Захворювання шкіри.

Шкірний ріг є різновидом старечої кератоми. Його переваж­на локалізація - обличчя, волосиста частина голови, рідко руки, тулуб, статеві органи. З'являється поодиноке, загостре­не, чітко обмежене гіперкератичне утворення, щільне на дотик, темно-сіро-коричневого кольору, часто з гладенькою поверх­нею, завдовжки до 1 см і більше.

Лікування сенильних кератом передбачає хірургічне вида­лення, кріодеструкцію після зняття гіперкератичних нашару­вань кератолітичними засобами (10—15 % саліциловий вазелін під оклюзійною пов'язкою), видалення променями неонового лазера. Для профілактики малігнізації рекомендується вида­лення новоутворень на ранніх термінах, обмеження інсоляції і травматизації вогнищ уражень.

Серед інших епітеліальних пухлин шкіри в похилому віці по­ширена базаліома. її розвитку сприяють тривала інсоляція, іонізаційне випромінювання, хімічні канцерогени. Найчастіша локалізація (у 80—90 % випадків) — відкриті ділянки шкіри (обличчя, шия, волосиста частина голови). Зазвичай з'являється поодиноке вогнище запалення, але в деяких пацієнтів (близько 20 %) можливий перебіг із формуванням ще однієї або декількох пухлин. Залежно від клінічної картини розрізняють поверхневу, пухлинну, виразкову і склеродермоподібну форми базаліоми.

Для поверхневої форми характерна поява округлої чи оваль­ної розової плями, що лущиться, з дещо піднятим периферій­ним валом, який складається з дрібних блискучих вузликів. До різновидів цієї форми відносять пігментну (з фіолетовим або темно-коричневим кольором вогнища) і педжетоїдну з пери­ферійним ростом і атрофією в центрі базаліому.

Пухлинна форма базаліоми починається з вузлика, який протягом декількох років збільшується до 1,5—3 см і набуває напівшароподібної форми. Пухлина має гладеньку поверхню, що лущиться, інколи — телеангіектазії. До різновидів цієї фор­ми відносять фіброепітеліальну (пухлина значно виступає над рівнем шкіри, інколи розташовується на ніжці) і кістозну (ви­сипи у вигляді окремих напівпрозорих вузликів).

Виразкова форма розвивається первинно або на місці інших форм. Різновидами цієї форми є невелика виразка у вигляді воронки з масивним щільним інфільтратом по периферії, спая­ним з прилеглими тканинами, а також у вигляді пухлини, що проникає в глибину аж до фасції і кістки по периферії.

Склеродермоподібна базаліома проявляється щільною бляшкою з дещо піднятими краями і телеангіектазіями в центрі, відрізняється дуже повільним периферійним ростом.

Лікування хірургічне, а також обколювання а₂-інтерферо-иом, аплікації 30—50 % проспідиновою або 5 % фторурацило-иою маззю, при склеродермоподібній формі додають лідазу, та­кож можливе проведення фотодинамічної терапії і рентгено­терапії.

Плоскоклітинний рак шкіри менше поширений, ніж ба-.шліома. Частіше хворіють чоловіки після 50 років. Найчастіше покалізується на нижній губі, слизових оболонках порожнини рота, язиці, статевих органах. У ППВ нерідко виникає на голові, вушних раковинах, кистях, щоках, рідко — на нижніх кін­цівках, тулубі.

Плоскоклітинний рак найчастіше розвивається в місцях тривалого подразнення, на тлі передраку, з рубців, на місцях рентгенівського ураження шкіри, з вогнищ старечого кератозу, шкірного рогу, дискоїдного червоного вовчака, туберкульозу шкіри, після опіків, механічної травми, трофічних виразок го­мілки тощо.

