- •1.1 .Історія вивчення цукрового діабету
- •. Анатомо-гістологічні та біохімічні дані
- •2.1. Визначення захворювання
- •2.2. Загальна класифікація цукрового діабету
- •2.3. Етіологія цукрового діабету
- •2.4. Патогенез цукрового діабету
- •2.5. Симптоми захворювання
- •1.Визначення глюкози в біологічних рідинах глюкозооксидазним методом.
- •3.1.Біохімічні методи діагностики порушень вуглеводного обміну при цукровому діабеті
- •3.2. Лабораторні методи діагностики порушень вуглеводного обміну
- •2. Визначення концентрації молочної кислоти в сироватці крові заметодомБюхнера
- •3. Визначення концентрації піровиноградної кислоти в сечі колориметричним методом
- •4. Проба Гайнеса
- •5. Проба Ніляндера (проба на відновлення вісмуту)
- •6 Проба з сегнетовою сіллю
- •7 Проба Фелінга
- •8 Проба Барфуда
- •3.3. Практичне значення дослідження
2.5. Симптоми захворювання
Прихований період захворювання протікає без виражених клінічних ознак хвороби. ІЗД найчастіше буває у молодих тварин, ІНД - у дорослих (у собак 4-14 років). Схуднення (кахексія) властива частіше ІЗД, попереднє ожиріння - ІНД. При клінічному обстеженні звертають увагу на стан печінки (гепатоз), очей (катаракта,глаукома), підшлункової залози (панкреатит), серця (мікардіодістрофія) та інших органів. Цукровий діабет має характерну клінічну симптоматику з вираженою гіперглікемією і глюкозурією. Легка форма захворювання супроводжується помірним підвищенням цукру в крові і виявленням його в сечі в невеликій концентрації. Вміст глюкози в цільній крові, взятої у хворих собак, свиней, коней натще перевищує норму (5,25-6,6ммоль / л). Ацетонові тіла в сечі при легкій формі хвороби якісної пробою не виявляються. Апетит збережений, відзначається слабкість, сухість слизових оболонок, незначна спрага. При важкій формі хвороби у тварини за доброго апетиту встановлюють схуднення, особливо при ІЗД, швидку стомлюваність, пітливість, сухість шкіри і слизових оболонок, сильну спрагу (полідипсія), часте сечовипускання з збільшенням кількості сечі в 2-3 рази і більше. Нерідко виявляють двосторонню катаракту, ослаблення зору і навіть сліпоту.[18]
Спостерігається фурункульоз, екзема, некроз кінчика хвоста, ознаки міокардіодистрофії, жирового гепатозу, ураження суглобів і т. д. Для такої форми цукрового діабету характерним є виражена гіперглікемія і глюкозурія.
Вмістглюкози в кровідосягає (12,2-16,65ммоль / л) і вище, в сечі у коней -3-8%, у собак 4-10%, у свиней до 6% .Всечівиявляютьвисокуконцентраціюацетоновихтіл (кетонурія). Запах сечісолодкуватий, щонагадує запах фруктів і ацетону. Поряд з гіперглікемією, глюкозурією при важкійформіхворобивстановлюютьзниженнярезервноїлужностікрові, підвищенняконцентрації в кровікетоновихтіл, у сечі - величини рН, нерідкоз'являєтьсябілоквнаслідокураженнянирок.
Вважають, що у здорових собак рівень цукру натще 80-120мг / л; якщо він перевищує 145мг / л - це розвинутий цукровий діабет. Якщо рівень глікемії в межах 100-125мг/ л, необхідно проводити додаткові дослідження. У крові визначають сечовину, ферменти печінки, ферменти підшлункової залози, холестерин. Проводять специфічні біохімічні дослідження: плазматичний інсулін, глікозильований гемоглобін, тест на визначення толерантності до глюкози.
Пізній цукровий діабет проявляється ознаками ураження наднирників, щитоподібної та інших ендокринних залоз, діабетичною нейропатією, патологією органів зору, шкіри, та ін.[2]
Пізнім діабетичним синдромом є нефропатія, обумовлена інтеркапілярнимгломерулосклерозом. Нефропатія проявляється протеїнурією, гипоальбумінемією, гіпергаммаглобінемією, гіперліпідемією. Пізніше розвивається азотемія, підвищується в крові вміст сечовини, креатину, тобто ниркова недостатність. Ниркова недостатність супроводжується гиперкаліємією, змінами ЕКГ. Діабетична нефропатія може ускладнюватися пієлонефритом (поява в сечі мікробних тіл, лейкоцитів, підвищення рН).
Важким несприятливим синдромом цукрового діабету 1 типу є діабетична кома. Причинами можуть бути різке зменшення синтезу інсуліну, неадекватне лікування діабету, стреси, ускладнення інфекційної хворобою (чума м'ясоїдних, вірусний гепатит та ін.).
Передвісниками коми є посилення поліурії, полідипсія, анорексія, блювота. Дихання шумне, переривчасте, відчувається запах ацетону. Загальний стан різко пригнічений (ступор) або кома. Серцебиття прискорене. Поліурія, сеча має високу відносну щільність, містить багато цукру, ацетону, білка. Рівень цукру в крові на порядки підвищує допустимі норми. У крові різко підвищена концентрація сечовини, креатиніну, загального білка, гемоглобіну, лейкоцитів, знижений вміст інсуліну. [5]
При цукровому діабеті 2 типу гіперглікемія виникає не в момент захворювання, а виявляється лише при неефективності компенсаторних механізмів організму. Цукровий діабет 2 типу зароджується набагато раніше до виявлення гіперглікемії, поступово прогресує, переходячи від доклінічної стадії розвитку до клінічної.
При диференціальній діагностиці слід мати на увазі, що ниркова глюкозурія звичайно не супроводжується гіперглікемією, поліурією, спрагою і схудненням. При стресовій гіперглікемії у кішок немає поліурії, полідипсії, поза стресу вміст глюкози в крові нормальний.
РОЗДІЛ 3
Біохімічні дані, лабораторна діагностика цукрового діабету
