- •Функції політичної психології
- •Загальні завдання політичної психології
- •Види влади
- •Примусова влада
- •Психологічна влада
- •Економічна влада
- •6 7 8 9 10 Лекція
- •11.Політична еліта ,її функція.
- •12.Причини утворення політичної еліти.
- •13.Види політичної еліти.
- •15.Політична опозиція як суб’єкт політичного процесу.
- •Приватні опозиції
- •Градуальні опозиції
- •Еквіполентні опозиції
- •17Лекція
- •18.Мотиви політичної активності особистості.
- •20.Политична соціалізація,де соціалізація,ре соціалізація особистості.
- •23. Проблема політичного лідерства у психології. Риси політичного лідера.
- •25. Функції лідера.
- •26.Характеристика основних якостей політичного лідера.
- •27.Теорії лідерства.
- •28.Класифікація політичного лідерства
- •29. Стилі лідерства.
- •30.Поняття про імідж суб’єктів політичної діяльності. Типи іміджу.
- •31.Психологічні особливості формування політичного іміджу.
- •32. Основні чинники формування політичного іміджу.
- •33.Основні напрямки роботи іміджмейкера з політичним діячем.
- •36.Соціально-психологічні механізми політичної свідомості.
- •37. Психологічний зміст виборчих технологій.
- •41.Поняття про політичну комунікацію,її види та способи здійснення.
- •42.Політична реклама як система методів психологічного впливу (особливості та вимоги,способи).
- •Політичний радикалізм
41.Поняття про політичну комунікацію,її види та способи здійснення.
Політична комунікація являє собою процеси вироблення, передачі та обміну політичною інформацією, що структурує політичну діяльність і надає їй нового значення. Політична комунікація виступає своєрідним соціально-інформаційним полем політики. Її значення в політичному житті суспільства, його культури, можна порівняти зі значенням нервової системи для людини.
Політична комунікація, будучи способом, засобом існування та передачі політичної культури, в свою чергу, опосередковується цінностями і нормами останньої. Характер політичної комунікації в суспільстві, рівень її розвитку багато в чому визначаються станом загальної та політичної культури. Це взаімообусловлівающіе один одного процеси. Ціннісні якості політичної комунікації залежать від культури даного суспільства, світового розвитку; разом з тим вони ранжуються і політично переосмислюються правлячими елітами, бюрократією в своїх інтересах і цілях.
Важливими властивостями політичної комунікації в ідеалі повинні бути вільні потоки точною, повною, завершеною і перевіряється інформації про політичні явища і процесах, що сполучається з основними цивілізаційно-культурними цінностями даного суспільства, демократичними принципами розвитку і фундаментальними цивільними і політичними правами людини. [c.316]
Особливе значення серед цих прав мають свобода політичних, релігійних та інших переконань, свобода совісті, свобода слова і друку, мітингів і зборів, свобода об'єднань, а також право безперешкодно дотримуватися і вільно висловлювати свою думку, вільно шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї незалежно від державних кордонів, якщо вони не суперечать гуманістичним принципам.
Основні функції політичної комунікації:
• поширення ідейно-політичних цінностей, знань про політику, політичний інформування;
• інтеграція та регулювання політичних відносин;
• формування суспільного (політичного) думки;
• поширення політичної культури, її розвиток у індивідуумів;
• політико-культурний обмін;
• підготовка громадськості до участі в політиці.
Інтелектуальна свобода, наявність освіченого громадської думки, демократична політична культура, свобода засобів масової інформації від владних структур - Важливі передумови оптимального розвитку політичної комунікації, сталого соціального процесу. У цьому сенсі теорія політичної комунікації повинна все більшою мірою виступати як наука і мистецтво досягнення гармонії, координації інтересів суспільства, його груп і індивідів за допомогою взаєморозуміння, заснованого на правді і повній інформованості, повазі корінних інтересів людини.
Першочергово можна вирізнити три способи комунікації.
1. Комунікація через засоби масової інформації. Йдеться про друковані (преса, книги, плакати тощо) або електронні (радіо, телебачення і т. ін.) засоби масової інформації.
2. Комунікація через організації. Політичні партії або групи тиску служать як ланки передачі між правителями і керованими. Тому Лестер Мілбрейт розглядає уряд як комунікаційну мережу, яка скеровує свої дії відповідно до інформації, що їй передається; він підкреслює тут-таки значення лобістів: «Усі урядовці формують рішення на підставі того, що дійшло до їхньої уваги, а не того, що об'єктивно правильне чи реальне. Відтак єдиний спосіб вплинути на рішення — це застосувати вплив на сприйняття тих, хто їх приймає. Тому комунікація є єдиний засіб змінити сприйняття або вплинути-на нього: процес лобізму є цілком комунікативний процес»1.
3. Комунікація через неформальні контакти. Цей спосіб комунікації через особисті, «обличчям до обличчя» зв'язки важливий у примітивних або традиціоналістських суспільствах. Але він має значення і в розвинених суспільствах, навіть за умов розквіту засобів масової інформації.
