Тема: Методологічні принципи сприйняття дійсності

План :

1. Діалектика та метафізика – альтернативи мислення .

2. Закони і категорії діалектики.

У природі, суспільстві і мисленні спостерігається з одного боку стійкість і самостійність існування різноманітних явищ, а з другого їх плинність та взаємо перехід і зв’язок між ними. Це мислення помітили у глибокій давнині і філософи і пересічні люди. Більшість звертала увагу на один бік дійсності – на її незмінність (консерватори), а інші зосереджували увагу на мінливості і взаємозв’язку всіх речей, їх називали в політиці лівими. Майже 3 тисячі років тому виникло на цій основі наївне діалектичне мислення. І Геракліт помітив, що не можна зайти два рази в одну і ту ж річку. Альтернативним діалектиці є метафізичне мислення. Метафізика сприймає дійсність за такими трьома принципами:

1. Або річ існує, або її немає і третього не дано, крім заблудження;

2. усі зміни у природі, суспільстві і мисленні повторюються, немов би йдуть по замкненому колу;

3. причиною усіх змін є зовнішні поштовхи. Річ залишається незмінною, якщо її не торкається якась інша сила.

Метафізика є нормативною практикою мислення, що виходить із короткочасного досвіду і зосереджує увагу на сталості і самостійному існуванні окремих об’єктів. На відміну метафізики діалектика, сприймаючи дійсність, враховує обидва моменти існування речей і їх сталість і плинність. Вважаючи, що змінність і взаємозв’язок мають абсолютний характер, тобто відносно постійна на перший погляд непомітна незмінність і ізольованість окремих речей мають відносний характер.

Діалектичне мислення скеровується трьома відмінними від метафізики принципами мислення:

1)діалектичне мислення – відображення світу за принципом “і-і”. З точки зору метафізики світ є сукупність предметів, або речей. А з точки зору діалектики світ є система процесів

2)розвиток явищ у природі, суспільстві і мисленні відбувається не по колу, а по спіралі, тобто кожне коло, що символізує начебто повторення попереднього, наприклад, життя однієї людини – повторюється процес життя інших людей від народження до смерті, але і не повторюється, бо знаходиться на новому витку, або нижчому, або вищому ніж попередній.

3)звертання уваги на те, що джерелом розвитку усіх явищ є поєднання зовнішніх чинників і внутрішніх причин розвитку, при цьому внутрішні причини важливіші за зовнішні.

За діалектичними принципами головна причина розвитку є розв’язання суперечностей між двома протилежними сторонами у кожній живій чи неживій системі. Звідси – діалектика – здвоєне читання життя.

Все, що хочу зрозуміти я роздвоюю на дві протилежні сторони, хоч вини тісно пов’язані між собою і одна без одної не існують. Діалектичне мислення у своєму розвитку пройшло такі етапи:

1. наївний діалектизм стародавніх мислителів, які виражали ідеї діалектики у конкретних плинних процесах (течія ріки, полум’я). Наприклад, у виразі Зенона стріла, що летить, знаходиться у спокої.

2. Створення системи діалектики на ідеалістичній основі Георгом Гегелем. За Гегелем розвивається перш за все абсолютний дух з трьома стадіями:

- теза – абсолютний дух.

- антитеза (матерія, природа), які втілюються.

• синтез (філософська система Гегеля).

3. Матеріал діалектика Ф.Енгельса і К.Маркса. За їх уявленнями розвивається перш за все природа, яка на певному витку свого розвитку набирає здібності до мислення за допомогою людського мозку.

4. Етап багатоманітності діалектичних систем. Класична система діалектики, створена Гегелем, складається з трьох частин:

Принципи діалектики:

• універсального розвитку;

• загального взаємозв’язку.

Принципи – практичні правила мислення, які допомагають нам будь-яку річ розглядати з боку її розвитку і в зв’язку з іншими речами.