2. Групове порушення громадського порядку (ст. 293 кк).

Групові дії, які порушують громадський порядок, – це дії значної кількості осіб, звичайно кількох десятків чи навіть сотень. Але, на відміну від масових заворушень, число учасників групового порушення громадського порядку дій в ході вчинення цього злочину істотно не збільшується, вони не зростають кількісно і не перетворюються якісно на активні посягання проти правоохоронюваних благ(1).

Кількість осіб, які беруть участь у групових діях, які порушують громадський порядок законодавством не визначено. Суспільна небезпека таких протиправних дій, як свідчить судова та слідча практика, полягає в посяганні на низку суспільних відносин, які знаходяться під охороною закону про кримінальну відповідальність, зокрема у сфері життя та здоров’я особи, власності, нормальної роботи органів державної влади, підприємств, установ, організацій тощо. Злочинна поведінка такої групи людей є безконтрольною та залежною від зовнішніх факторів, що характеризуються підвищеною суспільною небезпекою. Нерідко такі групові порушення громадського порядку набувають соціально загрозливих форм та тягнуть вчинення більш тяжких злочинів (вбивств на ґрунті національних, расових чи релігійних конфліктів, масових заворушень, хуліганств, знищення, руйнування чи пошкодження пам'яток – об'єктів культурної спадщини тощо).

Родовим та основним безпосередніми об’єктами злочину є громадський порядок. Додатковим обов'язковим об'єктом цього злочи­ну – є суспільні відносини, які регламентують порядок роботи транспорту, підприємств, установ чи організацій.

Під додатковим факультативним безпосереднім об’єктом групового порушення громадського порядку слід розуміти життя, здоров'я, честь та гідність людей, відносини власності, громадську безпеку, відносини у сфері господарської діяльності тощо. У цьому контексті є цікавим такий приклад із судової практики.

Об’єктивна сторона злочину полягає в двох формах: 1) організація групових дій; 2) активна участь у таких діях.

Наслідки злочину (за першою формою) можуть полягати у: 1) грубому порушенні гро­мадського порядку; 2) суттєвому порушенні роботи транспорту, під­приємства, установи чи організації.

Під організацією вказаних групових дій розуміється організація вчинення групового порушення громадського порядку або керівництво його підготовкою чи вчиненням, а також створення організованої групи (злочинної організації) для порушення громадського порядку чи керівництво нею, або забезпечення фінансування чи організація приховування злочинної діяльності такої групи (організації).

Активна участь у таких діях полягає у інтенсивному виконанні особою разом з іншими учасниками групових дій вказівок організатора щодо грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи підприємств, установ чи організацій. Можна класифікувати типові активні групові дії: 1) заклики до громадян не виконувати вимоги представників влади; 2) непокора розпорядженням представників влади; 3) створення значних перешкод для нормальної роботи підприємств, установ чи організацій; 4) блокування роботи транспорту; 5) незаконне пікетування; 6) обмеження доступу громадян до громадських місць.

Грубе порушення громадського порядку передбачає недотримання встановлених правил поведінки у громадських місцях. Оцінювати порушення як грубе слід з урахуванням кількості його учасників, те­риторії, на якій мало місце порушення, важливості нормальної діяль­ності відповідних об'єктів, кількості потерпілих, часу порушення тощо.

Суттєве порушення роботи транспорту, підприємства, уста­нови чи організації полягає у припиненні їх нормальної роботи на певний час. Це – порушення графіку руху транспорту (як громадського, так і іншого), закриття магазинів, закладів громадського харчування, зрив роботи державних установ, зупинення виробництва. Суттєвість порушення визначається з урахуванням його тривалості, кількості осіб, нормальна робота, навчання, відпочинок або перевезення яких порушені, розміру заподіяних матеріальних збитків тощо.

Причинний зв’язок між поведінкою організаторів групового порушення громадського порядку і наслідками (грубе порушення громадського порядку; суттєве порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації), вказаними в диспозиції ст. 293 КК, характеризується наявністю проміжної ланки – поведінки групи, учасники яких безпосередньо і викликають відповідну шкоду. Тому для констатації причинного зв'язку в аналізованому складі злочину слід встановити наявність обох його ланок, довести що: 1) дії винного викликали відповідну поведінку групи; 2) передбачені ст. 293 КК наслідки викликані саме груповими діями.

Вчинення злочину публічно – обстановка при якій активні учасники групових дій з прямим умислом спрямовують свою поведінку у громадських місцях на порушення громадського порядку (зокрема, суттєве порушення роботи транспорту, підприємства, установи або організації) таким чином, щоб все це стало зрозумілим для невизначеного кола фізичних або юридичних осіб й спрямоване на привернення уваги громадськості чи держави до певних проблем винних осіб.

Даний злочин у формі організації групових дій буде вважатися закінченим, коли дії по організації групових дій призвели до вказаних у диспозиції ст. 293 КК наслідків (окремі з них за своїм змістом є діями): грубого порушення гро­мадського порядку та суттєвому порушенні роботи транспорту, під­приємства, установи чи організації. Злочин у формі активної участі у групових діях буде вважатися закінченим з моменту вчинення дій. Тобто, склад злочину, передбачений ст. 293 КК, за конструкцією, має матеріально–формальний склад.

Суб’єктом злочину - фізична осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилось 14 років, згідно ч.2 ст.22 КК.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю прямого умислу, а також обов’язкової ознаки хуліганства – мотиву явної неповаги до суспільства, тобто очевидна, демонстративна зневага винного до встановлених у суспільстві правил поведінки.

Мотив та мета є факультативними ознаками суб’єктивної сторони вказаного складу злочину.

Групове порушення громадського порядку (ст. 293 ) відрізняється від хуліганства (ст. 296) відсутністю обов’язкового мотиву (явної неповаги до суспільства), притаманного хуліганству. Також групове порушення громадського порядку потребує наявності щонайменше 2 суб’єктів злочину, що не є обов’язковим для хуліганства.