповідальність — це відповідальність за раніше вчинене. Вона передбачає зовнішній уплив зі сторони суспільства, держави, інших осіб. Вона може бути:

правовою (юридична);

позаправовою:

моральна / етична;

громадська / політична / партійна;

виробнича / корпоративна;

сімейно-побутова;

релігійна тощо.

«У суспільстві існує стільки різновидів соціальної відповідальності, скільки в ньому діє різновидів соціальних норм» (Р. Хачатуров)[4].М. Бахтіним виділяються наступні види соціальної відповідальності: моральна, персональна, політична, соціальна. Р. Хачатуров вважає, що у суспільстві існує стільки різновидів соціальної відповідальності, скільки в ньому діє різновидів соціальних норм.

Досить обґрунтованою вважаємо класифікацію соціальної відповідальності на неправову та правову. Неправова соціальна відповідальність не має юридичного характеру та виступає у формі моральної, політичної, корпоративної, релігійної, етичної та ін.Моральна відповідальність настає у випадку порушення традицій, звичаїв, норм культури та естетичних норм. Вона відображається у суспільному осуді та соціальному відмежуванні від суб'єкта, що порушує чи ухиляється від виконання норми поведінки. Моральна відповідальність має важливе значення, оскільки забезпечує відповідність суб'єктів прийнятим у суспільстві уявленням про добро та зло, справедливість та несправедливість.

Політична відповідальність настає при порушенні норм, дотримання яких покладається суспільством на публічного політика. Її призначенням є забезпечення упорядкування політичної сфери суспільних відносин шляхом демонстрації недовіри, необрання політика на новий термін до представницького органу, виключення з певної організації.

Корпоративна відповідальність настає у випадку порушення корпоративних правил, які прийняті певною соціальною структурою та не мають правового значення. Відображається у осуді членами корпорації чи виразі недовіри порушнику.

Релігійна відповідальність засновується на нормах, що регламентують порядок відправлення релігійних культів, та на вірі у Бога. Забезпечують організацію релігійної сфери шляхом визначення можливих засобів впливу до суб'єктів, що порушують вимоги релігійних норм.Всі згадані вище види соціальної відповідальності мають пасивний характер, оскільки негативна реакція з боку суспільства у цих випадках не передбачає примусового впливу на нормопорушника. Вона не заснована на праві вимагати відповідної поведінки, а відображається у бажанні висловити негативне ставлення шляхом відмови у спілкуванні чи дистанціювання.Правова відповідальність настає у випадку порушення норм державно-організованого права. Вона має активний характер, оскільки передбачає активний психологічний вплив на порушника аж до застосування примусового фізичного впливу.Таким чином, соціальна та правова відповідальність співвідносяться як загальне та особливе

44. Професійна етика та значення етичної компетентності в сфері професійної діяльності.

Професійна етика конкретизує загальні моральні вимоги відповідно до своєрідності відповідної професії та займається головним чином нормами та правилами поведінки.

Етична компетентність, знання та виконання норм професійної етики стає невід’ємною умовою здійснення професійної діяльності, набуття професіоналізму. В останнє десятиліття ХХ століття виникають ряд професійних етик: етика юриста, етика лікаря, етика держслужбовця, етика перекладача.Належне виконання професійних обов’язків вимагає не лише певних знань, умінь та навичок, а й залежить від моральних якостей людини, її етичної компетентності.

Об’єктом професійної етики є специфічні професійні моральні норми, відносини, взаємодії, а також норми, принципи суспільної моралі, які трансформовані до особливостей того чи іншого виду професійної діяльності, що регулює поведінку професіоналів при виконанні ними функціональних обов’язків.

Професійні моральні норми є невід’ємною частиною суспільної моралі, історичної системи моральності. Моральні професійні кодекси стали частковим еквівалентом суспільної моралі.

Професійна етика не створює норм, особливих нормативів для спеціалістів тієї або іншої професії. Сама професійна спільнота покликана їх обґрунтовувати та пропагувати для захисту професійної честі.

За сучасної доби, яка характеризується розвитком ринкових відносин, становленням громадянського суспільства та правової держави, зростанням вільного саморегулюючого начала в праці, посиленням моральних факторів, розширюється коло професій, які претендують на формування власних моральних кодексів. Крім традиційно відомих – медичної, військової, педагогічної, юридичної етики, постають такі як депутатська, адміністративна, спортивна, етика вченого, психолога, журналіста, перекладача тощо. Стає очевидним, що прогресивний розвиток суспільства, усіх сфер суспільного життя залежить не лише від рівня професійної підготовки, а від моральних якостей працівників, рівня моральнісної культури.

Чим вищим є соціальний статус професійної групи, тим більше вимог морального характеру ставиться до представників професії. Деякі професії (як то вчитель, лікар тощо), що пов’язані з необхідністю постійної взаємодії з людьми, потребують цілого ряду деталізованих норм, які забезпечують моральні вимоги до професійної поведінки та діяльності.

До представників професій, що пов’язані з долею, здоров’ям, іміджем, репутацією, інтересами людей висуваються надзвичайно високі моральні вимоги. Це стосується таких видів діяльності, де залежно від морального потенціалу працівників можуть породжуватись дуже гострі моральні колізії, які в інших видах діяльності виникають лише епізодично. Ці гострі моральні колізії мають місце насамперед там, де вирішуються питання життя і смерті, здоров’я, свободи, честі і гідності людини, де моральні якості спеціаліста набувають вирішального значення. В деяких професіях навіть сама професійна спроможність спеціаліста багато в чому залежить від його моральних якостей – праця лікаря, юриста, вчителя, військового, журналіста та ін. Саме в цих професійних сферах береться до уваги не тільки рівень освіти, обсяг спеціальних знань та вмінь, але й моральні якості працівника.