- •1. Загальна характеристика злочинів протигромадського порядку та моральності.
- •2. Групове порушення громадського порядку (ст. 293 кк).
- •3. Масові заворушення (ст. 294 кк).
- •4. Хуліганство (ст. 296).
- •5. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого (ст. 297).
- •6. Жорстоке поводження з тваринами (ст. 299 кк).
- •7. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 кк).
- •8. Створення або утримання місць розпусти і звідництво (ст. 302 кк).
- •9. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 кк).
8. Створення або утримання місць розпусти і звідництво (ст. 302 кк).
Суспільна небезпека цього злочину полягає в тому, що він сприяє поширенню венеричних та інших інфекційних захворювань, веде до деградації неповнолітніх, а також є засобом незаконного отримання злочинного доходу .
Родовим та основним безпосереднім об'єктом злочину є моральні засади суспільства в сфері сексуальних стосунків. Суспільна мораль вимагає, щоб зв'язки між людьми для задоволення статевих потреб встановлювалися на основі особистої симпатії, не допускає ведення статевого життя виключно за винагороду.
Предметом злочину та одночасно місцем вчинення злочину в першій формі (створення або утримання місць розпусти) є місце розпусти – будь–які приміщення або їх частини в будівлях промислово–виробничого, комунально–побутового та іншого службового призначення, в навчально–виховних, медичних, торгівельних закладах, місцях розваг та ігорного бізнесу, масажних салонах, перукарнях, лазнях, жилих будинках, готелях, кемпінгах, будинках і таборах відпочинку, пансіонатах, санаторіях, інших лікувально–профілактичних оздоровчих установах, наметових містечках, трейлерах, автомашинах, кіосках, сараях, землянках тощо, якщо їх пристосовано для заняття проституцією та вчинення розпусних дій.
Поняття місце вжито у множині – місця – в назві та диспозиції ч. 1 ст. 302 КК, у законодавчому тлумаченні означає імовірну різноманітність приміщень, а не їх кількість.
Об’єктивна сторона передбачає дві форми вчинення злочину: 1) створення або утримання місць розпусти; 2) звідництво для розпусти.
Поняття створення та утримання охоплюють всі аспекти функціонування місць розпусти – від пошуку відповідного приміщення до оснащення його меблями, посудом, предметами інтимної гігієни тощо. Реклама місць розпусти тягне за собою відповідальність за ст. 148–3 КпАП України.
Коли утримання місць розпусти бере на себе організована злочинна група, то її організатор займається і добором проституток, іншого персоналу (диспетчерів, охоронців, лікарів та ін.), керує “кримінальною командою”. Здебільшого організатор виконує водночас функції утримувача притону для розпусних дій. Він може не проживати в місці його розташування, проте зобов’язаний постійно піклуватись про його належне функціонування, забезпечувати всім необхідним, включаючи клієнтів, які прагнуть участі в розпусті. Пошук клієнтів для місць розпусти кваліфікується за ст. 302 КК як звідництво.
Звідництво – посередництво щодо підшукання осіб, які бажають задовольнити свої статеві потяги, і зведення їх з тими, хто може надати сексуальні послуги.
Під розпустою розуміється безладне статеве спілкування природним або неприродним способом для задоволення статевої пристрасті за гроші, інші матеріальні цінності, а також предмети натурального обміну та безоплатно. Коло учасників розпусних дій може бути визначеним і невизначеним. Місце проведення може бути як постійним, так і змінюватись або використовуватись періодично.
Для відповідальності за звідництво наявність повторності в діях винної особи не є обов’язковою. Однак потрібно враховувати, що одиничний факт не завжди має істотну суспільну небезпеку, властиву злочину, особливо при відсутності корисливої зацікавленості.
Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16–річного віку. Якщо місце для розпусти організовано з використанням службового становища винної особи, діяння належить кваліфікувати за сукупністю ст. 302 та 364 КК.
Суб’єкт злочину за ч.3 ст. 302 КК є особа, яка досягла 18–річного віку. Тобто залучати неповнолітнього повинна саме повнолітня особа.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом: особа усвідомлює суспільну небезпечність вчинюваних нею дій, які дістають вияв в утриманні місць розпусти або звідництві для розпусти, і бажає їх вчиняти.
Судово–слідча практика свідчить, що відповідальність за цей злочин настає незалежно від того, чи переслідував винний при вчиненні дій корисливу мету.
Кваліфікуючими ознаками за ч. 2 ст. 302 КК є вчинення дій, передбачених ч.1, з метою наживи; особою, раніше судимою за цей злочин; організованою групою.
Кваліфікуючою ознакою за ч.3 ст. 302 КК є вчинення кримінально караних дій із залученням неповнолітнього.
