8. Поняття та класифікація юридичної діяльності.

Види юридичної діяльності:

За інтелектуальним змістом юридична діяльність поділяється так:

• пізнавально-пошукова  - збирання повної інформації щодо юридичних явищ;

• реконструктивна  - аналіз інформації, розробка версій, напрямку розв'язання юридичної проблеми;

• організаційна  - упорядкування і координація дій суб'єктів при веденні юридичної справи;

• реєстраційна  - передавання отриманої інформації в письмовій правовій формі;

• комунікативна  - спілкування юриста з іншими учасниками і суб'єктами юридичної справи у процесі її вирішення.

За суб'єктами розрізняють діяльність судову, арбітражну, слідчу, прокурорську, адвокатську, нотаріальну, юридичне консультування.

Також за суб'єктами діяльності розрізняють ще такі, зокрема, види діяльності:

• юридичну діяльність органів дізнання (міліція, митниця, пожежний нагляд та ін.);

• криміналістично-судову експертизу;

• діяльність оперативно-пошукових органів (МВС, СБУ);

• діяльність органів виконання покарання.

Залежно від норм права, які реалізуються, розрізняють такі види юридичної діяльності:

• регулятивну, пов'язану з правомірною поведінкою суб'єкта права;

• правоохоронну, пов'язану з неправомірною поведінкою суб'єкта права (із здійсненням правопорушення).

Регулятивна діяльність поділяється на такі види:

• реєстраційно-засвідчувальну (видача посвідчення про право приватної власності на квартиру);

• правонадільну (дозвіл органів нотаріату на право вступу у володіння спадщиною).

Правоохоронна діяльність поділяється на такі види:

• попередження правопорушень (здійснення міліцією профілактики правопорушень);

• припинення правопорушення(здійснюється після початку правопорушення), наприклад затримання за дрібне хуліганство;

• розкриття правопорушень (знаходження правопорушників);

• розслідування правопорушень (встановлення точних деталей злочину);

• визначення судом чи іншими компетентними органами покарання правопорушника;

• виконання покарання.

Юридична справа - це життєвий випадок, який існує у вигляді окремої самостійної ситуації (наприклад, правопорушення, суперечка), яка потребує розгляду і вирішення відповідно до норм права компетентним органом.

Наведемо найважливіші дії, які реалізуються у процесі ведення юридичних справ.

1.Здійснення юридично важливих дій (допит свідка, винесення вироку та інші процесуальні дії).

2.Написання юридичних документів з фіксацією юридично значущих дій.

3.Виступи в юридичних закладах, де формуються юридичні вимоги і заяви, потрібні у процесі розгляду юридичної справи.

9. Характеристика основних принципів незалежності юридичної професії в документах міжнародних організації.

