3. 4. Етичні вимоги до проведення психолого-педагогічного дослідження

Ретроспектива розгляду поняття етика, показує, що її предметом є мораль та наука про неї, яка змінювалася впродовж століть. В античні часи етика – це вчення про доброчинність, уміння людини володіти собою та вміння спілкуватися з іншими.

Римський поет, Фланк Квінт Горацій, уважав, що етика – це вимогливість до себе. Перш ніж почнете писати, треба навчитися добре мислити.

У Середньовіччі етика обґрунтовувала критерії добра і зла, описувала моральні закони, установлювала норми.

Етика Нового часу визнавала самоцінність особистості, що поєднується із визнанням незалежності індивіда. У цей період у межах філософського знання етику виокремлюють як науку, теорію моралі. Коло теоретичних та практичних проблем, пов’язаних із мораллю тієї чи тієї професії, визначало поняття професійна етика.

Французький письменник, Анатоль Франс, наголошував, що справжній вчений не може бути нескромним. Чим більше він зробив, тим ясніше бачить як багато ще залишилося роботи.

Принципи, якими керується вчений у своїй пізнавальній діяльності, поведінці в науковому колективі та в суспільстві загалом, вивчає етика науки.

У зв’язку з тим, що виникла велика кількість дисциплін інтегрованого характеру, виникають проблеми соціально-етичні, морально-гуманістичні.

Без морального вибору молодого вченого (якому з наукових напрямів надати перевагу, думки якого вченого обрати як провідні, із чим погодитись, а з чим посперечатись тощо), не існує етики науки. Закономірним є той факт, що молодий учений повинен усвідомлювати не лише власну зацікавленість в обраному напрямі свого дослідження, а й в ефективності вирішення обраної проблеми для науки.

У наукових дослідженнях ХХІ ст. усе більше уваги приділяють людині, яка в єдності соціальних та біологічних якостей стає об’єктом сфери пізнання. Виникає необхідність соціально-етичного урегулювання результатів науки на рівні самосвідомості дослідника, його моральної відповідальності.

Наукова діяльність – це завжди творчий процес, тому вона пов’язана із основними етичним категоріями, зокрема, істиною та гармонією. Наука, на думку російського філософа та літературознавця Д.І. Писарева, формує не спеціального дослідника, а людину, яка загартовує свій розум та керується ним у всіх випадках життя.

Імена великих вчених минулого, які вписано у велику книгу гуманістичної культури людства, були не лише геніями, а й гуманними, високоморальними, справжніми вченими. На думку Мішеля де Монтень, стародавні філософи були великі не тільки у своїй мудрості, а й у своєму житті.

Психолого-педагогічне дослідження – це завжди робота з людьми. Тому дослідник має бути етичним і коректним. Цілий комплекс особистісних якостей науковця (доброзичливість, терпіння, витримка тощо) є необхідним компонентом етики педагога-дослідника, його психолого-педагогічної культури. Утілення в освітній процес сумнівних, недостатньо продуманих рекомендацій породжує недовіру до наукових висновків, пропозицій, несе шкоду педагогіці та психології.

Дослідник, організовуючи пошукову діяльність, виконує дві основні функції: по-перше, систематизує, акумулює знання, накопичені людством; по-друге, пізнає нове, незвідане, що поповнює, збагачує науку. Ці функції залишаються за всіх часів, змінюється лише їх зміст у силу змін, що відбуваються в суспільному житті. Для реалізації названих функцій досліднику необхідно мати певні професійно важливі якості.

Так, на думку І.П. Павлова, дослідника відрізняють: наукова послідовність, міцність пізнання азів науки й прагнення йти від них до вершин людських знань; стриманість, терпіння, готовність і вміння виконувати чорнову роботу, терпляче накопичувати факти; наукова скромність, готовність віддати науці все життя.

Звичайно, у межах певних вимог формується індивідуальний стиль наукової діяльності. У кожного вченого структура найбільш важливих професійних якостей, що забезпечує успіх дослідження, індивідуальна.

Разом з тим важливого значення набуває громадянська відповідальність дослідника – бути не просто професіоналом-дослідником, але й патріотом своєї країни, який вирішує пріоритетні для неї наукові проблеми. Важлива якість дослідника – психолого-педагогічна спрямованість, що виявляється в постійному прагненні до досягнення основної мети – формування та розвитку особистості учнів, підвищенню якості їх виховання й навчання.

Виходячи зі сказаного, до професійно важливих якостей педагога-дослідника варто віднести: оптимізм – віру в можливість покращити стан справ, виробити оптимальні варіанти творчого розвитку вихованців та учнів; гуманізм, що припускає доброту, чуйність, сердечність до людей, що уникає злої іронії, образи й приниження людини; справедливість, урівноваженість, терпимість, стриманість, самовладання; уміння вести дослідницьку роботу чесно. Це, так само, припускає вимогливість дослідника до себе й до людей, тобто підпорядкування нормам моралі, сумлінне виконання свого професійного боргу. Істотне значення в дослідницькій роботі має товариськість і комунікабельність педагога-дослідника.

