Тема 2. Діяльність практичного психолога освіти

1. Основні види діяльності практичного психолога освіти.

2. Професійна позиція та особистісні якості практичного психолога освіти.

3. Права та обов'язки психолога освіти.

Основні види діяльності практичного психолога освіти.

Основними видами діяльності дитячого практичного психоло­га є психологічна просвіта, психологічна профілактика, психо­логічне консультування, психологічна діагностика та психоло­гічна корекція.

Психологічна просвіта - залучення дорослих - вихова­телів, вчителів, батьків - до психологічних знань. Психологіч­на просвіта полягає в тому, щоб:

• знайомити вихователів, вчителів та батьків з основними закономірностями та умовами психічного розвитку дитини;

• популяризувати та роз’яснювати результати новітніх на­укових психологічних досліджень;

• формувати потребу в психологічних знаннях, бажання використовувати їх у роботі з дитиною чи з метою власного роз­витку;

• ознайомлювати учнів з основами самопізнання, самови­ховання;

• досягти розуміння необхідності практичної психології у дитячому навчально-виховному закладі.

Форми просвітницької роботи: лекції, бесіди, семінари, виставки, підбір літератури, зустрічі зі спеціалістами та ін. Важливо, щоб ця робота проходила не на абстрактно-теоретич­ному рівні, а мала предметом свого обговорення конкретні про­блеми даного закладу освіти, тобто наглядно показувала, що психологічні знання мають безпосереднє відношення до вирі­шення проблем навчання та виховання.

Психологічна профілактика - система заходів, спрямо­вана на збереження, зміцнення та розвиток психічного здоро­в’я дітей на всіх етапах дошкільного та шкільного дитинства. Психологічна профілактика передбачає:

1. відповідальність за дотримання в дитячому освітньому закладі психологічних умов, необхідних для повноцінного пси­хічного розвитку та формування особистості дитини на кожно­му віковому етапі;

2. своєчасне виявлення таких особливостей дитини, які мо­жуть призвести до певних труднощів або відхилень у її розвитку;

3. попередження можливих ускладнень у зв’язку з перехо­дом на наступний віковий етап;

4. підготовка дітей до усвідомлення тих сфер життя, які їм цікаві і в яких вони хотіли б реалізувати свої здібності та знання;

5. розробку та здійснення розвиваючих програм з урахуван­ням конкретних завдань розвитку;

6. піклування про створення сприятливого психологічного клімату в дитячому освітньому закладі;

7. створення доброзичливих відносин між батьками та пе­дагогами.

Вирізняють три рівні психопрофілактики’.

1. й рівень - первинна профілактика. На цьому рівні в центрі уваги психолога знаходяться всі учні школи; як з проблемами, так і «безпроблемні».

2. й рівень - вторинна профілактика. Вона спрямована на « групу ризику », тобто на тих дітей, у яких проблеми вже поча­лись. Вторинна профілактика включає консультації, соціаль­но-психологічне навчання тощо.

3. й рівень - третинна профілактика. Психолог зосере­джується на дітях з яскраво виявленими проблемами у навчанні та поведінці. Основне її завдання - корекція серйозних психо­логічних труднощів у окремих дітей.

Одним з перспективних методів роботи є психолого-педа- гогічний консиліум. Завдання психолога на консиліумі - до­помогти вчителям неупереджено підійти до оцінки інтелекту­ального розвитку дитини, основних властивостей її особистості, показати складність і неоднозначність проявів її поведінки, стосунків, показати проблеми самооцінки, мотивації, розкри­ти особливості пізнавальних та інших інтересів, а головне - за­безпечити підхід до дитини з оптимістичною гіпотезою віднос­но перспектив її подальшого розвитку та окреслити реальну програму роботи з нею.

У ході підготовки до консиліуму психолог планує вирішен­ня декількох завдань:

• показати педколективу дитину з різних боків, підкрес­ливши її позитивні, сильні сторони;

• змінити суб’єктивну, як правило негативну, установку вчителя стосовно дитини, спонукати вчителя до сумніву у пра­вильності своєї оцінки їїособистості та правильності своїх педа­гогічних дій;

• дійти до колективного розуміння вчителями суті особис- тісної проблеми дитини.

Якщо ці завдання вирішені, то консиліум сприяє не тільки розвитку дітей, але й вчителів, всього педагогічного колективу.

