Атеросклеротична енцефалопатія

Атеросклероз мозкових артерій займає за значущістю друге місце після атеросклерозу вінцевих артерій, а в старечому віці навіть переважає. Найчастіше уражуються середня і основна артерії. Атеросклеротичними енцефалопатіями називають клінічні прояви дифузних функціональних і структурних змін головного мозку, спричи­нених хронічною недостатністю мозкового кровообігу, які роз­виваються на тлі атеросклерозу. Розрізняють початкову, по­мірну і виражену атеросклеротичну енцефалопатію.

Початкові ознаки — зниження працездатності, швидка втомлюваність, послаблення пам'яті, уваги, порушення сну (тривожний, пере­ривчастий сон, нерідко безсоння, зниження сухожилкових реф­лексів). У цій стадії хвороби виникають розлади мозкового кровообігу, які згодом минають. При більш виражених стадіях - вогнищеві і дифузн нев­рологічні і психопатологічні порушення, які до кінця не зникають. Порушення судин­ного тонусу, обмежені можливості адаптаційно-пристосуваль­них механізмів нейросудинного апарату зумовлюють виник­нення запаморочення, головний біль, шум у голові, нестійкість при ходьбі, боязнь висоти та ін.

Помірна атеросклеротична енцефалопатія — проявляються сповільненість темпів рухів, тремор кінцівок, голови, розлад координації, патоло­гія черепних нервів, більш глибокі порушення психічної діяль­ності й інші симптоми, переважно за рахунок органічних струк­турних змін мозку. Спостерігається прогресуюче зниження працездатності пацієнтів, поступово звужується коло їх інтере­сів, змінюються риси характеру. Виникають також прояви уражень екстрапірамідної системи: зменшення пластичності рухів, сутулість, повільна хода, застиглі риси обличчя, тихе, монотонне, глухе мовлення, статичний тремор у дистальних відділах кінцівок, нижній щелепі.

Виражена атеросклеротична енцефалопатія (гострі розлади мозкового кровообігу) – пізня епілепсія, атеросклеротична деменція, паркінсонізм.

Діагностика: реоенцефалографію (оглядову і регіональну), комп'ютерну томографію, контрастну ангіографію, офтальмологічні дослідження тощо. Включають біохімічні методи діагностики: визначення вмісту холестерину, жирних кислот, ліпопротеїдів в крові.

Лікування спрямоване на нормалізацію кровопостачання мозку, серцевої діяльності, загальної гемодинаміки. Для збільшення мозкового кровотоку: похідні пурину і піримідину (теофілін, еуфілін, кавінтон, теобромін, нігексин, ксантинол, нікотинатеонікол, компламін); комбінацію нікотинової кислоти з папаверином (ніковерин), нікотинової кислоти з но-шпою (нікошпан); цинаризин (стуге-рон). Особам старших вікових груп необхідно починати вживання лікарських засобів з половинної дози; лікування проводять протягом 4—6 тиж. Оправдане призначення неодикумарину, пелентану, синкумару, феніліну, ескузану, гепарину, фраксипарину та ін.

Через можливість виникнення гіпоксії призначають аміналон, глутамінову кислоту, пірацетам (3—4-тижневі курси), но-отропіл, церебролізин, вітаміни та їхні комплекси (піридоксин, фолієва кислота, декамевіт, ундевіт), ферменти, що регулюють окисно-відновні процеси, та ін. Залежно від клінічної форми в комплекс лікувальних заходів включають антидепресантами, протисудомними й іншими препаратами.