- •11.1. Вступ до кінематики
- •11.2. Основні визначення і задачі кінематики точки
- •11.3. Векторний спосіб задання руху точки
- •11.4. Координатний спосіб задання руху точки
- •11.5. Натуральний спосіб задання руху точки
- •11.6. Перехід від координатного до натурального способу задання руху точки
- •11.7. Приклади розв’язання задач
- •12.2. Швидкість точки при координатному способі задання іі руху
- •12.3. Швидкість точки при натуральному способі задання її руху
- •Лекція 12 швидкість та прискорення точки
- •12.1. Швидкість точки при векторному способі задання її руху
- •12.4. Прискорення точки при векторному способі задання її руху
- •12.5. Прискорення точки при координатному способі задання її руху
- •12.6. Приклад розв’язання задачі
- •Лекція 13 прискорення точки при натуральному способі задання руху
- •13.1. Деякі відомості з диференціальної геометрії
- •13.2. Теорема про прискорення точки при натуральному способі задання руху:
- •13.3. Практичні формули для розрахунку складових прискорення точки та радіуса кривизни і її траєкторії
- •13.4. Окремі випадки руху точки
- •13.5. Приклад розв’язання задачі
- •Розділ vііі. Кінематика елементарних рухів твердого тіла Лекція 14 поступальний і обертальний рухи твердого тіла
- •14.1. Теорема про властивості поступального руху твердого тіла її наслідки
- •14.2. Обертальний рух твердого тіла навколо нерухомої осі. Кут повороту тіла. Рівняння обертального руху
- •14.3. Кутова швидкість і кутове прискорення тіла
- •14.4. Рівнозмінне та рівномірне обертання тіла
- •Лекція 15 швидкості та прискорення точок в обертальному русі
- •15.1. Вектор кутової швидкості і вектор кутового прискорення
- •15.2. Швидкість точок тіла, що обертається навколо нерухомої осі
- •15.5. Прискорення точок тіла, що обертається навколо нерухомої осі
- •15.4. Приклад розв’язування задачі
- •Розділ іх. Плоскопаралельний рух твердого тіла Лекція 16 швидкості точок плоскої фігури
- •16.1. Означення і рівняння плоскопаралельного руху
- •16.2. Теорема про переміщення плоскої фігури:
- •16.3. Теорема про швидкість точок плоскої фігури:
- •16.4. Теорема про проекції швидкостей двох точок плоскої фігури:
- •Лекція 17 визначення швидкостей точок плоскої фігури за допомогою мцш
- •17.1. Теорема про миттєвий центр швидкостей (мцш):
- •17.2. Способи визначення положення миттєвого центру швидкостей. Центроїди.
- •17.3. План швидкостей точок плоскої фігури
- •Лекція 18 прискорення точок плоскої фігури
- •18.1. Теорема про прискорення точок плоскої фігури:
- •18.2. Миттєвий центр прискорень (мцп)
- •18.3. Визначення прискорень точок плоскої фігури за допомогою миттєвого центра прискорень
- •18.4. Випадки визначення положення миттєвого центра прискорень (мцп)
- •1 8.5. Приклади розв’язання задач
- •19.1. Абсолютний, відносний і переносний рухи точки
- •19.2. Теорема про додавання швидкостей:
- •19.3. Теорема Коріоліса про додавання прискорень:
- •Лекція 20 формула прискорення коріоліса та природа його виникнення
- •20.1. Визначення формули прискорення Коріоліса
- •20.2. Природа виникнення прискорення Коріоліса
Лекція 13 прискорення точки при натуральному способі задання руху
13.1. Деякі відомості з диференціальної геометрії
1
. Кривизна
кривої.
Розглянемо просторову криву (рис. 13.1).
Проведемо дотичні у двох близьких точках
кривої. Орт дотичної у точці
позначимо через
,
а у точці
через
.
Перенесемо вектор
паралельно у точку
.
Кут
між напрямами дотичних у двох близьких
точках кривої називається кутом
суміжності:
.
Позначимо
дугу
через
.
Кривизною кривої у даній точці М називається границя відношення кута суміжності до абсолютного значення елемента дуги , коли точка необмежено наближається до точки :
.
(13.1)
Кривизна кола в усіх її точках однакова. Кривизна прямої дорівнює нулю.
У загальному випадку кривизна кривої не є сталою величиною і змінюється від точки до точки кривої.
Величина, обернена кривизні кривої, називається радіусом кривизни кривої в даній точці
.
(13.2)
2. Натуральні
осі.
Проведемо площину через дотичну до
кривої у точці
і пряму, паралельну дотичній в точці
,
що необмежено наближається до точки
,
тобто
через вектори
і
,
прикладені у точці
(рис. 13.1).
Граничне положення цієї площини при наближенні точки до точки називається стичною площиною до кривої в даній точці.
Для плоскої кривої стична площина це площина, в якій розташована крива.
Площина, що проведена через точку кривої перпендикулярно дотичній, називається нормальною площиною.
Н
ормаль
до дотичної, що лежить у стичній
площині,
називається
головною
нормаллю.
Орт головної нормалі позначимо через
.
Він спрямований у бік угнутості кривої
(рис. 13.2).
Лінія, що проведена через точку М, перпендикулярно стичній площині, називається бінормаллю.
Площина,
в якій розташовані дотична і бінормаль,
називається
спрямною
площиною.
Орт бінормалі
направлений так, щоб вектори
,
утворили праву систему ортогональних
осей.
Тригранник, що утворений стичною, нормальною і спрямною координатними площинами, називається натуральним тригранником.
Три взаємно перпендикулярні осі – дотична, головна нормаль і бінормаль називаються натуральними координатними осями (рис. 13.2).
Початок натуральних осей завжди знаходиться у точці кривої і при русі точки вздовж кривої натуральні осі переміщуються разом з точкою, змінюючи при цьому свій напрям.
3. Похідну від орта дотичної за дуговою координатою визначаємо на основі другої основної теореми диференціальної геометрії:
.
(13.3)
Пояснимо формулу (13.3). За визначенням похідної витікає, що
.
Вектор
лежить у площині
(рис. 13.1).
Граничне положення цієї площини визначає
стичну площину в даній точці
.
Коли
,
то кут
.
Отже,
вектор
спрямований у напрямі головної нормалі
з ортом
,
тобто:
=
.
З
рівнобічного
(рис. 13.1):
,
де
.
Тоді:
.
Помножимо
чисельник і знаменник правої частини
цієї формули на
і після тотожніх
перетворень,
одержимо:
,
де, як відомо, перший
множник дорівнює одиниці, а другий –
кривизні кривої
,
– радіус кривизни цієї
кривої.
Підставляючи
отриманий вираз
у (13.3),
остаточно отримаємо:
.
(13.4)
