Тема 2. Вступ дитини до школи

1. Поняття «психологічна готовність до школи».

2. Діагностика психологічної готовності до школи.

3. Розвивальна та корекційна робота психолога з дітьми, що мають низький рівень готовності до шкільного навчання.

Поняття психологічної готовності до школи використову­ють у психології для визначення рівня психологічного розвит­ку дитини, після досягнення якого її можна навчати в школі.

Проблема психологічної готовності до школи в психології не нова. У закордонних дослідженнях вона відображена в робо­тах, що вивчають шкільну зрілість дітей (М.Гетпер, 1936; А.Керн, 1954; С.Штребел, 1957; Я.Йірасек, 1970 та ін.). У різний час психологи займалися проблемою готовності до школи (М.І.Безруких, Л.А.Венгер, Н.І.Гуткіна, О.Є.Кравцова, Р.В.Овчарова та ін.).

Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інте­лектуальний, емоційний та соціальний.

Інтелектуальну зрілість визначають за такими ознака­ми:

• диференційоване сприймання (перцептивна зрілість), що включає виділення фігури із фону;

• концентрація уваги;

• аналітичне мислення, яке виявляється в здатності осягти основні зв’язки між явищами;

• логічне запам’ятовування;

• сенсомоторна координація;

• вміння відтворювати зразок;

• розвиток тонких рухів руки.

Інтелектуальна зрілість, що розуміється таким чином, знач­ною мірою відображає функціональне дозрівання структур го­ловного мозку.

Емоційна зрілість передбачає:

• зменшення імпульсивних реакцій;

• можливість довгий час виконувати не дуже привабливе завдання.

Про соціальну зрілість свідчать:

• потреба дитини в спілкуванні з однолітками;

• вміння підпорядковувати свою поведінку законам дитя­чих груп;

• здатність виконувати роль учня в ситуації шкільного на­вчання.

Вітчизняні вчені (Л.І.Божович, 1968,1978; Л.С.Виготсь- кий,1982; Д.Б.Ельконін, 1981 та ін.) виокремлюють два аспек­ти психологічної готовності до школи: особистісну та інтелек­туальну готовність.

Дитина інтелектуально готова до школи, коли вона вміє узагальнювати та диференціювати предмети та явища оточую­чого світу. До психологічних передумов навчання в школі відно­ситься також якість мовного розвитку дитини. Розвиток мови тісно пов’язаний з розвитком інтелекту та відображає як загаль­ний розвиток дитини, так і рівень її логічного мислення. Крім того він передбачає розвинутий фонематичний слух.

Характеризуючи особистісну готовність до школи, насам­перед, мають на увазі розвиток мотиваційної сфери та довіль­ності(Л.І.Божович, 1968; Д.Б.Ельконін, 1981,1989; Л.Г.Сал- міна, 1988; О.Є.Кравцова, 1991; Н.І.Гуткіна, 2000; М.М.Без­руких, 2010 та ін.).

Пізнавальні мотиви навчання пов’язані безпосередньо з навчальною діяльністю. До них відносяться пізнавальні інте­реси, потреба в інтелектуальній активності та бажання оволоді­ти новими вміннями та знаннями.

Соціальні мотиви навчання, або широкі соціальні мотиви, пов’язані з потребою дитини у спілкуванні з іншими людьми, в їх оцінці та схваленні, з бажанням дитини зайняти певну пози­цію в суспільстві, позицію, що відкриває шлях у світ дорослості. Крім того у дитини є пізнавальні потреби, які вона вже не може задовольнити вдома. Так виникає нове ставлення дитини до на­вколишнього світу, так звана «внутрішня позиція школяра», яку можна вважати критерієм готовності до навчання (Л .І.Бо- жович, 1968).

Внутрішня позиція школяра дозволяє дитині включитися у навчальний процес як суб’єкту діяльності, що проявляється у свідомому формуванні та виконанні намірів та цілей, або, інши­ми словами, довільній поведінці учня.

Однією з передумов шкільного навчання є вміння дитини підпорядковувати мотиви своєї поведінки та діяльності, яке народжується у колективній рольовій грі (Д.Б.Ельконін, 1978).