Психологічна консультація - особливий вид психологіч­ної допомоги, який полягає у тому, щоб допомогти людині самій вирішити свою проблему. Здійснюючи консультативну роботу, практичний психолог освіти вирішує такі завдання:

1. Консультує адміністрацію школи, вчителів, батьків з проблем навчання та виховання дітей.

2. Проводить індивідуальні консультації учнів з проблем навчання, життєвого самовизначення, взаємовідносин з дорос­лими та однолітками та ін.

3. Сприяє підвищенню психологічної культури педагогів та батьків шляхом проведення групових консультацій, участі у педрадах, методоб’єднаннях, загальношкільних та класних батьківських зборах.

4. За запитами судів, органів опіки, комісій та інспекцій з прав неповнолітніх, а також інших організацій проводить пси­хологічну експертизу психічного стану дитини, умов сімейно­го виховання з метою винесення відповідними інстанціями більш обґрунтованих рішень.

Психологічна діагностика - вид діяльності практичного психолога освіти, що полягає у психологічному вивченні дити­ни протягом дошкільного дитинства та шкільних років. Голов- ним об’єктом уваги шкільного психолога є діти. Психолог здійснює загальний контроль за ходом їх психічного розвитку на основі уявлень про нормативний зміст та періодизацію цього процесу.

Завдання шкільної психодіагностики:

1. контроль динаміки психічного розвитку дітей з метою створення оптимальних умов та можливостей для розвитку;

2. порівняльний аналіз розвиваючого ефекту різних систем навчання та виховання з метою вироблення відповідних реко­мендацій.

Основні методи психолого-педагогічної діагностики:

• спостереження;

• бесіда;

• функціональні проби.

Додаткові методи: тести, анкети, аналіз продуктів навчаль­ної діяльності тощо.

Всі напрямки роботи практичного психолога освіти взаємо- пов’язані. В рамках психологічної служби не може йти мова окремо про діагностику, окремо про розвиток чи корекцію. Йдеться про діагностико-корекційний, діагностико-виховний (або розвивальний) напрямок роботи, єдиний за своєю суттю.

Процедура діагностико-корекційної діяльності психолога має певну послідовність, або етапи:

1. вивчення практичного запиту;

2. формулювання психологічної проблеми;

3. висунення гіпотез про причини явищ;

4. вибір та використання методу дослідження;

5. формулювання психологічного діагнозу, що має містити прогноз подальшого розвитку дитини;

6. розробка рекомендацій, програми психокорекційної або розвивальної роботи;

7. здійснення цієї програми та контроль за її виконанням.

Програми корекції та розвитку зазвичай містять психологіч­ну та педагогічну частини. Педагогічна частина розробляєть­ся на основі психологічних рекомендацій спільно психологом та вихователем, вчителем, директором, батьками — в залежності від того, хто буде працювати з дитиною.Психологічна частина розвитку та корекції здійснюється безпосередньо психологом. При цьому психолог несе цілковиту відповідальність за здійс­нення всіх аспектів корекційної програми та її кінцевий ре­зультат.

Психокорекційна робота психолога спрямована на усу­нення відхилень у психічному, особистісному розвитку дітей.

Психокорекційні заходи можна класифікувати:

• за характером спрямованості:

• симптоматичні;

• каузальні (причинні).

• за змістом розрізняють корекцію:

• пізнавальної сфери;

• афективно-вольової сфери;

• поведінкових аспектів;

• міжособистісних стосунків;

• внутрішньогрупових взаємин тощо.

• за формою роботи:

• індивідуальна;

• групова.

- за наявністю програм:

• програмовану;

• імпровізовану.

Успіх діагностико-корекційної та діагностико-розвиваль- ної роботи прямо залежить від рівня професійної кваліфікації та від особистості самого практичного психолога, його вміння взаємодіяти з дитиною, що потребує терпіння, винахідливості, вміння контролювати свою поведінку, здатності викликати у дитини позитивне ставлення, симпатію та довіру.

