Надходження фіксованих доходів є можливим у випадках придбання боргових цінних паперів.

Отримання плаваючих (дискретних) доходів пов’язується з впливом чинника ринкової невизначеності.

10. За характеристикою емітента ринок цінних паперів можна розділити на ринок корпоративних (недержавних) цінних паперів і ринок державних фінансових активів.

Найбільш істотними світовими тенденціями розвитку ринку цінних паперів є :

• інтернаціоналізація та глобалізація ринку (використання національного капіталу не лише в середині країни, а й за її межами, формування світового ринку цінних паперів);

• підвищення рівня організованості та посилення державного контролю (здійснюється з метою забезпечення надійності ринку та довіри до нього з боку інвесторів);

• комп’ютеризація ринку цінних паперів (з метою прискорення швидкості розрахунків між учасниками ринку цінних паперів);

• нововведення на ринку (фундамент всіх нововведень на ринку цінних паперів складає комп’ютеризація, а також нові інструменти ринку – передусім, різноманітні види похідних цінних паперів, нові системи торгівлі цінними паперами – це електронні системи, засновані з використанням комп’ютерів та сучасних засобів зв’язку, нова інфраструктура ринку – система обслуговування ринку цінних паперів);

• сек’юритизація (тенденція переходу грошових коштів із своїх традиційних форм, таких, як заощадження, готівка, депозити у форму цінних паперів).

В останні роки продовжилась тенденція збільшення обсягу торгів на ринку цінних паперів. Так, цей показник у 2012 році становив 2 530,87 млрд. грн., що більше обсягу виконаних договорів у 2011 році на 359,77 млрд. грн. У той же час, темпи зростання фондового ринку були випереджаючими порівняно з ВВП: обсяг торгів на ринку цінних паперів перевищив показник ВВП країни майже у два рази (рис.3.3.).

Джерело: Звіт Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2012 рік. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ssmsc.gov.ua

Рис. 3.3. Порівняльні дані обсягів торгів на ринку цінних паперів та ВВП, млрд. грн.

Це свідчить про розвиток економіки держави в цілому та розвиток фондового ринку зокрема, а також швидкі темпи цього поступу.

Важливим показником, який характеризує рівень розвитку ринку цінних паперів є структура торгів у розрізі фінансових інструментів, яка за підсумками 2012 року представлена у табл. 3.2. Наведені дані свідчать про централізацію торгівлі певними видами інструментів.

У цілому ситуація з фінансовими інструментами фондового ринку характеризується такими негативними моментами: надто вузький спектр доступних для роботи фінансових інструментів, що ускладнює диверсифікацію портфелів і можливостей для інвестування; низька якість цінних паперів, що перебувають в обігу; низька ліквідність та висока волатильність цін лістингових цінних паперів; низький рівень розвитку ринку дериватів; відсутність в обігу на біржах цінних паперів іноземних емітентів, активи яких розташовані в Україні.

Таблиця 3.2

Стан торгів на фондових біржах України у розрізі фінансових інструментів, 2012 рік, млн. грн.

Фондова біржа	Вид фінансового інструменту
	Акції	Облігації підприємств	Облігації місцевих позик	Державні облігації України	Інвестиційні сертифікати	Деривативи
УФБ	123,27	265,76	0	0	5,72	139,68
КМФБ	568,79	1313,76	0	2,04	243,06	0
Іннекс	10	0,01	0	0	0	0
ПФБ	617,49	27,32	0	0	5,46	0
УМВБ	11,16	10,81	0	0	39,14	1,53
УМФБ	618,96	156,08	0	0	214,95	0
СЄФБ	77,81	260,48	0	0	18,38	0
ПФТС	1981,99	12743,27	1201,21	73532,02	65,74	0
Перспектива	9723,87	10592,12	5172,32	105526,73	3289,31	11702,73
УБ	9710,03	1094,12	15,25	66,89	107,54	13106,69
Усього	23443,37	26363,73	6388,78	179127,68	3989,3	24950,63

Джерело: Краснова І.В. Фондовий ринок в Україні : стан та перспективи розвитку / І.В. Краснова. // Проблеми економіки. – 2014. – № 1. – С. 129-134.

На думку Краснової І.В.¹, такий стан пов'язаний з наступними обставинами:

- самі емітенти – акціонерні товариства, що з’явилися після приватизації, не надто прагнуть до вільного обігу власних акцій на ринку;

- вся наявна інфраструктура та система регулювання орієнтовані на великих емітентів, масштаби яких дозволяють працювати з ними іноземним інвесторам;

- відсутність ефективного захисту прав інвесторів у цінні папери, незацікавленість потенційних інвесторів придбавати цінні папери через низький рівень корпоративного управління²;

- проведення українськими компаніями ІРО та SРО на зарубіжних біржових площадках.