11. Теоретико-правові аспекти принципів та функції екологічного права.

Принципи екологічного права — це виражені в його нормах основоположні ідеї, засади, риси, відповідно до яких здійснюється регулювання екологічних відносин. Еколого-правові принципи можуть офіційно закріплюватися у законодавстві або виводитися з його загального змісту.

Їх можна розподілити на дві категорії:

1) загально правові: гуманізму, соціальної справедливості, законності, інтернаціоналізму, гласності та демократизму, поєднання заходів стимулювання за юридичної відповідальності за екологічні правопорушення;

2) спеціально правові: верховенства загальнодержавного регулювання в галузі природокористування і охорони довкілля забезпечує перевагу і пріоритет загальнодержавних інтересів над галузевими; принцип цільового використання природних об'єктів передбачає використання об'єктів, що надані у користування, тільки відповідно до встановлених цілей; принцип комплексного раціонального та ефективного користування природними об'єктами спрямований на отримання максимальної віддачі, користь для суб'єктів екологічних правовідносин за умови науково-обгрунтованого узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів, врахування екозв'язків природних об'єктів; принцип пріоритету вимог екологічної безпеки в господарській діяльності з наданням переваг охоронним заходам; принцип безоплатності загального та платності спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності сприяє раціональному використанню та їх відтворенню.

Функції екологічного права - основні напрями впливу норм екологічного права на волю і поведінку суб'єктів екологічних правовідносин і забезпечення правопорядку в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки.

Загальноправові функції: регулятивна, виховна, превентивна, охоронна. Спеціально правові функції: екологічна, природоохоронна.

12. Особливості сучасного екологічного права України та перспективи його розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).

Екологічному праву України як галузі права на сьогодні більш ніж іншим галузям притаманна публічність, відкритість, гласність в прийнятті рішень, яка несе в собі глибинний зміст. В такому разі можна було б стверджувати, що екологічне право України в юридичному плані більшою мірою входить в систему публічного права, а це означає цілісне праворозуміння специфіки вказаної галузі права в суспільно значимій сфері, тобто в тій сфері, від якої залежить існування, функціонування та розвиток і суспільства, і держави, і корпорацій, об'єднань та громадян. Такими суспільно значимими сферами саме і є сфера природокористування, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки, які становлять предмет наукових досліджень колективу кафедри. Значущість наукових доробок кафедри постійно зростає, що пояснюється не лише національними, але і глобальними проблемами.

До особливостей екологічного права України відноситься і специфічність його термінології. Багато актів, особливо підзаконні, відомчі насичені природничо-науковою термінологією, яка, в першу чергу, відображає поняття і процеси хімії, фізики, біології, зоології, генетики та інших наук, наприклад, геном, ДНК, стовбурові клітини т. п., які використовуються в нормативно-правових актах та ін.

Універсальність – це та особливість екологічного права України, яка в останні роки проявляється все більш яскраво. Імовірно, екологічне право здатне внести найбільший внесок в подолання відмінностей (різниці) між правовими системами і дійсно активно бере участь в цьому процесі.

Юстиціарність екологічного права України – це та властивість, яка поки що не отримала належного розвитку, хоча останнім часом і тут спостерігається певний прогрес. Юстиціарність означає створення спеціальних процедур, закріплених в законі (поелементно, поетапно, досить детально), які регулюють, наприклад, порядок відмови в наданні ліцензії або у випадку її анулювання; формування механізму судового захисту екологічних прав громадян; створення спеціальних правоохоронних органів, наділених відповідною компетенцією (наприклад, природоохоронних прокуратур); збільшення частки адміністративних рішень, які можна оскаржити в суді.

Найважливіші характеристики екологічного права України в сучасному світі, мабуть, – його глобальність і значущість.

Вирішальними передумовами подальшого розвитку екологічного права України на будь-якому етапі і поза залежністю від широкого чи вузького розуміння предмета правового регулювання є: по-перше, соціально-екологічна криза (об'єктивний фактор); по-друге, державна екологічна політика (суб'єктивний фактор). Обидва зазначені фактори не меншою, якщо не більшою, мірою піддаються з плином часу (інколи дуже швидко) змінам під впливом інших явищ і процесів, найрізноманітніших за змістом.