6. Жорстоке поводження з тваринами (ст. 299 кк).

Тваринний світ є одним з компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей. В суспільстві забезпечується гуманне поводження з свійськими та дикими непродуктивними та продуктивними тваринами, тобто дії спрямовані на забезпечення тваринам умов, що відповідають їхнім фізіологічним, біологічним та видовим особливостям, створення можливостей для їхнього існування та уважного ставлення до стану здоров'я тварин.

Тому суспільна небезпека жорстокого поводження з тваринами полягає в тому, що шкоди зазнає, передусім, система моральних оцінок, принципів, традицій, цінностей, що історично склалися в суспільстві. Вони опосередковують взаємозв’язок системи «людина – тваринний світ», передбачаючи цілеспрямований вплив людини на один з компонентів навколишнього природного середовища.

Тому родовим об’єктом складу злочину є моральні засади суспільства в сфері гуманного ставлення людей до тварин.

Жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині. Виховання гуманного ставлення до тварин є важливою складовою етичного, культурного та екологічного виховання громадян.

Предметом злочину є всі хребетні. Хребетні тварини (Vertebrata) – підтип хордових тварин, що виділяється наявністю кісткового хребта, складають вищий підтип найвище організованих тварин типу хордових (Chordate). В юридичній літературі склалася догматична думка, що маються на увазі ссавці та птахи, хоча в ст. 3. Закону України “Про тваринний світ” від 13 грудня 2001 р. поняття хребетних тлумачиться ширше (серед них риби, земноводні, плазуни, птахи та ссавці та ін.).

Відповідно до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 р., тварини – це біологічні об’єкти, що належать до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові.(62)

Тому предметом злочину можуть бути дикі тварини (тварини, природною середою перебування яких є дика природа, у тому числі ті, що перебувають у неволі чи напіввільних умовах), домашні свійські тварини (тварини, що розводяться та утримуються людиною у помешканні для естетичних потреб та потреб у спілкуванні), сільськогосподарські тварини (тварини, що вирощуються людиною для отримання продуктів та сировини тваринного походження або тваринницької продукції), безпритульні тварини (домашні свійські тварини, що залишились без догляду їх власників або господарів і живуть в умовах цілком або частково створюваних діяльністю людини), лабораторні тварини (тварини, які використовуються для проведення наукових дослідів, експериментів) при порушенні правил „процедури”.

Тобто предметом цього складу злочину можуть бути як дорослі особі, так і молодняк. Не мають кримінально–правового значення наявність чи відсутність у таких тварин господарів, їх перебування в стані при­родної свободи чи в неволі, господарське призначення, стан організму тощо. Злочин може вчинятися як стосовно тварин, які пере­бувають у власності винного, так і будь–яких інших (належних ін­шим власникам, безгосподарних, диких).

Об'єктивна сторона складу злочину може виражатися у двох формах: 1) знущання над тваринами; 2) нацькування тварин одна на одну.

Знущання – це діяння, що спричиняють страждання тварини зокрема біль, каліцтво, травму, позбавлення місць природного перебування, порушення санітарно–гігієнічних норм утримання, вживання пристосувань, що змушують тварину перебувати у неприродній позі тощо або смерть тварини без застосування методів евтаназії. Воно може мати місце щодо однієї або кількох тварин. Наслідком таких діянь може бути каліцтво або смерть тварини.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони у першій із його форм є спосіб вчинення злочину (застосуван­ня жорстоких методів).

Знущання, вчинене із застосуванням жорстоких методів, вказує на таку ситуацію, коли винний усвідомлював, що завдає тварині особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості ударів, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо) страждань. Тобто сутність жорстоких методів полягає в безжальному поводженні з твариною, тривалому впливі на неї з метою отримання хворобливого самозадоволення від спостерігання за стражданнями тварини.

Нацькування тварин одна на одну – це дії, спрямовані на те, щоб примусити битися, кусатися, іншим чином змагатися тваринам між собою.

Кваліфікований вид злочину – жорстоке поводження з тваринами, в присутності малолітнього. Під малолітньою особою розуміється дитина, якій не виповнилося 14 років. Ця кваліфікуюча ознака наявна тоді, коли винний достовірно знав, що присутня особа є малолітньою, або припускав це, або за обставинами справи повинен був і міг це усвідомлювати.

Суб’єктом злочину може бути фізична осудна особа, яка досягла 16 років.

З суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням, що діяння щодо тварини призводять до її мучення та заподіяння їй фізичного болю. Хуліганський мотив може бути обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони в обох формах злочину (він визначений альтернативно). Тобто особа внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само без будь–якої причини чи з використанням малозначного приводу жорстоко поводиться з тваринами (твариною). Нацькування тварин з хуліганських мотивів може мати місце у побутових умовах: на подвір’ї, у будинку, у спеціальних вольєрах для тримання тварин та ін. Цей злочин визнається вчиненим з хуліганських мотивів, коли знущання над хребетними тваринами відбувається публічно, тобто в присутності інших осіб.

Корисливий мотив визначений альтернативно в другій формі вчинення злочину. Нацькування тварини з корисливих мотивів кваліфікується в разі, коли винний бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (отримати гроші, цінні папери, майно тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок нацькування тварини.

Наступною кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення дій способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу (ч. 2 ст. 248 КК). До них належать такі прийоми полювання, які мають загальнонебезпечний або винищувальний характер та здатні викликати загибель великої кількості представників дикої фауни: використання автоматичної зброї, газу, вибухових речовин, електричного обладнання тощо.