3 Моделі життєвого циклу

3.1 Розвиток циклічних уявлень

Ще в давні часи було помічено, що плоди соціального, культурного та матеріального творчості людини не вічні. Як і будь-який організм, творіння людей народжуються, розвиваються, старіють і вмирають. Природно, з точки зору системного підходу подібна логікарозвитку властива будь-який соціокультурної системі, а також окремим її елементам і підсистемам.

Циклічна модель часів породжує міфи про циклічної зміни світових епох: "ночі Брахми" і "дня Брахми", гесиодовской зміна "п'яти століть" і повернення "золотого століття"; цикл епох в доколумбових міфологіях Америки, кожна з яких закінчується світовою катастрофою.

Англійська міфолог Е. Лінч запропонував відмінний від кола і циклу образ архаїчного почуття часу: маятник, який хитається між двома полюсами - вдень і вночі, життям і смертю. Уявлення про періодичної загибелі та відродження природи і людства існували в німецькій міфології.

Циклічні теорії розроблялися багатьма філософами та істориками давнини, які прагнуть побачити певний порядок, ритм, виявити сенс в хаосі історичних подій. При цьому використовувалися аналогії з космічними ритмами, зміною пір року, біологічними циклами,кругообігом речовин у природі. Китайський історик Сима Цянь ще до нової ери сформулював вчення про циклічної зміни "принципів", на яких спочиває державна влада. Китайські вчені спиралися на концепцію циклічно мінливого світу, постійно повторює 64 основні ситуації.Ця концепція викладена в канонічній для конфуціанства і даосизму книзі "Всеохватнокруговие зміни" (Чжоу І).

Розвиток світу, його устрій визначається взаємодією Інь і Ян - категорій, що виражають дуалізм темного і світлого, жіночого і чоловічого, земного і небесного, пасивного та активного. У різних соціальних процесах китайські мудреці виявили цикли з періодами 3, 9, 18, ​​27 та 30 років.

У системному аналізі під життєвим циклом системи розуміється період від зародження системи до її загибелі. У типової моделі життєвого циклу суспільно-історичної системи Ю. В. Яковець виділяє шість послідовно змінюють один одного фаз:

- Зародження в надрах старої системи, внутрішнє латентне розвиток;

- Народження, утвердження в процесі революційного перевороту в боротьбі з йде, відживаючої системою;

- Поширення, перетворення на переважну, пануючу систему;

- Зрілість, коли повною мірою виявляються властиві системі риси;

- Старіння, наростання суперечностей, вступ в кризу, в протиборство з вже народилася і бореться за своє "місце під сонцем" наступною системою;

- Відмирання, реліктове існування у вигляді окремих трансформованих осколків на периферії утверждающейся нової системи.

Моделі життєвого циклу зазвичай є якісними і містять список фаз, етапів розвитку системи. Тривалість і кількість фаз можуть коливатися в досить широких межах. Дослідників зазвичай цікавлять якісні характеристики кожної фази і механізм чергування фаз. Нижче наведено не претендує на повноту список систем і підсистем, для яких розроблені моделі життєвого циклу:

1. соціокул'турние системи - цивілізація, етнос, інститут, громадський рух, організація, група, сім'я, індивід;

2. елементи і підсистеми соціокультурних систем - господарський уклад, технологічний уклад, стиль у мистецтві, мода, наукова спеціальність, нові товари, інновації в усіх сферах життя суспільства, моделі.

Перш ніж приступити до викладу найбільш цікавих моделей життєвого циклу, нагадаємо читачеві, що мова йде лише про моделі, які, як і всі створення людини, теж мають "свій життєвий цикл: вони виникають, розвиваються, співпрацюють з іншими моделями, поступаються місцем більш досконалим ".