Тема 2.2 Організація забезпечення інформаційних технологій

Питання 1. Основні види забезпечення інформаційних технологій

Інформаційна технологія базується і залежить від інформаційного, технічного, програмного, методичного, організаційного, правового забезпечення.

Інформаційне забезпечення - сукупність даних, поданих у певній формі для комп'ютерної обробки.

Технічне забезпечення - це персональний комп'ютер, оргтехніка, лінії зв'язку, устаткування мереж. Вид інформаційної технології, що залежить від технічної оснащеності (ручний, автоматизований, вилучений) впливає на збір, обробку і передачу інформації.

Програмне забезпечення, що знаходиться в прямій залежності від технічного та інформаційного забезпечення, реалізує функції накопичення, обробки, аналізу, зберігання, інтерфейсу з комп'ютером.

Організаційне і методичне забезпечення являють собою комплекс заходів, спрямованих на функціонування комп'ютера і програмного забезпечення для одержання потрібного результату.

Правове забезпечення - сукупність заходів, спрямованих, з одного боку на одержання законного права користування певною інформацією (придбання ліцензій, дозволів і т.д.), а з іншого - передбачає захист інформації від небажаного доступу сторонніх користувачів (патентування, закріплення авторських прав і т.д.).

Питання 2. Інформаційне забезпечення

При розробці інформаційних технологій величезне практичне значення має інформаційне забезпечення, основною функцією якого є надійне зберігання на паперових і машинних носіях всієї сукупності необхідних даних для рішення завдань користувача і зручний доступ до цих даних.

Весь комплекс інформаційного забезпечення можна розділити на позамашинну і внутрішньомашинну сфери. Інформація зароджується у позамашинній сфері в процесі прийняття управлінських рішень, опису об'єктів, процесів і явищ, для яких розробляється інформаційна технологія.

Позамашинне інформаційне забезпечення складається з позамашиної інформаційної бази і засобів її ведення. Позамашинна інформаційна база містить у собі нормативно-довідкову, планову (тобто умовно-постійну) інформацію і оперативну, облікову (постійно змінюється) інформацію. Позамашинну інформаційну базу утворюють дані, що містяться в найрізноманітніших документах.

До документів умовно-постійної інформації, мало змінюваної в часі, відносять довідники, номенклатурні цінники, що містять інформацію, наприклад, про номенклатуру продукції, що випускає підприємство, із вказівкою одиниці її виміру і ціни за одиницю, календарно-планові та інші економічні нормативи, довгострокові договори і плани, організаційно-розпорядницькі документи, що вміщують устави, акти, протоколи, постанови, накази і т.д.

Документи оперативної та облікової інформації містять дані, що постійно виникають і змінюються в процесі діяльності підприємства. Сюди можна віднести документи з відвантаження і відпускання товарів, надходження виробів на склад, відомості інвентаризації і т.д.

До засобів організації та ведення позамашинної інформаційної бази можна віднести:

-системи класифікації і кодування інформації;

-системи уніфікації документації, що містять типові форми документів, рекомендовані для використання;

-систему організації і ведення документації.

Класифікація - упорядкування деякої множини об'єктів відповідно до встановлених ознак їх подібності або розходження. Ознака подібності або розходження, на підставі якої здійснюється класифікація, має назву підстави класифікації. Одна множина класифікується за декількома ознаками, що обумовлюється різними аспектами використання інформації.

Існує дві системи класифікації: ієрархічна і фасетна. При ієрархічній класифікації множина об'єктів послідовно розбивається на супідрядні підмножини.

При фасетній класифікації визначаються ознаки (фасети) і для кожного з них встановлюється набір конкретних значень відповідно до яких і утворюються незалежні класифікаційні угруповання об'єктів. Фасетна класифікація має більшу гнучкість, можливістю практично необмеженого додавання числа фасет, групування множин за будь-яким сполученням і числом фасет.

Класифікація економічних об'єктів сприяє їх систематизації, більш глибокому вивченню і створенню єдиних класифікаторів однорідних об'єктів для різних підприємств.

Системою кодування є сукупність правил утворення коду, що несе інформацію про характеристики кодованого об'єкта і набір символів, що постає у вигляді, до якого можуть належати числа, букви алфавіту, спеціальні символи, знаки і т.д. Місце символа в коді є розрядом коду. Старший розряд знаходиться ліворуч від молодшого. У коді часто передбачається додатковий (резервний) розряд, а для перевірки коду-контрольний розряд.

Розрізняють два методи кодування - класифікаційний і реєстраційний. Класифікаційне кодування засновано на попередній класифікації об'єктів. Класифікаційна система кодування у свою чергу також може бути двох типів-послідовна і паралельна. Класифікаційна послідовна система кодування заснована на ієрархічній системі класифікації, а паралельна - на фасетній класифікації. На рисунку 2.1 наведений приклад структури коду при класифікаційній послідовній системі кодування.

7 0501 04
			( фінанси )
		1 Іапрямок - Економіка і підприємництво
	Освітньо-кваліфікаційний рівень (7 - спеціаліст)

Рисунок 2.1 - Структура кодового позначення спеціальності "Фінанси"

Реєстраційна система кодування не заснована на попередній класифікації об'єктів. Код забезпечує тільки ідентифікацію об'єктів. Реєстраційна система кодування може бути порядковою або серійно-порядковою. У реєстраційній порядковій системі кодування об'єкти нумеруються за допомогою чисел натурального ряду. Порядкова система кодування використається коли число об'єктів, що кодуються, невелике, і немає необхідності розбивання їх на групи. Реєстраційна серійно-порядкова система кодування також передбачає порядкову нумерацію об'єктів, але при цьому номери розбиваються на серії, кожна з яких закріплюється за виділюваною групою об'єктів.

