21. Етика закону , етика любові, етика творчості. М.Бердяєва

1)етика творчості.Нове в етиці творчості у тому, що вона стверджує цінність індивідуального і одиничного.Тільки у творчості можна знайти покликання та призначення людини у світі. Для етики творчості свобода означає непроста ухвалення закону добра, а індивідуальне творчість добра. Людина не є пасивним виконавцем законів цього світопорядку. Вона - винахідник і творець. Боротьба з злом має відбуватися не так припиненням його, скільки творчим здійсненням добра і перетворенням зла в добро.Творчість, — запевняє Бердяєв, — «є благодатною енергією, що робить волю вільною від страху, від ухвалення закону», творчість «є першоджерелом »…

2) Этиказаконаорганизуетжизньчеловеческихмасс, демонстрируетгосподствооб-ва над конкретнойличностью, над внутреннейжизньючеловека. Парадокс в том, что закон имеет и положительноезначение, ибо он не толькокалечитличнуюжизнь, но и охраняетее. Этика И. Канта, по Бердяеву, естьзаконническаяэтика потому, чтоонаинтересуетсяобщеобязательнымнравственным законом, одинаковой у всехприродойчеловека и оставляет в тениживуюконкретнуюличность с еенравственнымопытом и духовнойборьбой. Нравственная максима Канта, чтокаждогочеловеканужнорассматривать не каксредство, а каксамоцель, подрывается тем, чточеловек все же оказываетсясредствомосуществлениябезличного, общеобязательногозакона. ЭтикезаконаБердяевпротивопоставляетэтикутворчества.

3)Лишьевангельская мораль прорываетпорочный круг в борьбе добра и зла, провозглашаялюбовь к врагам, неосуждениеближних и грешников. ОднакоБердяевсчитает, чтохристианскаяэтикануждается в восполнении. Любовь в нейстановитсяриторической, условной ("стеклянной", по терминологии Розанова), а не сердечной и душевной. В христианскойэтикенет проблем космическойэтики, любви к животным, растениям, земле, звездам. Дажелюбовь к ближнемупонимается в нейлишькак путь самоспасения, какаскетическоеупражнение в добродетели. Между тем любовь не можетбытьлишьпутемискупления и спасения. Онаестьтворчество "новойжизни", пониманиек-ройсвязано с эсхатологическими проблемами этики.

22. Основні структурні елементи моралі : моральна свідомість, моральна діяльність і моральні відносини.

Більшість сучасних дослідників аналізуючи таке складне явище як мораль, визнає, що в моралі як цілісному утворенні вичленуються три елементи: моральна свідомість, моральна діяльність і моральні відносини.

Моральна свідомість як один з елементів моралі, являє собою її ідеальну, суб’єктивну сторону. Моральна свідомість — форма суспільної свідомості і одночасно сфера індивідуальної свідомості особи, оскільки це своєрідний сплав почуттів, уявлень, оцінок і самооцінок, поглядів і переконань людини. Маючи на увазі, що свідомість людини за своєю природою є цілісною, треба підкреслити, що індивідуальна моральна свідомість — це специфічна ділянка людської свідомості, яка виокремлюється лише теоретично. Індивідуальна моральна свідомість визначає внутрішній світ окремої людини, формує уявлення про добро і зло, обов’язок, совість, про вищі цінності тощо, і виявляє себе не тільки раціональним способом, але і через моральні почуття (почуття совісті, обов’язку, справедливості тощо).

Мораль не можна зводити тільки до моральної свідомості. Відомо, що людина не може існувати поза суспільством. Саме у суспільстві виникають моральні відносини між людьми, які є лише одним з видів відносин, що існують у суспільстві. Моральні відносини різняться за змістом, формою, способом соціального зв’язку між суб’єктами відносин. Специфікою цих відносин є те, що в них реалізуються моральні цінності і ідеали; що моральні відносини виникають не стихійно, а свідомо і вільно; що моральні відносини не існують у «чистому» вигляді, а є компонентом, стороною інших відносин (господарчих, політичних, релігійних тощо). На моральні відносини впливає багато різних чинників, як то: особливості традицій і звичаїв, культури, релігії. І нарешті, третій структурний елемент моралі — моральна діяльність. Мораль як така реалізується в певних людських вчинках, поведінці людей, в людській активності. Первинним елементом моральної діяльності є вчинок, оскільки в ньому втілюються, реалізуються моральні цілі, мотиви, орієнтації. Саме тоді можна говорити про діяльність як моральну, коли в чинок, поведінка людини, мотиви вчинку або поведінки можуть бути співвіднесені з уявленнями про добро і зло, справедливе чи несправедливе, гідне людини чи ні. Звичайно моральна діяльність — це тільки морально вмотивовані дії. Дуже важливо знати наміри людини, моральні мотиви здійснюваних нею вчинків, дій протягом певного часу. Тоді ми говоримо про поведінку людини, яка є об’єктивним показником її морального обличчя.

Всі три структурні елементи моралі тісно пов’язані один з одним. Моральна свідомість втілюється у дії і вчинки людей, де особистість не тільки демонструє особисту моральну позицію, а й по-суті обґрунтовує її, оскільки це є вибір моралі, цінностей, які стоять за нею. В той же час вчинки і дії відбуваються у людських стосунках, набувають соціального сенсу, справляють вплив на суспільну моральну свідомість.