Методом експертної оцінки за допомогою вихователів, пе­дагогів та батьків серед учнів виокремлюється так звана «група ризику». До неї ми відносимо педагогічно занедбаних дітей, дітей з порушеннями у розвитку, емоційно-поведінковими по­рушеннями, схильних до адиктивної поведінки, аутоагресії, правопорушень та ін. Стосовно цієї групи використовуються як загальні форми роботи (діагностика шкільної зрілості, обдаро­ваності, ЗПР, здібностей, інтересів, схильностей, шкільної адаптації, мотивації, профконсультації), так і спеціальні фор­ми роботи (стимулююча психодіагностика, соціально-психоло­гічне навчання, індивідуальні бесіди, психотерапія). Органі­зувати продуктивну взаємодію всіх учасників педагогічного процесу, навчити їх працювати один з одним та всім разом - складне завдання, що постає перед практичним психологом. Повноцінна взаємодія, а як наслідок - ефективність психологіч­ної служби - досягаються тоді, коли психолог, педагоги та бать­ки, з одного боку, стають однодумцями, а з іншого - чітко роз­різняють свої функції та можливості: педагог не підміняє ані батьків, ані психолога, психолог - педагога, батьків, соціально­го працівника тощо.

Психолог також співпрацює з сім’ями. Він зустрічається з батьками учнів індивідуально та на батьківських зборах, надає їм психологічні знання про дитину, закономірності її психоло­гічного розвитку та умови, що сприяють цьому. Важливо допо­могти дорослим усвідомити, що виховання дитини тісно пов’я­зане з проблемами їх власної особистості, тому батькам необхід­но постійно займатись самовихованням.

Одним з істотних компонентів роботи з сім’ями є подолан­ня негативних настанов стосовно школи та налагодження співробітництва між батьками та педагогами. При цьому пси­холог вирішує такі завдання:

• зміна психологічної установки педагогів та батьків сто­совно ролі сім’ї у формуванні особистості та повернення їй функції «головноговихователя» дитини;

• наукова діагностика сім’ї та умов сімейного виховання;

• використовування педагогічних можливостей батьків та сприяння підвищенню їх психологічної культури;

• по можливості надання «невідкладної психологічної до­помоги» сім’ї;

• створення та пропагування культу щасливої сім’ї.

Не менш важливим завданням постає надання роботі з бать­ками практичного характеру, оскільки корекція особистісних якостей дитини неможлива без зміни системи її стосунків зага­лом.

Професійна позиція та особистісні якості практичного психолога освіти. Основними принципами діяльності практич­ного психолога освіти є, насамперед, принцип індивідуального підходу до людини будь-якого віку на основі розуміння та виз­нання індивідуальності як цінності, та, по-друге, принцип про­фесійної взаємодії та співробітництва з усіма суб’єктами освіт­нього середовища - батьками, вихователями, педагогами, будь- якими дорослими, що мають відношення до дитини.

Суть професійної позиції практичного психолога - не вирі­шувати за людину будь-якого віку її проблему, а вирішувати цю проблему разом з нею, укріплюючи її віру у власні сили, свої можливості та саму себе.

Для цього практичному психологу освіти необхідно мати достатньо високий інтелектуальний та особистісний розвиток, що забезпечує такі особистісні та професійні якості:

• широта інтересів та незалежність поглядів;

• готовність до контактів та вміння їх підтримувати;

• вміння емоційно приваблювати до себе людей;

• прагнення до пізнання себе та інших;

• здатність зберігати емоційне самовладання;

• усвідомлення меж своєї професійної компетенції;

• підвищене почуття відповідальності за свої слова та дії;

• здатність передбачати наслідки власних вчинків та дій.

Високий професійний рівень психолога передбачає глибо­ке знання психології, досконале володіння різноманітними психологічними техніками, методиками та діагностичними засобами.

Права та обов’язки психолога освіти. Практичний пси­холог освіти забов’язаний:

1. Керуватися Конституцією України та Законами Украї­ни «Про освіту », «Про загальну середню освіту », «Про профе­сійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про позашкільну освіту», «Про дошкільну освіту», міжнародними та українсь­кими правовими актами про забезпечення захисту прав та роз­витку дитини, іншими нормативно-правовими актам та Поло­женням про психологічну службу системи освітиУкраїни.

2. Керуватися етичним кодексом психолога.

3. Розглядати питання та приймати рішення строго в ме­жах своєї професійної компетенції.

4. Знати новітні досягнення психологічної науки в цілому, дитячої та педагогічної психології, практичної психології. По­стійно підвищувати свою професійну кваліфікацію.

5. У вирішенні всіх питань виходити з інтересів дитини, завдань її повноцінного розвитку.

6. Надавати необхідну та можливу допомогу працівникам освіти, адміністрації, педколективам навчально-виховних зак­ладів у вирішенні основних проблем, пов’язаних із забезпечен­ням повноцінного психічного розвитку дітей та індивідуалізо­ваного підходу до них.

