8.5. Типи бюрократичних структур управління виробництвом, їх особливості, переваги та недоліки

Теорія та практика менеджменту виробила велику кількість варіантів по­бу­дови бюрократичних організаційних структур управління. Далі ми подамо найбільш відомі та часто використовувані типи бюрократичних орга­ніза­цій­них структур.

Л

Лінійний тип організаційної структури управління виробництвом

iнiйний тип органiзацiйної структури управ­­­лiння характеризується лінійними формами зв’яз­ку між ланками управління і, як наслідок, концен­тра­цiєю всього комплексу функцій управ­лiння та вироб­лення управлінських дiй в однiй ланцi управлiння.

Суть лiнiйного управлiння полягає в тому, що очолює кожен виробничий пiд­роздiл керiвник (орган), який здійснює всi функцiї управлiння. Кожен пра­цiв­ник пiдроздiлу безпосередньо пiдпорядковується тiльки цьому керiвнику (органу). В свою чергу, останнiй є пiдзвiтним вищому органу. Пiдлеглi ви­ко­нують розпорядження тiльки свого безпосереднього керiвника. Вищий орган (керiвник) не має права вiддавати розпорядження робiтникам, минаючи їх без­по­середнього керiвника (тобто реалiзується принцип єдиності керівництва). На цiй основi створюється iєрархiя даної системи управлiння (наприклад, май­стер дiльницi, начальник цеху, директор пiдприємства). Окремi спецiа­лiс­ти допомагають лiнiйному керiвниковi збирати та обробляти iнформацiю, аналiзувати господарську дiяльнiсть, готувати управлiнськi рiшення, але самi вказiвок та iнструкцiй керованому об'єкту не дають.

Така схема пiдпорядкування i звiтностi – основа лiнiйного управлiння. При цьому ланки лiнiйного управлiння в цiлому вiдповiдають ланкам вироб­ниц­тва, мiж якими встановлюються простi та чiткi взаємозв'язки (рис. 8.1).

Таблиця 8.3

Переваги та недоліки лінійних організаційних структур управління

Переваги

Недоліки

1. Встановлення чітких і простих зв’язків між підрозділами. 2. Єдність і чіткість розпорядництва. 3. Узгодженість дій виконавців. 4. Підвищення відповідальності керівника за результати діяльності очолюваного підрозділу. 5. Оперативність у прийнятті рішень. 6. Отримання виконавцями пов’язаних між собою розпоряджень і завдань, забезпечених ресурсами. 7. Особиста відповідальність керівника за кінцеві результати діяльності свого підрозділу.

1. Високі вимоги до керівника, який повинен мати різнобічні знання і досвід з усіх функцій управління та сфер діяльності, що, в свою чергу, обмежує можливості керівника ефективно управляти організацією. 2. Перевантаження інформацією, великий потік документації, безліч контактів з підлеглими, вищими та суміжними організаціями. 3. Відсутність спеціалістів з окремих функцій управління. 4. Невідповідність до зростаючим вимог сучасного виробництва.

У практицi управлiння лiнiйна органiзацiйна структура використовується рiдко, як правило, малими та середнiми фiрмами, якi здiйснюють нескладне ви­робництво (однорiдної продукцiї) при вiдсутностi широких зв'язкiв у кооперацiї.

Д

Функціональний тип організаційної струк­тури управління

ля сучасного виробництва характерним є по­глиб­лення спеціалізації виробництва та управлiння, i реалiзацiя управлінських функцiй розподiляється мiж керiвниками та органами, якi передають нижчим рiвням управлiння обов'язковi для них завдання. Отже, диференцiацiя фун­кцiй управлiння є основою переходу до функцiональної структури управлiння.

При такому управлiнні передбачається, що кожний орган управлiння (або виконавець) спецiалiзується на виконаннi окремих видiв управлiнської дiяльностi (функцiй). Виконання вказiвок функцiонального органу в межах його компетенцiї є обов'язковим для виробничих пiдроздiлiв.

Функцiональна органiзацiя iснує поряд з лiнiйною, що створює подвiйне пiдпорядкування для виконавцiв. Подвiйне пiдпорядкування має за мету iнтегрувати функцiї на кожному рiвнi управлiння та спецiалiзувати їх по окремих ланках (рис. 8.2 та табл. 8.4).

Таблиця 8.4