Усі названі професійно важливі особистісні якості визначають авторитет дослідника, в основі якого лежать: глибокі різнобічні спеціальні знання; володіння професійними педагогічними здібностями; загальна педагогічна культура; уміння спілкуватися з людьми; поведінка відповідно до норм професійної психолого-педагогічної етики.

Узагальнюючи основні професійно важливі якості особистості педагога-дослідника, правомірно представити їх у такому вигляді:

1. Загальні психолого-педагогічні якості: професійна психолого-педагогічна спрямованість; соціально й професійно вагомі властивості особистості (громадянськість, гуманізм, оптимізм, стабільний інтерес до науково-дослідної праці, справедливість і доброзичливість до людей, товариськість, вимогливість до себе й людей).

2. Професійні психолого-педагогічні якості: психолого-педагогічна, теоретична, методична й практична підготовленість; розвинені психолого-педагогічні здібності (комунікативні, перцептивні, проективні, сугестивні, емоційно-вольові, конструктивні, дидактичні, організаторські, пізнавальні, експресивно-мовні, креативні).

3. Індивідуальні професійні психолого-педагогічні якості: психолого-педагогічна спрямованість психічних процесів (пізнавальних, емоційних, вольових); емпатія; розвиненість волі; рефлексія.

Отже, педагогічна майстерність дослідника виявляється в його професійних здібностях:

• інтелектуальних (розвиненість наукового психолого-педагогічного мислення), які визначають уміння: аналізувати й пояснювати досліджуване, відокремлювати істотне від несуттєвого; проводити психологічний і педагогічний експерименти; здійснювати науковий пошук у гностичному циклі «факти – модель – гіпотеза – наслідки – перевірка»; будувати на основі отриманих даних теоретичну модель, знаходити зв'язки між кількісними та якісними сторонами досліджуваного явища, формулювати правомірні висновки, встановлювати межі їх застосованості; розглядати процеси та явища у взаємозв'язку, розкривати їхню сутність і протиріччя; абстрагуватися, аналізувати й узагальнювати дослідницький матеріал; розвинена інтуїція, дар передбачення;

• перцептивних, які лежать в основі вміння проникати у внутрішній світ людини (незвичайна напруженість уваги, вразливість, сприйнятливість й под.);

• комунікативних, які дозволяють встановлювати правильні взаємини з учасниками процесу дослідження;

• конструктивні, що дають можливість передбачити хід, розвиток і результати освітнього процесу;

• сугестивних, націлених на отримання потрібного результату через емоційно-вольовий уплив, уплив силою слова, авторитет;

• емоційно-вольових, які дозволяють керувати своїм внутрішнім станом, почуттями, поведінкою;

• дидактичні, що виявляються в умінні викладати матеріал, тлумачити дослідницькі завдання доступно, цікаво, чітко, ясно, аргументовано;

• організаторські, що дозволяють організувати пізнавальну діяльність учнів, а також свою власну роботу педагога-дослідника (висока самоорганізація, більша працездатність);

• науково-пізнавальних, які дають можливість оперувати новою інформацією;

• креативних, що дозволяють творчо вирішувати психолого-педагогічні й дослідницькі завдання (відхилення від шаблону, оригінальність, ініціативність, задоволення не стільки від досягнення мети дослідження, скільки від самого його процесу, непереборне прагнення до творчої діяльності).

Такі основні професійно важливі особистісні якості педагога-дослідника, що визначають його як справжнього вченого, новатора.

Безумовно, інтелект, спеціальні психолого-педагогічні знання відіграють вирішальну роль у досягненні результатів наукової роботи. Проте багато чого залежить від рівня розвитку моральних якостей дослідника: його поважного ставлення до того, що вже зроблене з проблеми іншими, скромності, об'єктивності в оцінці особистого внеску в колективну роботу тощо.

Особиста організованість, зразковий зовнішній вигляд украй необхідні педагогові. У період дослідження він перебуває в центрі уваги людей, на нього спрямовуються сотні очей, мимоволі копіюючи, наслідуючи багато елементів його зовнішнього вигляду, поведінки. Важливо, щоб цей процес мав тільки позитивну спрямованість.

Успіх діяльності педагога-дослідника багато в чому залежить від стилю професійного спілкування, тобто індивідуально-типологічних особливостей його взаємодії з респондентами, і визначається комунікативними можливостями, творчою індивідуальністю, рівнем розвитку якостей особистості, що забезпечують контакт із людьми, дозволяють розкрити їх, отримати об'єктивні дані під час дослідження суб'єктивних явищ.