7. Берегти професійну таємницю, не розголошувати відо­мості, отримані в результаті діагностичної, консультативної та інших видів роботи, якщо ознайомлення з ними не є необхід­ним для здійснення педагогічного, медичного, соціального ас­пекту психокорекційної роботи та може спричинити шкоду дитині чи її оточенню.

8. Інформувати працівників освіти, адміністрацію та пед- колективи про завдання, зміст та результати психологічної роботи в рамках, що гарантують дотримання п.7.

9. Вести документацію з усіх видів роботи у відповідній формі.

Психолог має право:

1. Самостійно визначати пріоритетні напрямки роботи.

2. Самостійно формулювати конкретні завдання роботи з дітьми та дорослими, обирати форми та методи цієї роботи, вирі­шувати питання черговості проведення різних видів робіт.

3. Вимагати від відповідних інстанцій створення умов, не­обхідних для успішного виконання професійних обов’язків.

4. Відмовлятися від розпоряджень керівництва органів осві­ти, навчально-виховних закладів у тих випадках, коли ці роз­порядження не відповідають професійно-етичним принципам або завданням його роботи, або не можуть бути виконаними на підставі професійних навичок та засобів, які він має.

5. Ознайомлюватись з необхідною документацією.

6. Звертатись із запитами до медичних, правових та інших закладів.

7. Проводити групові та індивідуальні психологічні обсте­ження та експерименти з дослідницькою метою.

8. Виступати з узагальненням досвіду своєї роботи в науко­вих, науково-популярних журналах та інших друкованих ви­даннях.

9. Проводити роботу з пропаганди психолого-педагогічних знань шляхом лекцій, виступів тощо.

10. Мати навчальне та факультативне навантаження у від­повідності до базової освіти та психологічної кваліфікації.

11. Звертатися у випадку необхідності через керівництво служби з клопотаннями у відповідні організації, пов’язані з допомогою дітям.

12. Звертатися у відповідні заклади та відомства з питань захисту інтересів та прав дітей.

Контрольні запитання:

1. Що таке психологічна просвіта як вид діяльності психолога?

2. У чому суть психопрофілактичної роботи?

3. Що таке психологічна консультація? Які особливості консультативної роботи психолога в системі освіти?

4. В чому особливості психодіагностичної роботи психолога освіти?

5. Які типи корекційних заходів можуть використовуватись у роботі психолога освіти? Хто їх здійснює?

Теми для самостійної роботи:

1. Взаємозв’язок основних видів роботи практичного пси­холога.

2. Вимоги до методів, що використовуються в практичній психодіагностиці.

3. Психологічні особливості педагогіки співробітництва.

4. Професійна етика практичного психолога.

Література:

Битянова М.Р. Организация психологической работьі в школе / М.Р.Битянова. -М.: Совершенство,1998. - 298 с. -(се- рия Практическая психология в образовании).

Документація психолога / [Упорядник Т.Гончаренко]. - [2-ге вид.стер.].-К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. - 120 с.

Збірник нормативно-правових документів психологічної служби та ПМПК системи освіти України / [Упоряд. В.Г.Па­нок, І.І.Цушко, А.Г.Обухівська]. - К.: Шкільний світ, 2008. - 256 с.

Основи практичної психології: Підручник / [В.Панок, Т.Ти- тарено, Н.Чепелєва та ін.]. - [3-тє вид.стер.]. - К.: Либідь, 2006. -536 с.

Панок В.Г. Практична психологія. Теоретико-методичні за­сади розвитку: [монографія] / В.Г.Панок. - Чернівці: Техно- друк, 2010. - 486 с.

Панок В.Г. Психологічна служба: Навчально-методичний посібник [для студентів і викладачів] / В.Г.Панок. - Кам’янець- Подільський: ТОВ Друкарня Рута, 2012. -488 с.

Практическая психология образования: Учебное пособие / [И.В. Дубровина]. - [4-еизд.]. - СПб.: Питер, 2006. - 592 с.

Розвиток психологічної служби та психолого-медико-пе- дагогічних консультацій системи освіти України (підсумки роботи за 2005-2008 рр.) / [Н.В.Лунченко, А.Г.Обухівська,

В.Д.Острова, В.Г.Панок та ін.]. -К.: Ніка-Центр, 2008. - 118 с.