8.7. Принципи формування організаційних структур управління виробництвом

Проектування та раціоналізація діючих організаційних структур управ­ління можливі лише на чітко науковій методологічній основі, якою є система принципів формування організаційних структур управління:

1. Принцип єдності мети передбачає наявність чітко сформульованої мети або цілей фірми.

2. Принцип первинності функцій і вторинності структури: побудова орга­нізаційної структури повинна базуватися на виявленні складу та змісту функцій управління. Не слід ототожнювати функцію управління з функці­я­ми підрозділу апарату управління, оскільки залежно від трудоміст­кос­ті функції її можуть виконувати кілька підрозділів, або один підрозділ може здійснювати діяльність у межах кількох функцій.

3. Принцип функціональної замкнутості підрозділів апарату управ­лін­ня: коло завдань для кожного структурного підрозділу повинно бути чітко орієнтоване на досягнення мети управління з відповідної функції.

4. Простота організаційної структури: чим простіше та чіткіше побудо­ва­на структура управління, тим легше персоналові зрозуміти і присто­сува­ти­ся до даної форми управління та активно брати участь у реалізації мети фірми. Крім того, кількість ланок і рівнів управління повинні бути міні­маль­ними. Чим більшою їх кількістю характеризується система управління, тим більш тривалим є процес передавання інформації по горизонталі та вер­ти­калі і тим більшою є небезпека виникнення значних комунікаційних бар’єрів. П.Друкер так підсумував всі складності організаційного констру­юван­ня: “Найпростіша організаційна структура, яка виконуватиме роботу, є найліпшою”⁸⁰.

5. Принцип єдиноcті розпорядництва: працівник повинен отримувати нака­зи лише від одного начальника. За словами А.Файоля, для сукупності опе­ра­цій, що переслідують одну мету, повинні бути один керівник та одна програма. Це необхідна умова єдності дій, координації зусиль.

6. Визначення оптимальної норми керованості: кількість підлеглих, що підпорядковані одному керівникові, повинна бути обмеженою. Норма керо­ваності визначається характером роботи керівника та стосунками керівників і підлеглих. Керівник може мати тим більшу кількість під­леглих, чим більш однорідними є проблеми, які він вирішує. З цього випли­ває, що кількість підлеглих повинна бути меншою на вищих рівнях менеджменту та більшою на нижчих рівнях.

7. Встановлення оптимального співвідношення централізованих і де­цен­тралізованих форм управління: у всіх організаціях існує певний рівень децентралізації, оскільки абсолютна централізація практично неможлива. Рівень децентралізації регулюється рядом чинників (розміри компанії, мас­штаби проектів, однорідність робіт, філософія керівників страте­гіч­но­го рівня та філософія підлеглих, функціональна сфера діяльності тощо).

8. Принцип зворотного зв’язку: завдяки цьому принципу забезпечується можливість здійснення постійного контролю за результатами фун­кціо­ну­вання системи та створюються умови для її коригування.

Перелічені принципи побудови організаційних структур управління взаємо­зв’язані та взаємозумовлені. Кожен з них має самостійне значення, але тільки спільне їх використання забезпечує комплексний, науковий характер проектування організаційних структур управління виробництвом.