Документи, що містять описи класифікаційних угруповань, структуру кодів, і найменування об'єктів, називаються класифікаторами (кодифікаторами). Класифікатори можуть мати різний ступінь локалізації - у межах підприємства, галузі, держави, усього світу. Прикладами класифікаторів, використовуваних на державному рівні, є класифікатор професій, класифікатор видів економічної діяльності, класифікатор підприємств і організацій і т.д.

Внутрішньомашинне інформаційне забезпечення являє собою сукупність всіх даних, записаних на машинних носіях, згрупованих за певними ознаками. За аналогією з позамашинним внутрішньомашинне інформаційне забезпечення складається з внутрішньомашинної інформаційної бази і засобів її організації та ведення.

Інформаційна база - основа внутрішньомашинного інформаційного забезпечення. Це сукупність всіх даних, які підлягають накопиченню, зберіганню, пошуку, перетворенню, видачі у встановленому порядку, а також використовуються для організації спілкування людини з ЕОМ.

Інформаційна база може бути організована двома способами: -у вигляді незалежних файлів; -у вигляді бази даних.

У фінансово-кредитних установах у вигляді незалежних файлів, як правило, подана інформація текстового характеру (службові записки, договори, шаблони документів і т.п.).

До недоліків даної форми організації інформаційної бази можна віднести:

-надмірність і багаторазовість дублювання (інформація, зберігається у декількох різних файлах у декількох каталогах, що захаращує пам'ять ЕОМ);

-залежність даних від додатків (для кожного додатка створюються свої файли),

-трудомісткість коригування (якщо потрібно змінити одну інформацію в одному файлі - її треба міняти у всіх файлах);

-негнучкість файлової структури (як правило, у процесі роботи використовуються дані з декількох різних файлів, кількість яких може досягати декількох десятків).

Для усунення цих недоліків застосовується спосіб організації даних у вигляді баз даних. База даних - це іменована сукупність структурованих даних, що відображають стан об'єктів та їх відносин у розглянутій предметній сфері. При створенні бази даних також використовуються файли, але вони організуються спеціальним чином (не є незалежними). За наявності значних обсягів інформації можуть створюватися так звані банки даних.

Банк даних - система спеціальним чином організованих даних (баз даних), програмних, технічних, мовних, організаційно-методичних засобів, призначених для централізованого нагромадження і колективного багатоцільового використання.

База даних може бути в монопольному розпорядженні користувача одного персонального комп'ютера (ПК). У цьому випадку вона розміщується тільки на дисках даного ІЖ, що є неефективним, особливо в умовах, коли необхідна оперативна робота з більшими обсягами інформації. Більш ефективним є робота з такою базою даних у режимі великої кількості користувачів, а також створення розподіленої бази даних, розміщуваних на декількох ПК.

Для організації і ведення внутрішньомашинної інформаційної бази використовуються універсальні і спеціальні прикладні програмні засоби, найпоширенішими з яких є системи управління базами даних (СУБД).

СУБД забезпечують інтеграцію не дубльованих даних у єдиній базі даних, а їх багатоцільове використання, підтримує цілісність і несуперечність всіх даних у базі, можливість однократного введення даних, захист даних від збоїв і несанкціонованого доступу. Найбільш часто застосовуються СУБД - МSАссеss, Fох-Рго, Сlагіоn, DаtаЕаsе, Рагаdох та ін.

Питання 3. Технічне забезпечення

Технічне забезпечення економічних інформаційних систем представлено широким спектром електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) і периферійної техніки. Склад і структура технічного забезпечення залежать від ступеня складності, трудомісткості, обсягів завдань, які ставляться перед розроблювачами інформаційних технологій.

Характеристика основних типів застосовуваних ЕОМ, їх технічні особливості, історія створення і становлення комп'ютерної техніки, основні принципи роботи ЕОМ, наведені у відповідній літературі. Даний розділ виноситься на самостійне вивчення студентів.

Питання 4. Програмне забезпечення

Програмне забезпечення (ПЗ) можна розділити на загальне і спеціальне. До загального програмного забезпечення відносять програми, що забезпечують виконання на ЕОМ необхідних робіт для широкого кола користувачів (редагування текстів, створення електронних таблиць, графічна обробка інформації і т.д.).

У першу чергу до загального ПЗ відносять операційні системи, що являють собою комплекс взаємозалежних програм, які виконують функції управління ЕОМ, забезпечення працездатності прикладних програм, сервісного обслуговування, захисту інформації. Найпоширенішими операційними системами є WINDOWS, OS/2, UNIX і т.д.

До прикладного програмного забезпечення відносять програми підготовки і редагування текстів (МSWord), роботи з електронними таблицями (МSЕхеl), графічні редактори, програми для створення і редагуван­ня графічних зображень (Аdоbе Рhоtоshор), програми автоматизованого перекладу текстів (РКОМТ), словники (Мультилекс), системи управління базами даних (МSАссеss, Fох-Рго, Сlаrіоn, DаtаЕаsе, Рагаdох) і т.д.

До загального програмного забезпечення відносять різні сервісні програми (утиліти), призначені для виконання допоміжних функцій: перевірки працездатності ЕОМ, полегшення роботи користувача, захисту інформації від комп'ютерних вірусів і т.п.

Особливий клас загального програмного забезпечення являють собою системи програмування (мови програмування), які необхідні для створення програм, що працюють у різних операційних системах (Сі, Сі++, Турбо Паскаль і т. д.).

Спеціальне ПЗ створюється для конкретних підприємств, відділів, індивідуальних користувачів, або вузького кола користувачів - фахівців у даній галузі.

Більш докладна інформація про різні типи програмного забезпе­чення наведена у відповідній літературі.