Зауважимо, що нелегко поєднувати високі дослідницькі якості із широким діапазоном товариськості. Сама наукова праця вимагає від людини постійних міркувань, самовіддачі. Якщо ж при цьому особистість повинна виявляти підвищену активність у спілкуванні з людьми, то це різко збільшує психічне навантаження, пред'являє винятково високі вимоги до педагога-дослідника.

Оптимальний рівень товариськості, що забезпечує максимальний успіх у науковій праці, завжди індивідуальний. В одних випадках перед початком дослідження потрібно пожартувати, щоб установити невимушений контакт із респондентами, в іншому – просто промовчати, у третьому – вам допоможе щира посмішка, у четвертому найбільший ефект дасть спілкування в межах взаємин «керівник – підлеглий» тощо.

Отже, психолого-педагогічне дослідження полягає не просто в обґрунтованому, але й у чудово реалізованому, на рівні мистецтва, спілкуванні з людьми, яке забезпечує продуктивність наукових пошуків. Сприяє цьому психолого-педагогічний такт дослідника, тобто його здатність розумно й уміло використовувати арсенал засобів упливу на особистість і взаємодіяти з нею. У досвідченого експериментатора ця здатність виявляється у виборі таких засобів, які допомагають регулювати взаємини з людьми, не порушують розумного підходу щодо вживання засобів і способів впливу на них.

У психолого-педагогічних дослідженнях може скластися ситуація, коли дослідник, навіть за наявності високих особистих інтелектуальних і моральних якостей, не досягає успіху в силу нерозвиненості в нього організаторських якостей, рівня товариськості. У результаті цього виникають бар'єри взаєморозуміння між людьми: естетичні, інтелектуальні, мотиваційні, емоційні тощо.

Наука – це безперервні дискусії, суперечки, пошук істини, боротьба думок і людей. Наукова коректність суперечки, доброзичливість є важливими умовами успіху наукового дослідження. Доброзичливість повинна виявлятися й у малому, і у великому. Сам факт початку наукового дослідження, концентрації наукових зусиль на тій чи тій актуальній науковій і практичній проблемі заслуговує всілякої підтримки й схвалення. Необхідно розуміти, наскільки важлива схвальна оцінка зробленого в науці – це окриляє людину, підвищує ефективність її наукової діяльності, викликає творче поривання.

Межа між принциповістю й доброзичливістю досить конкретна та зрима. Так, при рецензуванні, науковій оцінці роботи можна перерахувати виявлені недоліки, побачити слабкі місця, зафіксувати їх і довести до відома автора. Але набагато етичніше, принципово допомогти колезі усунути виявлені недоліки, підказати конкретні шляхи, засоби подолання складнощів, погрішностей.

Американська асоціація психологів рекомендує під час проведення експериментальної роботи в психолого-педагогічному дослідженні дотримуватися таких етичних принципів:

1. Під час організації експериментальної роботи дослідник несе персональну відповідальність за складання точного оцінювання його етичної прийнятності, спираючись на принципи дослідження.

2. Дослідник несе відповідальність за встановлення та підтримку прийнятної етики дослідження. Також він несе відповідальність за етичне поводження колег, асистентів, студентів та інших службовців із досліджуваними.

3. Дослідник повинен інформувати досліджуваних щодо всіх сторін експерименту, які можуть вплинути на бажання брати в ньому участь, а також відповідати на всі питання щодо інших подробиць дослідження.

4. Чесність і відкритість – це важливі риси стосунків між дослідником та досліджуваним.

5. Етика дослідження потребує, щоб дослідник ставився з повагою до права досліджуваного скоротити чи припинити свою участь у процесі досліджень у будь-який час.

6. Етично прийнятне дослідження починається зі встановлення чіткого та справедливого погодження між дослідником та учасником експерименту, яке роз’яснює відповідальність сторін. Дослідник повинен обов’язково дотримуватися всіх домовленостей, які вміщено до цього погодження.

7. За правилами наукової етики, дослідник захищає всіх досліджуваних від фізичного та душевного дискомфорту, шкоди чи небезпеки. Якщо існує ризик таких наслідків, то дослідник зобов’язаний повідомити про це досліджуваного, досягнути згоди до початку роботи та забезпечити всі можливі заходи для мінімізації шкоди.

8. Етика дослідника потребує, щоб після збору даних він забезпечив учасникам повне роз’яснення суті експерименту й усунув будь-які непорозуміння. Якщо наукові чи людські цінності виправдовують затримку чи приховування інформації, то дослідник несе особливу відповідальність за те, щоб для досліджуваних не було важких наслідків.

9. Якщо процедура дослідження може мати небажані наслідки для учасників, то дослідник несе відповідальність за виявлення, усунення чи корекцію таких результатів.

10. Інформація, отримана під час дослідження, є конфіденційною.