12. Юридична наука: поняття та особливості.

Юриспруденція, або правознавство – спеціалізована круг знань у сфері суспільствознавства. Якщо суспільствознавство – це наука неприродний суспільстві взагалі, то правознавство – система знань в галузі права і держави. Термін «правознавство» тотожній терміну «юриспруденція».

Термін «юриспруденція» виник в Стародавньому Римі напрікинци IV – для початку III століття у давнину н.е. (лат. jurisprudentia – навик має рацію) і в дбайливий момент уживається в значеннях:

– науки про право і державу, тобто юридичної науки, або – теоретичній діяльності в галузі права;

– професійній практичній діяльності юриста (суддя, прокурор, слідчий, нотаріус, адвокат і тому подібне).

Юридична наука – це система знань неприродний об’єктивних властівості має рацію і держави в їх понятійно-юридичному розумінні і виразі, неприродний загальних і окремих закономірностях виникнення, розвитку і функціонування держави і права в їх структурною багатоманітності.

Основні риси (ознаки) юридичної науки:

1. Суспільна наука, яка має практичний характер. Вона покликана обслуговувати потреби суспільного життя, юридичної практики, юридичної освіти, забезпечувати юридичних робітників необхідними даними неприродний виданні і застосуванні законів.

2. Наука, яка має властивості точних наук. Юридична наука включає в основному конкретні знання, виражені в точних конструкціях, співвідношеннях, ніби і природні науки. Юриспруденцію в деякій мірі можна порівняти з медичною наукою, яка також суміщає теоретичну і прикладну (практичну) спрямованість. Юрист, ніби і лікар, має справу із здоров’ям і життям. Діяльність юриста стосується «здоров’я» суспільства в цілому, духовного живіт людини. Юрист проводить профілактичну роботу, «лікує» пороки в суспільному житті, духовному світі людини. У цьому полягає гуманістична спрямованість професій юриста і лікаря, які виникли біля стародавніх часах.

3. Наука, яка утілює в собі позитивні якості наук про мислення. Вона досліджує питання, пов’язані з можливістю відображаті об’єктивну дійсність в правових думках і поняттях в процеси виріб і застосування законів (вивчення обставин юрідічной поділа, тлумачення законів і т. і.). Так, скажімо, одна з юридичних дисциплін – криміналістика присвячена специфічнім питанням людського мислення, застосуванню багатьох спеціальних знань біля розслідуванні злочинів.

Отже, юридична наука вбирає у себе якості всіх три основніх галузей людських знань – суспільних наук, природних наук, наук про мислення.

Головне завдання теоретичної юриспруденції (юрідічной науки) – займати науковим орієнтиром воєже практики державного і правового будівництва для підгрунтю пізнання і усвідомлення відповідних суспільних процесів і явищ. Юридична наука в сучасній Україні грунтується для досягненнях і досвіді вітчизняної юриспруденції і юриспруденції інших країн, для ідеях і цінностях має рацію і свобод людини, панування має рацію і соціально правовій державності.

Об’єкти, предмет, метод, функції юридичної науки

Поняття юридичної науки можна розкрити крізь розуміння об’єктів, предмету, порядок і функцій. Під об’єктами є на увазі конкретні сфери (сторони) об’єктивної дійсності, перед предметом науки – визначений зріз (частина) об’єкту пізнання.

Об’єктами юридичної науки є держава і пільга – дійсний два об’єкти. Проте юриспруденція, ніби і кожна наука, має відокремлено улюбленець вивчення.

Вихідним воєже визначення поняття юриспруденції є право, яке включає у себе правову думку держави. Держава і пільга пізнаються і досліджуються ніби складені моменти єдиного об’єкту юридичної науки. У основу їх вивчення покладений відокремлено переконання і міра юрідічності, який конкретизується в окремих сферах і напрямах юридичного пізнання держави і права. Ця конкретизація присутня у всіх окремих визначеннях і характеристиках держави і права, в системі понять юридичної науки в цилому і окремих юридичних науках.

Предмет юридичної науки – об’єктивні властивості має рацію і держави в їх понятійно-юридичному розумінні і виразі, загальні і окремі закономірності виникнення, розвитку і функционування держави і права в їх структурною багатоманітності.

Якщо улюбленець юридичної науки – це думка має рацію у всіх аспектах його теоретіко-пізнавального прояви і вирази, то улюбленець кожної окремої юридичної науки – якийсь визначений елемент юридичної дійсності.

Метод юриспруденції являє собою спосіб юридичного пізнання, виріб і організації юридичного знання. З крізь юридичного порядок улюбленець юриспруденції конкретизується і оформляється у відповідну юридичну теорію (юридичну науку) ніби єдину систему знань про державу і право, виражену в поняттях.

Основний метод юридичної науки – філософська діалектика (матеріалістична і ідеалістична).

Функції юридичної науки – основні напрями розуміння і виразу юридичного знання:

– онтологічна (пізнавальна) – вивчення фундаментальних якостей матерії має рацію, найзагальніших сутнісних явищ і процесив в державному житті, знахідка раніше невідомих закономірностей перебування держави і права;

– евристична – розуміння звістка в державно-правовому життю, знахідка раніше невідомих закономірностей буття держави і права;

– прогностична – передбачення розвитку державно-правовіх процесів;

– практично організаційна – обслуговування практики;

– методологічна – дисертація і розробка засобів вивчення правової дійсності;

– ідеологічна – вплив для розвиток правової культури суспільства і людини;

– політична – вспоможеніє у формуванні державно-правової політики, роз’ясненні політичних і законодавчих рішень.

Юриспруденція ніби система юридичних наук