3. Наукові підходи до шляхів вирішення екологічних проблем за допомогою і в рамках екологічного права.

В Україні ведеться значна робота з імплементації законодавства ЄС щодо охорони і збереження навколишнього природного середовища (понад 200 Екологічних Директив – нормативних актів, рішень і стратегій).

Посилення державного регулювання у національній сфері навколишнього природного середовища шляхом перенесення і практичного запровадження екологічного законодавства ЄС, а також встановлення контролю за його дотриманням є одними з ключових і найскладніших проблем, пов’язаних з розширенням ЄС на Схід.

Імплементація законодавства ЄС щодо охорони і збереження навколишнього природного середовища забезпечить зменшення втрат національної економіки від несприятливих екологічних факторів. Можна допустити, що запровадження в Україні європейських нормативних актів і директив (загальна кількість яких становить понад 400) дозволить, як показують розрахунки, скоротити втрати її економіки від несприятливих екологічних факторів на 5–7%. У такому разі втрати ВВП України від негативних екологічних ситуацій сягнуть не 10–15%, як сьогодні, а 5–7%, що дасть можливість збільшити ВВП держави на 60–80 млрд. грн.

Засобом досягнення екологічної безпеки є комплекс еколого-економічних інструментів, серед яких особливу роль повинні відігравати плата за забруднення навколишнього природного середовища й за використання природних ресурсів, система економічного стимулювання природоохоронної діяльності, яка б сприяла формуванню екологічно доцільного поводження виробника і споживача. Стимулювання оптимального природокористування включає оподаткування, субсидування, пільгове кредитування природоохоронної діяльності, прискорену амортизацію природоохоронних фондів та інші заходи, більшість з яких довела свою екологічну ефективність у ряді країн світу. Важливим фактором є створення екологічних фондів, головна мета яких полягає у формуванні централізованого джерела фінансування природоохоронних потреб незалежно від державного бюджету.

Ці фонди відіграють роль підтримуючої фінансової структури, що доповнює державні витрати на екологічні цілі. Більш широке запровадження екологічного страхування, економічними інструментами якого є запобігання аваріям, технологічним збоям і стихійним лихам або пом’якшення їх наслідків, які призводять до забруднення навколишнього природного середовища, дозволить компенсувати збитки та економічно стимулювати запобігання аваріям за рахунок збільшення протиаварійних витрат з боку страхової компанії.

Пріоритетними шляхами усунення ресурсно-екологічних і соціально-економічних загроз для сталого розвитку є цілеспрямований та ефективний пошук альтернативних джерел енергозбереження; розробка і застосування ресурсозберігаючих, екологічно чистих, безвідхідних технологій; вжиття широкомасштабних заходів щодо повторного залучення матеріалів до господарського обороту; всебічне сприяння розвиткові екологоспрямованого бізнесу; створення комплексної системи екологічного виховання та освіти усіх верств населення; забезпечення економічної відповідальності у формі штрафів та інших платежів за скоєні порушення.