Міжнародне співтовариство юристів разработаломеждународние стандарти професійної діяльності юриста, коториесодержатся в наступних документах: "Стандарти незалежності юрідіческойпрофессіі Міжнародної асоціації юристів" (1990), "Деонтологіческійкодекс / Кодекс правил здійснення адвокатської діяльності адвокатовЕвропейского співтовариства /" (1988), "Кодекс поведінки посадових ліцпо підтримання правопорядку" (1979), "Основні принципи, касающіесянезавісімості судових органів" (1985) "Декларація основних прінціповправосудія для жертв злочину і зловживання владою" (1985), "Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх" / "Пекінські правила" / (1985), "Основні положення про роль адвокатів", прийняті на У111 конгресі ООН (1990), "Мінімальні стандартні правілаобращенія з ув'язненими", прийняті на першому конгресі ООН попредупрежденію злочинності і поводження з правопорушниками (1955) та ін Міжнародні стандарти профессиональнойдеятельности юриста - це загальні деонтологічні вимоги (норми і принципи), які пред'являються до юриста - судді, адвокату та іншим фахівцям вобласти права незалежно від державних кордонів їх профессиональнойдеятельности в цілях гуманізації суспільних відносин, утвердження законності правопорядку в кожній країні світу. Деонтологічні норми і принципи, визнані в качествемеждународних стандартів, гарантують належне виконання юристами іхфункцій, що створює необхідні умови для життєдіяльності суспільства. Зрозуміло, кожна країна має свої традиції та специфіку вобласти діяльності працівників юридичної праці, зумовлені национальнымсудоустройством, структурою державної влади і управління, законодавства. Однак є загальні вихідні положення, які обладаютлібо повинні володіти однаковою силою в державах з гуманістичної, демократичної спрямованістю розвитку. Ці вихідні положення, ставшіеобщімі правилами міжнаціональної діяльності (а не тільки національниміправіламі), і є міжнародні стандарти професійної деятельностіюріста. Багато з них були прийняті в Європейському співтоваристві і обязаниучітиваться усіма країнами-учасницями при перегляді национальныхдеонтологических норм з метою їх гармонізації та подальшого розвитку. Так, Деонтологічний кодекс / Кодекс правил здійснення адвокатської деятельностіадвокатов Європейського співтовариства / "(1988), прийнятий делегацією двенадцатістран-учасниць, був визнаний моделлю для інтерпретації та застосування национальныхдеонтологических норм. Застосування норм" Деонтологічні кодексу "вмежнаціональной діяльності зобов'язує адвокатів підкорятися нормам своейколлегіі тільки в тому випадку, якщо норми останньої не суперечать нормамданного Кодексу. Під міжнаціональної діяльністю розуміється: а) усі професійні відносини садвокатом іншої країни-учасниці; б) діяльність адвоката в другойстране-учасниці. Одним з найважливіших деонтологічних вимог (норм, принципів) діяльності юриста, став міжнародним стандартом, является незалежність юридичної професії як гарантія для здійснення захисту правчеловека та надання правової допомоги. Незалежність юридичної професії (судді, адвоката) означає відсутність будь-якого тиску: як результату власних інтересів, таки зовнішніх впливів. Незалежність необхідна для забезпечення довіри з сторониюрістов суміжних професій (напр., довіра адвокату з боку суддів), а такжесо боку клієнтів. Незалежність юридичної професії (судді, адвоката) забезпечується: - її гарантуванням державою і закріпленням цих гарантійв конституції або законах; - справедливої ​​системою організації юстиції, ісключающейкакіе-небудь необгрунтовані обмеження або втручання; - неупередженим вирішенням судових органів, тобто рішенням наоснове фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямогоілі непрямого, з чийого б то не було сторони і з яких би то не було причин; - створенням умов для здобуття громадянами правової помощісо боку обраного або незалежного адвоката для захисту їх прав; - підтриманням професійними юридичними организациямипрофессиональных стандартів та етичних норм; - взаємодією з урядовими та іншими інстітутамідля досягнення цілей правосуддя в процесі розробки национальногозаконодательства і практики його застосування; - наявністю незалежних самоврядних асоціацій юристів, визнаних чинним законодавством і здатних забезпечити незавісімостьюрідіческой професії, захистити юристів від необгрунтованих обмежень інарушеній та ін Другий принципової міжнародної деонтологічної нормойдеятельності юриста (судді, адвоката та ін) при виконанні ним профессіональнихфункцій є службова несумісність як умова забезпечення незалежності. Службова несумісність означає неучасть юриста (судді, адвоката) в комерційній або іншій діяльності, що відрізняється від його професії, і зобов'язує дотримуватися норм про службову несумісності, які прінятиюрістамі (суддями, адвокатами) даної країни. Службової несумісністю "Деонтологічний кодекс" визнає також заняття адвокатомадміністратівной посади в органах юстиції, здійснення определеннихдолжностних обов'язків і функцій. Третє деонтологічних вимогу працівника юрідіческойсфери, що є міжнародним стандартом, - гласність, але тільки там і тоді, коли це не заборонено. Юрист (суддя, адвокат) зобов'язаний сохранятьпрофессіональную таємницю щодо своєї роботи та конфіденційну інформацію, отриману в ході виконання ними своїх обов'язків. Згідно "Пекінскіхправіл" при відправленні правосуддя щодо неповнолітнього должниуважаться його права на конфіденційність на всіх етапах, щоб ізбежатьпрічіненія шкоди через непотрібної гласності або через шкоди репутації. Четверта вимога виражається в захисті юристом (адвокатом), наскільки можливо, інтересів свого клієнта так само, каксвоіх власних інтересів, інтересів колеги або професії в цілому. Можна продовжити перерахування деонтологическихтребований, що мають міжнародний характер, проте всі вони мають витоки вглавном принципі - дотримання основних прав людини - определеннихвозможностей, які необхідні для його існування і розвитку вконкретно-історичних умовах. Введення "Кодексу поведінки должностнихліц з підтримання правопорядку" (1979) мало на меті осуществленіеправопорядка посадовими особами правоохоронних органів відповідно спрінціпамі прав людини. Згідно "Кодексу" кожен орган охраниправопорядка повинен нести відповідальність перед громадськістю і бути ейподотчетним, а кожна посадова особа, будучи частиною системи уголовногоправосудія, запобігати злочинам, вести боротьбу з ними. Поведеніедолжностних осіб з підтримання правопорядку має відповідати следующімправілам (принципам): 1.уважать і захищати гідність і права людини; 2.пріменять силу тільки в крайній необхідності і в тоймере, в якій це потрібно для виконання їх обов'язків; 3.сохранять в таємниці відомості конфіденційного характеру; 4.проявлять обережність при збереженні і іспользованііінформаціі, яка відноситься до особистого життя інших осіб або може пошкодити іхінтересам і репутації; 5.Не здійснювати, не підбурювати або терпимо ставиться кпиткам або іншим нелюдським зверненнями та покараннями, не виправдовувати іхісключітельнимі обставинами або посиланнями на розпорядження вищих осіб; 6.обеспечівать повну охорону здоров'я затриманих ними осіб, прініматьмери до надання їм медичної допомоги у разі необхідності; 7.препятствовать будь-яким актам корупції та не вчиняти самомутакіх актів; 8.уважать закон і "Кодекс". Міжнародні стандарти в областіпрофессіональной юридичної діяльності, складені у відповідності зі ст.1Всеобщей декларації прав людини "Всі люди народжуються вільними і равнимів своїй гідності та правах", знайшли своє втілення в Конституції ідругіх нормативно-правових актах України, в Дисциплінарних статутах работниковправоохранительных органів, у Положеннях про дисциплінарних комісіях та ін Оніявляются моделлю для подальшого вдосконалення професійного мастерстваюрістов в умовах побудови демократичної, соціальної, правовогогосударства в Україні.