На основі довільної регуляції власних дії у дитини 6-7 років формуються такі вміння:

• свідомо підпорядковувати свої дії правилу, яке в узагаль­неному вигляді визначає спосіб дії, тобто вміння діяти за алго­ритмом;

• орієнтуватись на задану систему вимог;

• уважно слухати та точно виконувати завдання, запропо­новані в усній формі;

• самостійно виконувати завдання за зразком, який сприй­мається зором.

Фактично ці вміння є параметрами розвитку довільності, яка є важливою частиною психологічної готовності до школи (Н.Г.Салміна, 1988). Саме на ці вміння спирається навчання в першому класі.

Отже, психологічна готовність до ніколи - це необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної програми в умовах навчання в групі однолітків. Акту­альний рівень розвитку повинен бути таким, щоб програма на­вчання потрапляла в «зону найближчого розвитку» дитини.

Рівень психічного розвитку дитини, як передумова успіш­ного навчання в школі, має виявлятися в таких сферах: моти­ваційній, вольовій, інтелектуальній та мовній. Відповідно до сфер виокремлють компоненти психологічної готовності до школи.

Як правило, всі компоненти психологічної готовності до школи виникають природнім шляхом за нормального розвитку дитини дошкільного віку.

Діагностика психологічної готовності до школи має про­водитись, насамперед, в інтересах профілактики небажаного психічного розвитку дитини. Можливі такі цілі діагностики готовності до школи:

• розуміння особливостей психічного розвитку дітей з метою визначення індивідуального підходу до них в навчальному процесі;

• виявлення дітей, не готових до шкільного навчання, з метою проведення з ними розвивальної роботи, спрямованої на профілактику неуспішності та дезадаптації;

• розподіл майбутніх першокласників по класах відповід­но до їх «зони найближчого розвитку»;

• відстрочка на рік початку навчання шестирічних дітей, не готових до школи.

Методи діагностики психологічної готовності до школи умовно можна розбити на три групи:

Тести шкільної зрілості дають уявлення про ступінь зрілості мозкових структур дитини через розвиток її сенсомо- торної координації та тонкої моторики, розвиток уваги, пам’­яті, логічного, просторового мислення та ін. («Орієнтовний тест шкільної зрілості Керна-Йірасека», інтелектуальні шкали П.Я.Кеєса та ін.).

Тести готовності до школи об’єднали у собі дві групи тестів: тести навченості у дошкільному віці (тести досягнень) та тести здібностей (прогностичні тести; А.Анастазі, 1982) для оцінки готовності дитини до навчання в першому класі. Серед конкретних функцій часто перевіряється здатність до зорових та слухових розрізнень, сенсомоторний контроль, розуміння на слух, словарний запас, кількісні поняття та загальна обізнаність (Меігороіііап Кеасііпезз Тезі, національний тест готовності до школи, який використовують у США).

г

Методи визначення сформованості психологічних переду­мов оволодіння навчальною діяльністю. Така діагностика по­винна включати як виявлення новоутворень минулого вікового періоду, так і появу симптомів, що характерні для наступного періоду. Під час переходу від дошкільного до молодшого шкільного віку повинні діагностуватися, з одного боку, сфор- мованість ігрової діяльності - її основних структурних компо­нентів (перенесення значення одного предмета на інший, співвідношення ролі та правила, підпорядкованість правилам гри та ін.), рівень розвитку наочно-образного мислення, пізна­вальних мотивів, загальних уявлень, використання символіч­них засобів; з іншого боку - втрата безпосередності у соціаль­них відносинах, узагальнення переживань, розвиток самокон­тролю. Предметом такої діагностики є не окремі психічні про­цеси чи функції, а операційні одиниці діяльності. Серед таких: методика «Візерунок» (Л.І.Цеханська, 1978), «Графічний дик­тант» (Д.Б.Ельконін, 1988), «Малювання по точках» (О.Л.Вен- гер, 1981), «Казка», «Дім», «Звуковісхованки» (Н.І.Гуткіна, 2000), «Чобітки» (З.І.Калмикова, 1981), «Послідовністьподій» (О.М.Бернштейн, 1970) та ін.

Діагностичні програми, які розробляє та здійснює психо­лог, повинні відповідати таким важливим вимогам:

• обстеження не повинно бути занадто довгим, оскільки воно має вписуватися у терміни запису дітей до школи;

• програма повинна містити необхідні та достатні компо­ненти для висновків про психологічну готовність дитини до школи.

