2.1. Визначення захворювання

Цукровий діабет  (Diabetes Mellitus )  - це хронічний стан гіперглікемії, обумовлений ​​абсолютною або відносною недостатністю інсуліну, пов'язаний з порушенням метаболізму глюкози. Хвороба розвивається внаслідок поєднаного впливу різноманітних ендогенних (генетичних) та екзогенних (зовнішніх) факторів, і характеризується порушенням обміну речовин з найбільш постійним його проявом - гіперглікемією, розвитком ураження судин, нервів, різних органів і тканин. Демонстративний і обов'язковий прояв захворювання - порушення вуглеводного обміну з прогресуючим наростанням рівня глюкози в крові і виділенням її з сечею. Значна втрата цукру з сечею є причиною стійкого осмотичного діурезу, що обумовлюєрозвивиток зневоднення та втрати калію з організму.

    Це відносно поширене ендокринне захворювання людей і собак, уражено в залежності від типу діабету до 0,5% собак. Рідше діабет зустрічається у кішок - уражено до 0,25% тварин. Актуальність цієї теми з кожним роком підвищується, разом з кількістю захворілих тварин. На цукровий діабет хворіють собаки, рідше кішки, коні, свині та інші тварини з однокамерним шлунком.

У тварин з багатокамерним шлунком виникнення цукрового діабету вельми сумнівно, хоча відомості про це в зарубіжній літературі є. Зокрема, відзначені ознаки цукрового діабету у корів і бичків при запальній лімфоцитарній інфільтрації клітин Лангерганса. У великої рогатої худоби нерідко відзначаються ниркова симптоматична глюкозурія, обумовлена ​​мікотоксичними ураженнями нирок, стресом.[6]

Цукровий діабет собак, кішок і людини має багато спільного. Тим не менш, механізм, який призводить до розвитку діабету, і його прояви найчастіше істотно відрізняються в залежності від виду тварини. А отже, і підходи до лікування та діагностики теж не в усьому однакові. Тому не можна сліпо переносити все, що ми знаємо про діабет людей, на собак та кішок. Так, наприклад, не дуже доцільно розділяти діабет собак на діабет 1-го і 2-го типу, як це прийнято у людей. Крім того, дуже багато препаратів що, добре допомагають людям, погано працюють або зовсім не працюють на тварин. Є й інші відмінності.

    Необхідно відзначити, що багато аспектів патогенезу і, особливо, етіології цього захворювання досі недостатньо вивчені і являють собою тему наукової дискусії.[7]

2.2. Загальна класифікація цукрового діабету

Проблема класифікації цукрового діабету у домашніх тварин викликає серйозні розбіжності в наукових колах.

    Класифікація цукрового діабету у дрібних домашніх тварин, близька до класифікації цього захворювання у людини, була запропонована в 1978р. Kaneko.

    Вона заснована на теорії виникнення цукрового діабету внаслідок:

    1) дефіциту інсуліну або інсулінопенії;

    2) наявності факторів, що впливають на дію інсуліну або інсулінорезистентність.

    Розрізняють:

    1) діабет 1 типу (інсулінозалежний, ІЗД): це ювенільний діабет у людини, який викликає у індивіда кахексію, схильність до кетоацидозу. Застосування інсуліну життєво необхідно;

    2) діабет 2 типу (інсулінонезалежний, ІНЦД): це діабет, при якому ожиріння може бути і фактором ризику виникнення цукрового діабету, і раннім його проявом. Зазвичай кетоацидоз не спостерігають. Застосування інсуліну не є життєво необхідним;

    3) діабет 3 типу співставленийз субклінічним перебігом діабету у людини (порушення толерантності до глюкози); [4]

    Деякі дослідники виділяють замість 3 типу, так званий вторинний цукровий діабет - викликаний збігом низки обставин (застосування деяких медикаментів, інші захворювання).

Дана класифікація, перенесена від людини до тварин вважається деякими авторами занадто теоретизуваною по відношенню до багатьох моментів патогенезу цього захворювання, і не здатна відобразити всі нюанси клінічного прояву, що зустрічається в практиці.

    У собак і кішок відмінності між двома типами діабету (ІЗД і ІНЦД) часто стерті. Обидва типи діабету характеризуються гіпоінсулінемією і, як правило, вимагають інсулінотерапії і мають схильність до кетоацидозу.

    На самому початку захворювання іноді важко відрізнити первинний дефіцит інсуліну і недолік його утворення, зумовлені різними причинами. Враховуючи це авторами була запропонована нова класифікація для дрібних домашніх тварин.

1. Тип А (ІЗД) - найчастіше зустрічається у молодих тварин, супроводжується ознаками кахексії, глікемія різко підвищена (у собак перевищує або дорівнює 3,6 г / л), інсулінемія = 0, глюкозурія, часта кетонурія.

    2. Тип В (ІНЦД) - частіше у дорослих тварин, глікемія 1,8-3 г / л, інсулінемія 40-200 ОД / л, глюкозурія, рідкісна кетонурія.

    3. Тип С (еволютивна форма ІНЦД або ІЗД) - також частіше зустрічається у дорослих тварин, глікемія понад 3,6 г / л, інсулінемія 5-100 ОД / л, глюкозурія, рідко кетонурія.

    4. Тип Д (порушення толерантності до глюкози) - часто виявляють у дорослих ожирілих тварин, глікемія 1,2-1,8 г / л, інсулінемія 40-100 ОД / л, глюкозурія і кетонурія відсутні.

    Деякі автори обмежують використання терміну діабет I типу виключно для діабету, викликаного імунозалежною деструкцією острівцевих клітин, і термін діабет II типу - для позначення інших (незалежних від імунної цитотоксичності) відомих випадків діабету. Це вносить плутанину при використанні медичної класифікації діабету у ветеринарній сфері.

    Однак більшість практикуючих лікарів дотримується класифікації, згідно з якою розрізняють інсулінозалежний (I тип), інсулінонезалежний (II тип) і вторинний цукровий діабет.[11]

За даними А. І. Зоріної (2001), у собак інсулінозалежний цукровий діабет зустрічається в 75% випадків, одна чверть становить інсулінонезалежний тип цукрового діабету. У собак та інших тварин відмінності між ИЗД і ІНД часто стерті. Обидва типи діабету, як правило, вимагають інсулінотерапії і мають схильність до кетоацидозу. Крім приведених форм, цукровий діабет має ще синдром так званогонефрогенного цукрового діабету, є фізіологічна або кормова глюкозурія, викликана поїданням великої кількості цукристих кормів. Є стресова гіперглікемія, цукровий діабет вагітних.[6]