За зовнішніми ознаками розрізняють ендофітну (виразкоподібну) і папілярну (екзофітиу, пухлиноподібну) форми. На початкових стадіях видно поодинокі щільні, тверді вузлики, за типом бородавок або кератоакантом. При подальшому рості вогнище масивної папіломи на широкій основі набуває вигляду цвітної капусти, вкрите струпом або лусочками, після видален­ня яких його поверхня кровоточить. При виразкоподібному типі спочатку утворюється кратеротодібна виразка з твердим дном і зазубреними валикоподібними краями. Виразка швидко росте, в центрі її видно некротичну кірку, серозно-кров'янисті виділення, дно покрите брудно-сірими кровоточивими грануля­ціями. Цей рак метастазує.

Діагноз встановлюють на підставі даних анамнезу, клінічної картини і гістологічного дослідження.

Лікування хірургічне, променеве або комбіноване. Пухлини сполучної тканини поділяють за тканинним при­нципом. Велику групу становлять судинні пухлини. Телеан-гіектазія — вада розвитку, близька до гемангіоми.

Сенильна ангіома Дюбрея. У ППВ досить поширена, як у чоловіків, так і жінок. Типова локалізація — тулуб (лопатки, живіт, грудна клітка) і верхні відділи кінцівок. Розрізняють три стадії розвитку:

1) початкову ("рубінова пляма");

2) проміжну (найпоширеніша, напівкруглі вузлики з гла­денькою поверхнею розміром 0,5—5 мм, за зовнішнім виглядом нагадують зернята каєнського перцю);

3) кавернозну, що спостерігається приблизно в 5 % випадків. Діагностика нескладна. Лікування: інколи застосовують електрокоагуляцію.

У похилому віці, частіше в жінок, можливий розвиток най­більш злоякісної пухлини — меланоми. її спричинюють інсо­ляція, сонячні опіки, травматизація або інфікування невусів (блакитного, Отта), іонізуюча радіація. Частіше меланома роз­вивається в осіб зі світлою шкірою, світлим волоссям, блакит­ними очима. Розрізняють три форми пухлини: поверхнево по­ширену, вузлову, за типом злоякісного лентиго.

Поверхнево поширена форма меланоми відзначається в 70 % випадків. На зовні не зміненій шкірі з'являється бура або чорна пляма (2—3 мм), що поступово збільшується в розмірі, набуває овальної чи неправильної форми, ущільнюється, стає напівша-роподібною, з нерівною горбистою поверхнею, покритою кірка­ми, яка легко травмується і кровоточить. Метастазування в регіонарні лімфовузли можливе на ранніх етапах розвитку цієї меланоми.

Вузлова форма (15 % випадків), частіше уражує чоловіків. Характеризується швидким ростом і несприятливим прогнозом. У хворих виявляється горбиста щільна пухлина, поверхня якої без шкірного рельєфу стає глянцевою. Легко виникають вираз­ки, що покриваються кров'яними кірками. Часто навколо тако­го вогнища з'являються чорні вузлики (метастатичні вогнища).

Меланома за типом злоякісного лентиго виникає рідше (приблизно в 5 % випадків) і зазвичай формується на місці об­меженого передракового меланозу Дюбрея. Починається процес з появи на відкритих ділянках шкіри (обличчя, верхня частина шиї, скроні, лоб, рідше — кисті і стопи) коричневої плями з гладенькою, тьмяною, в'ялою поверхнею. Протягом деякого часу елемент збільшується в розмірах до 2—3 см у діаметрі, на поверхні виникають ділянки рубцевої атрофії, пігментація стає нерівномірною, потім на тлі плями з'являється вузол, часто без пігменту, із серозними виділеннями, кровоточивістю і кіркоут-воренням. Усі форми меланоми дають метастази в регіонарні лімфатичні вузли, шкіру і внутрішні органи.

Лікування меланоми проводять в онкологічних закладах, методом видалення вогнища із захопленням здорової шкіри на 5 см, екстирпації лімфатичних вузлів, рентгенохіміотерапії.

Профілактичні заходи полягають у запобіганні травматиза­ції невусів, ранній діагностиці і лікуванні передракового мела­нозу Дюбрея, а також ранньому виявленню вогнищ меланоми на початкових стадіях розвитку. Важливе значення має захист шкіри від сонця.

13