Результати обстеження на предмет психологічної готовності до навчання в школі мають бути занесені до карти психічного розвитку дитини із зазначенням застосованих діагностичних методів. У карті мають бути зафіксовані основні проблеми ди­тини (інтелектуальні та особистісні) та окреслено план розви- вальної роботи з нею.

Розвивальна та корекційна робота з дітьми, які мають низь­кий рівень готовності до шкільного навчання має проводитись ще до початку систематичного шкільного навчання. Така робо­та може успішно здійснюватись у спеціальних групах розвит­ку за. розвивальною, а не навчальною програмою.

У групах розвитку не ставляться спеціальні завдання на­вчити дітей читати, рахувати, писати. Основне завдання - за­безпечити психічний розвиток дитини до рівня готовності до школи. Групи розвитку принципово відрізняються від тренін- гових груп, в яких у дітей тренують окремі психічні функції.

Для того, щоб робота у групі розвитку була ефективною, необхідно дотримуватись таких методологічних принципів:

1. розвиток окремих психічних процесів через перебудову та розвиток мотиваційної сфери дитини;

2. суб’єктне ставлення до дитини;

3. індивідуальний підхід до кожної дитини з урахуванням «зони її найближчого розвитку»;

4. ігрова форма занять та живе зацікавлення учасників групи;

5. доброзичливі та дружні стосунки з дітьми, неприпус­тимість менторської позиції та засудження за невдачі;

6. право дитини на помилку;

7. позитивна емоційна оцінка будь-якого досягнення дити­ни з боку ведучого, що сприяє переживанню успіху як радості;

8. розвиток у дітей здатності до самостійної оцінки своєї роботи.

Принципи ведення групи розвитку - це ті методологічні засади, які дозволяють застосовувати спеціальні методики роз­витку дітей. Головне завдання групи розвитку - формування пізнавальної мотивації і на її основі психічний розвиток дітей загалом. Адже у дітей, які в дитинстві не отримують необхідно­го їм спілкування з батьками та іншими близькими дорослими, які б могли задовольнити та стимулювати їхні пізнавальні по­треби, останні згасають, але не зникають повністю, а залиша­ються у нерозвиненому вигляді.

Основний змістовний матеріал, який використовується в групах розвитку, - розвивальні ігри, серед яких повинні бути такі:

• ігри, що розширюють кругозір та словниковий запас ди­тини;

• логічні ігри;

• ігри за правилами;

• ігри на розвиток фонематичного слуху;

• ігри на розвиток уваги та пам’яті;

• ігри на розвиток дрібної та великої моторики дитини;

• ігри на орієнтацію у просторі.

У групі розвитку дорослому доводиться також організову­вати сюжетно-рольові ігри та навчати дітей рольовій грі, в ході якої розвивається символічна функція, внутрішній план дій, фантазія тощо.

Крім всіляких ігор, істотне місце в програмі груп розвитку повинно бути виділено заняттям з літератури, на яких діти знай­омляться з книгами та вчаться правильно літературно говори­ти. Дітям з відсутніми пізнавальними інтересами потрібно чи­тати найпростіші казки («Колобок», «Курочкаряба», «Рука­вичка» тощо). Необхідно також обговорювати прочитане та ро­бити інсценування казок або розповідей. Навіть якщо в групі зібрані більш сильні діти, рекомендуються інсценування про­читаних книг, підібраних у відповідності з інтересами дітей. Важливо також приділяти увагу складанню дітьми розповідей за сюжетними картинками.

По мірі виникнення у дітей пізнавальних інтересів та по­кращання їх психічного розвитку загалом, після того, як вони із задоволенням почнуть слухати книги, справлятися з логіч­ними іграми та іграми на фонематичний слух, можна розпочи­нати навчання читанню та рахуванню. Але ці вміння повинні формуватися в ігровій формі.

Групу розвитку найкраще проводити з дітьми від 5 років до початку навчання в школі. Групи, які функціонують пара­лельно з навчанням у першому класі, ефективні лише в тому

випадку, якщо дії психолога та вчителя узгоджуються.

Групи розвитку виконують ще й діагностичну функцію. Через рік занять вони достатньо точно дозволяють виокремити дітей, які потребують навчання у спеціальних школах чи кла­сах, - це розумово відсталі діти та діти з тяжкими формами зат­римки психічного розвитку.

