Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Antichka_shpori.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
266 Кб
Скачать
☆

34. Космологія Аристотеля.

Погляди на світ Аристотель виклав у своїй космології, що панувала в науці до М. Коперника. Під космологією Аристотеля розуміють його вчення про природу, про нескінченність, простір, час, рух які застосовуються їм для побудови картини світу. Це найслабша частина його світогляду. Аристотель вважав, що Всесвіт скінченний і має кулясту форму. Кожен першоелемент має своє місце. В центрі Всесвіту знаходиться елемент землі, який утворює нашу планету. Земля є центром Всесвіту, вона нерухома і має сферичну форму. Принцип центрального і нерухомого положення Землі у Всесвіті є наріжним каменем в аристотелізму і набагато століть визначив панування геоцентричної системи в астрономії. Навколо Землі розподілена вода, потім повітря, потім вогонь. Вогонь простягається до орбіти Місяця - першого небесного тіла. Вище Місяця - існує над місячний, божественний світ, який принципово відрізняється від світу підмісячного, тобто живе за іншими законами. У цьому світі всі тіла складаються з ефіру, а відміну від підмісячного світу, де чотири елементи існують лише в ньому.

35. Гносеологія і логіка Аристотеля. Вчення про категорії.

Аристотель в створеній ним логіці бачив найважливіший “органом” (зброю, інструмент) пізнання. Його логіка носить подвійний характер: вона поклала початок формальному підходу до аналізу знання, але одночасно Аристотель прагне визначити шляхи досягнення нового знання, співпадаючого з об’єктом. Він намагається вивести логіку за рамки тільки формальної, поставив питання про зміст змістовної логіки, про діалектику. Тим самим логіка та гносеологія Аристотеля тісно пов’язана з вченням про буття, з концепцією істини, так як в логічних формах і принципах пізнання він бачив форми і закони буття. Важливу роль в процесі пізнання Аристотель відводив категоріям – “вищим родам”, до яких зводяться всі інші роди істино-існуючого. При цьому він представив категорії не як нерухомі, а як текучі, дав систематичний аналіз цих суттєвих форм діалектичного мислення, вважаючи їх змістовними формами самого буття.

36. Вчення Аристотеля про душу.

У своєму трактаті: "Про душу" Арістотель визначає душу в системі понять своєї метафізики - сутності, форми, можливості, суті буття, ентелехні. Душу може мати тільки природне, а не штучне тіло (не живі предмети душі не мають). Це природне тіло повинно бути придатним для життя. Здійснення (ентелехія) цієї можливості і буде душею. Аристотель говорить тут, що "душа є необхідною сутністю в сенсі форми природного тіла, що має можливість жити. Сутність же є ентелехія: значить, душа є ентелехія такого тіла". Або: "Душа є перша ентелехія природного тіла, що має у можливості життям" (там же, с. 395), або: "Душа є суть буття і форма (логос) не такого тіла, як сокира, а такого стественного тіла, яке в самому собі має початок руху і спокою "(там же). Ці, на перший погляд, важкі формулювання не повинні нас лякати. Аристотель бажає сказати, що душа включається лише при завершеності здатного до життя природного тіла.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]