6. Діалогічність тексту: діалог і сукупність діалогічних відношень у структурі прозового полемічного тексту

Останнім часом в теорії мовної комунікації набув актуальності принцип діалогічності, що грунтується на концепції діалогічності гуманітарного пізнання, розробленій російським філософом Бахтіним.

Бахтін розглядав діалогіність як усеосяжну мережуаємодії в процесі комунікації інтеріоризованого буття, культури, мови з комунікантами і їхнім повідомленням ( текстом). Принцип діалогічності передбачає розгляд комунікативної діяльності в системі взаємної детермінованості різних складників комунікативної ситуації і чинників, що забезпечують й опосередковують цю діяльність.

Аспекти діалогічності:

-гносеологічний( сприйняття й пізнання навколишнього світу комунікантами)

-мовний( взаємодія людини й мови). Мова нав’язує її носіям свій погляд на світ, сформований досвідом попередніх поколінь.

-Культурно-історичний( взаємодія комунікантів і тексту із семіотичним

універсумом культури.

-комунікативний-взаємодія адресата або текстового втілення позиції автора і його програми адресованості з адресатом. Діалог двох особистостей. Безпосередній тут і зараз або опосередкований і дискретний у часі й просторі, ускладнений формою, каналом реалізації спілкування, степенем правильності і коректності їхніх стратегічних програм, співвіднесеність мотивів, інтенцій та інтерпретант.

У полемічних текстахвідбувається актуалізація «Тут.Зараз». Апокрисис Х. Філалета:фокусує фіалогічність позатекстову, що розглядається у дискретносты дискурсу, розбыжносты часу й простору, внутрішню текстову форму, у якій відбувається реконструкція полемічного діалогу в локативній площині. Я ТУТ. Зараз. 1 особа теп часу. Формант полемічного тексту створюється проведенням сфери розподілу: МИ-Вони, що експлікується. У плані текстопобудови Апокриси відрізняється лог. структуралізацією частин тексту: розділи, глави, передмови й післямови. Вирізняється докладним посиланням мікротеми і постійна апеляція до читача. Крім загальної передмови, окремо подаються передмови до кожної частини з коротким змістом і розрізненням глав. У структурно-змістовому аспекті визначається залежність від порядку наведення і розкриття думок у Синоді Брест. Докази Скарги системно спростовуються багатоманітністю заперечень, що грунтуються на практ. І рит. Основі. Сукупності запитань як доказів від розуму.

У загальному плані комун. Стратегія висвічується у формування колект. Відповіді православних на засадах істиності і правдивості, індив. Автора простежується в супрровідних висловлюваннях: почерговість і структуризація, його мотивації, апеляція до опонента.

7. Жанрова специфіка теологічного трактату

Теологічний трактат як полемічний жанр доберестейського періоду.

Апокрисис Христофора Філалета. За багатством і важливістю текст науково-богослов. Та історичного змісту.Посідає трохи не перше місце в зах.рус. поелміці.16-17 стол. Опублікований двома мовами-пол. і зах. рус.Спершу А був надрукований пол. мовою в а

8. Жанрова своєрідність теологічного діалогу

Мартін Бубер надав діалогу ключову позицію в своїй теології. У своїй найбільш впливовою роботі, названій I and Thou (Я і Ти) він дбайливо вирощує і просуває крізь всю роботу діалог, але не як цілеспрямовану спробу зробити висновки або просто висловити точку зору, але як необхідна умова справжніх відносин між людиною і людиною, людиною і Богом. Його заклопотаність глибинної природою справжнього діалогу привела до так званої філософії діалогу.

Другий Ватиканський собор зробив основний акцент на діалозі з світом. Більшість документів Соборувключали різні види діалогу: діалог з іншими релігіями ( Nostra tate), діалог з іншими християнами ( Unitatis Redintegratio), діалог з сучасним суспільством ( Gaudium et Spes), і діалог з політичною владою ( Dignitatis Humanae).

Російський філософ і семіотик Михайло Михайлович Бахтін теорією діалогу підкреслював влада дискурсу, заглибленого розуміння безлічі перспектив і точок зору і створення незліченної безлічі можливостей. Бахтін вважав що все живе взаємопов'язане, і тому діалог створює нове розуміння для ситуацій, які вимагають зміни.

Сьогодні принцип діалогу використовується в школах, громадських центрах, корпораціях, федеральних агентствах, а також інші соціальних утвореннях і інститутах, дозволяючи людям, як правило, в невеликих групах, ділитися своїм баченням і досвідом щодо складних питань і проблем. Діалогічний підхід використовується для того, щоб допомогти людям вирішувати давні конфлікти і вибудовувати більш глибоке розуміння спірних питань. Діалог - це не суддівство, не зважування і прийняття рішень, а розуміння інавчання. Діалог спростовує стереотипи, створює довіру і дозволяє людям бути відкритими до перспектив, які сильно відрізняються від їх власних.

В останні 2-3 десятиліття по всьому світу розвиваються швидкозростаючі руху на підтримку діалогу. Так, наприклад, в Америці з'явилася Національна коаліція за діалог і обговорення. З'являються групи і організації (наприклад, Worldwide Marriage Encounter; Retrouvaille), що допомагають людям, що знаходяться в шлюбі, гармонізувати свої відносини через навчання діалогічному методі, який допомагає людям в парі дізнатися більше один про одного без "загрозливих поз".

Діалог - це делікатний процес. Безліч перешкод гальмує діалог і сприяє конфронтації, такий, як дискусія ідебати. Загальними перешкодами є страх, показ або здійснення влади, недовіра; зовнішні впливи, відволікання і погані умови комунікації можуть перешкоджати будь-якого розвитку діалогу ^[7].

Конспект з Ніки:

Діалог як жанр

«Діалог альбо розмова» Мелетія пігаса . Був створений в Александрії. Діалог не був надрукований. Він був перекладений староукр. – Іов Борецький.

«Послання-передмова» Максима по –грецьки. Сократичний діалог. Принципи сократичного діалогу спрямований на переконання свого опонента, інтелектуальний вплив на нього. Саме такий діалектичний напрямок, який акцентується на розум, став провідним. З одного боку, форма діалогу передбачала стратегію рекурсивних кроків, складних релігійних понять, що їх пояснює інший учасник діалогу, засобіи впливу на свідомість і переконання в істинності. Особливість цього діалогу в тому, що він розрахований на представників конфесії.

Гість/спудей-різний ступінь віри.Випробовує спудея на віру. Спудей має довести цю доствовірність через фрази гостя. Сигогізм.

Простий категоричний силогі́зм (грец. συλλογισμός — міркування) — міркування, що складається з трьох простих атрибутивних висловлювань: двох засновків і одного висновку. Засновок силогізму поділяють на більший (який містить предикат висновку) і менший (який містить суб'єкт висновку). За положенням середнього терміну силогізми поділяють на фігури, а останні за логічною формою засновків і висновку — на модуси.

Інший «діалог. Вопроси й отвітти православного з папежником. Теологічний діалог у якому комунікативні позиції його учасників поялризовані, протисставленію . У ньому відтворюється діалог між опонентами у вірі.загальна кількість питань -50-пит\від. Цей теологічний діалог альтернує позиції його учасників, представників православної і католицької вір. У цьому діалозі співрозмовники не знаходять консенсусу.