16. Космологія і космогонія атомістів. Вчення про причинність.

З тлумаченням руху тісно зв’язані погляди атомістів на причинність і необхідність. Атомісти – детерміністи, тобто вважали, що все має причину. У праці „Про розум” /Левкіппа чи Демокріта сказано: „Жодна річ не виникає даремно, а все в силу причинного зв’язку і необхідності” /Антология мировой философии. Античность.

Однак атомісти фактично ототожнювали причинність і необхідність, заперечивши об’єктивність випадковості. Все, що відбувається, відбувається лише так, а не інакше. Це випливає з того, що атомісти вважали, ніби атоми рухаються в одному напрямі і відхилення від нього не може бути. Звідси – все відбувається з необхідністю. Випадковість суб’єктивна: „Люди створили собі кумира з випадку як прикриття для властивої їм нерозсудливості”. Абсолютизуючи необхідність, атомістик фактично – фаталісти.

В ряді космологічних ідей атомісти випередили свій час. Новим їхнім досягненням є вчення про безмежність Всесвіту та про незліченну кількість світів, що існують у безмежному просторі.

Світ в цілому – це безмежна порожнеча, наповнена безліччю світів. Всі вони утворені безмежним числом атомів різних форм.

Питання про виникнення Всесвіту розглядається у творі „Велика

світобудова” /Левкіппа чи Демокріта/. Порожнеча заповнена атомами нерівномірно, густота їх різна. І коли в якійсь частині простору сходиться багато атомів, то вони стикаються один з одним і утворюють вихор – колоподібний рух атомів, у якому більші і важчі атоми нагромаджуються в центрі, а дрібніші й легші витісняються на периферію. Так виникли Земля, небо. Небо утворюють вогонь, повітря, світила, яких гонить повітряний вихор. Земля і світила мають плоску форму. В центрі Всесвіту нагромаджується тяжка матерія, яка під тиском видушує з себе воду, що заповнює більш низькі місця.

Атомісти – геоцентристи. Земля нерухома, знаходиться в центрі Космосу. Навколо неї рухаються зірки. Кожний світ – кулеподібний. Одні світи виникають, інші гинуть. Все це відбувається на основі природної закономірності, без втручання надприродних сил, але деякого випадку. Демокріт допускав, що Земля – не єдина планета, де існує життя, хоч не всі мають необхідні умови для життя, а саме – рідких тіл.

17. Концепція пізнання Демокріта.

Основа онтології Демокріта – атомістика: вчення про атоми та порожнечу як першооснови буття. Мислитель виходив з тези своїх попередників, що ніщо не виникає з нічого і не перетворюється в ніщо. Якщо у світі не було чогось стійкого і незмінного, світ не утримався б у бутті. Можна ділити і дробити речовину, але не нескінченно: край, межа можливого поділу – атом. Його існування – запорука нескінченності світу. З атомів утворюються світові стихії, а з останніх все, що існує. А. Ейнштейн, творець теорії відносності, назвав ідею атомізму однією з найпродуктивніших в історії науки, бо вона справді дає можливість пояснити багато явищ.

Світ, всі його речі складаються з двох першопочатків – атомів і порожнечі. Атоми – буття, порожнеча – небуття. /Слід зауважити, що елеати заперечували небуття/. Порожнеча безмежна, нерухома, нейтральна щодо буття, тобто немає на нього жодного впливу, єдина. Натомість атоми множинні. За величиною вони надзвичайно малі /Правда, деякі автори говорять, що Демокріт допускав існування атомів, рівних усьому світу/. Буття є нічим іншим, як безмежно велике число атомів.