Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
vidpovidi_na_zalik.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
302 Кб
Скачать
☆

8. Правові проблеми реалізації в Україні екологічної складової концепції сталого розвитку (за науковими працями проф. Г.І. Балюк).

Г.І. Балюк вказує, що незважаючи на те, що ще в 1997 р. було створено Національну комісію зі сталого розвитку при Кабінеті Міністрів України під головуванням першого віце-прем’єр міністра, цей орган так і не став центром із вироблення державної політики реалізації ідей сталого розвитку. Постановою Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію Національної комісії сталого розвитку України при Кабінеті Міністрів України» від 4 вересня 2003 р. № 1414 її діяльність було припинено. У травні 2003 р. було створено Національну раду зі сталого розвитку України як консультативно-дорадчий орган при Президентові України. Крім того, в апараті Ради національної безпеки і оборони України функціонує Управління стратегічних розробок (Указ Президента України «Питання апарату РНБО України» від 14 жовтня 2005 р.). Проте ці органи не наділені реальними повноваженнями у сфері розробки і реалізації стратегії сталого розвитку, а тому на сьогодні, на нашу думку, існує необхідність у створенні спеціального органу, уповноваженого провадити спеціальну державну політику в цій сфері. Разом з тим слід зазначити, що починаючи з 1992 р. питання сталого розвитку певною мірою є предметом осмислення, наукового дослідження та обговорення науковців, політиків та громадськості. Але уся ця робота, як видається, має невпорядкований характер. Причин такого стану речей багато. До найважливіших, вважаємо, належать:

• нерозуміння державною владою сучасних тенденцій світового розвитку;

• недостатній рівень поінформованості всіх суспільних верств про характер існуючих проблем, відірваність від існуючого світового досвіду;

• нерозуміння суті самої концепції сталого розвитку та ототожнення його із захистом довкілля як таким;

• незнання документів, прийнятих у цій сфері;

• відсутність або неефективність національних інституцій, що займалися б проблемою комплексного впровадження засад сталого розвитку та ін.

То ж не дивно, що національна стратегія сталого розвитку України досі не прийнята, хоча завершення її розроблення та прийняття Закону України «Про стратегію сталого розвитку», а також вжиття заходів щодо забезпечення його імплементації й виконання було передбачено розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження заходів щодо виконання у 2005 році Плану дій Україна — ЄС» від 22 квітня 2005 р. ще на травень 2005 р. Обов’язок розробити проект закону було покладено на Мінприроди, Мінекономіки і Національну академію наук України. У 2006 р. Кабінет Міністрів України знову прийняв розпорядження «Про затвердження заходів щодо виконання у 2006 році Плану дій Україна — ЄС», у якому перед Мінприроди і Мінекономіки знову було поставлено завдання вже без участі Національної академії наук України розробити відповідний закон.

9. Науково-правові засади становлення екологічного права України.

Термін «екологія» був уведений у наукову термінологію у 1866 році німецьким біологом Е. Геккелем, який визначав екологію як вчення про умови існування живих організмів у взаємодії із середовищем, у якому вони існують (у межах біології).

Дослідженню загальних питань становлення і розвитку екологічного права України присвячені наукові праці багатьох вчених-правників, зокрема Б.В. Єрофєєва, В.В. Петрова, В.Л. Мунтяна, Ю.С. Шемшученка та інших.

Так, Б.В.Єрофєєв стверджує, що формування екологічного права минуло три основні етапи:

• виникнення, становлення та розвиток екологічного права у межах земельного права;

• розвиток екологічного права у межах природоресурсних галузей;

• наш час – вихід екологічного права далеко за межі природоресурсних галузей.

Перший етап охоплював 1917-1968 роки до прийняття Основ земельного законодавства, у ст.2 якого було започатковано природо ресурсні; другий - з 1968 по 1987 року, коли приймаються численні законодавчі акти стосовно регулювання відносин, пов’язаних з використанням природних об’єктів (Закон про охорону атмосферного повітря, Закон про використання й охороні тваринного світу тощо); третій період - з 1988 року, коли було видано перший радянський збірник з екологічного права.

Петров В.В. виділяє шість періодів екологічного законодавства:

• 1917-1922 рр. - прийняття законодавчих актів про охорону та використання природних ресурсів;

• 1922-1957 рр. - активний розвиток союзного законодавства природноресурсного напряму;

• 1957-1963 рр. - прийняття у всіх республіках СРСР законів про охорону природи- нова форма природоохоронного законодавства, прийняття Закону РРФСР «Про охорону природи в РРФСР» від 26 жовтня 1960 року;

• 1968-1980 рр. - проведення кодифікації союзного і республіканського законодавства «Про землю», «Про надра» тощо;

• 1985-1990 рр. - спроба спрямувати суспільні відносини на охорону природи і раціональне використання природних ресурсів, розробити закони про охорони природи;

• 1990 р. - до сучасності

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]