Разом з тим, після занять у групах розвитку багато проблем­них дітей зможуть навчатися у звичайних загальноосвітніх школах і їх не доведеться віддавати у класи вирівнювання.

Контрольні запитання:

1. Що таке психологічна готовність до школи? З яких ком­понентів вона складається?

2. У чому полягає «внутрішня позиція школяра»?

3. Яка мета діагностики готовності до навчання в школі?

4. Яких методологічних принципів треба дотримуватись, працюючи з групою розвитку з метою формування психологіч­ної готовності до навчання у школі?

Теми для самостійної роботи:

1. Роль гри в появі психологічної готовності до школи.

2. Мотиваційна готовність до школи: зміст та способи роз­витку.

3. Методи діагностики готовності до навчання у школі.

Література:

Ануфриев А.Ф. Коррекция трудностей в обучении у детей 5-8 лет / А.Ф.Ануфриев, С.Н.Костромина // Практична пси­хологія та соціальна робота. -2012. -№11. -С. 73-80.

Безруких М.М. Трудности обучения в начальной школе: Причини, диагностика, комплексная помощь / М.М.Безруких. - М.: Зксмо, 2009. - 464 с.

Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском воз- расте / Л.И.Божович. - М.: Просвещение, 1968. - 464 с.

Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферьі ребенка / Л.И.Божович // Изучение мотивации поведения де­тей и подростков. - М.: Просвещение, 1987. - С. 7-44.

Вьіготский Л.С. Мьішление и речь // Вьіготский Л.С.: [собр. сочинений в 6-ти / ред. Давьідов]. - М.: Педагогика, 1982. - Т. 2: Проблемьі общей психологии. - 504 с.

Венгер Л.А. Готов ли Ваш ребенок к школе? / Л.А.Венгер, А.Л.Венгер. - М.: Знание, 1994. -192 с.

Готовность детей к школе. Диагностика психического раз- вития и коррекция его неблагоприятньїх вариантов. Методи- ческие разработки для школьньїх психологов / Е.А.Бугримен- ко, А.Л.Венгеридр. -М.: ВНИК «Школа», 1992.

Готовность к школе / Под ред. И.В.Дубровиной. - М.: Нау­ка, 1995.

Гуткина Н.И. Психологическая готовность к школе / Н.И.Гут- кина. - М.: Академический проект, 2000. - 184 с. - (Руковод- ство практического психолога).

Гуткина Н.И. Диагностическая программа по определению психологической готовности детей 6-7 лет к школьному обуче- нию / Н.И.Гуткина. - М., 2002.

Инструментарий психологической диагностики готовнос­ти ребенка к обучению в школе // Практична психологія та со­ціальна робота. - 2011. -№6. -С. 41-42; № 7. -С. 59-70; №8. - С. 44-48.

Йирасек Я. Диагностика школьной зрелости / Я.Йирасек // Диагностика умственного развития дошкольников. - Прага, 1978.

Кравцова Е.Е. Психологические проблеми готовности де­тей к обучению в школе/Е.Е.Кравцова. -М.: Педагогика, 2007. -145с.

Локалова Н.П. Когнитивное развитие детей как условие преемственности дошкольного и начального школьного образо- вания /Н.П.Локалова// Вопросьі психологии. - 2009. -№6. - С.109-119.

Монроз А.В. Структура волевьіх качеств детей дошкольно­го и младшего школьного возраста / А.В.Монроз // Вопросьі психологии. - 2012. - №3. - С. 21-30.

Олексієнко Л.П. Тести на готовність дитини до школи / Л.П.Олексієнко. -К.: Країна мрій, 2010. - 175 с.

Особенности психического развития детей 6-7 летнего возра­ста / [Д.Б.Злькониа, А.Л.Венгер]. -М.: Педагогика, 1988. -140 с.

Психологическая диагностика: Учебник для вузов / [М.К.Аки- мов, К.М.Гуревич]. - СПб.: Питер, 2008. - 652 с.: ил.

Расти, первоклашка: знциклопедия для родителей / [М.М.Без- руких, Т.А.Параничева, Л.А.Леонова и др.]. -М.: Зксмо, 2010. -640 с.

Шванцара Й. Диагностика психического развития / Й.Шван- цара. - Прага, 1978.