4. Оптимізація управлінських рішень
Оптимізація є найважливішим етапом технології вироблення раціональних управлінських рішень.
Оптимізація управлінських рішень – вибір найефективнішого варіанта рішення ( найраціональнішого рішення) із можливих альтернатив.
Функцію оптимізації управлінських рішень можна відобразити такою формулою:
Y= f(X1, X2, X3, …, Xn),
де Y – параметр за яким проводиться оптимізація;
X1, X2, X3, …, Xn – варіанти рішень (альтернативи).
Параметр Y може бути показником прибутку, обсягів релізації, частки ринку тощо, а варіанти рішень Xn визначаються ресурсами, трудовим потенціалом, виробничою потужністю тощо
Рис. 5.4. – Схема наукового методу оптимізації управлінських рішень
Одним з найефективніших способів оптимізації управлінських рішень є моделювання.
Бурхливий розвиток обчислювальної та комп’ютерної техніки, інформаційних технологій та створення штучного інтелекту дозволяє використовувати у теорії прийняття управлінських рішень основні принципи і досягнення економіко-математичного моделювання.
.
Модель – це оптимізоване, спрощене та раціональне відображення у вигляді схеми, формули чи дослідного взірця основних параметрів та характеристик об’єкта, що виступає у якості предмета дослідження.
Розрізняють такі класи (типи) моделей:
фізичні (опис об’єкта);
аналогові (функціонують, як об’єкт, але не схожі на них);
математичні (використання символів у процесі опису).
Серед способів моделювання домінують такі:
1) Теорія ігор, що моделює вплив прийнятого рішення на складові оточуючого середовища
(конкурентів, партнерів, споживачів тощо).
2) Теорія черг, яка проектує найкращу систему товаропросування, визначає оптимальне число каналів розподілу і структуру збутової мережі (так звана модель оптимального обслуговування).
3) Управління запасами (логістика) визначає час розміщення замовлень, їх кількість, обсяг товарних залишків на складах та ін.
4) Лінійне програмування забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів при наявності різних варіантів наявності потреб у них.
5) Імітаційне моделювання – прогноз розвитку ситуації.
6) Економічний аналіз – метод оцінки витрат, структури собівартості, економічних вигод, побудова графіків залежності трьох змінних: рівня продаж, собівартості одиниці прдукції та обсягу отриманого прибутку.
7) Платіжна матриця – статистичний метод, що дає змогу обрати найбільш оптимальний варіант з кількох пропонованих.
8) Дерево рішень являє собою схематичне відображення послідовних рішень керівника з відображенням фінансових результатів, імовірності отримання їх позитивного значення, можливості порівняння альтернатив.
9) Екстраполяція – це прогнозування набутого досвіду, існуючих тенденцій, динаміки та побічні припущення з метою пердбачення майбутнього. Методи прогнозування поділяються на кількісні та якісні.
Методи прогнозування поділяють на кількісні та якісні.
Кількісні методи:
а) аналіз минулих досягнень. Грунтується на переконанні, що минулі ситуації нерідко повторюються;
б) причинно-наслідкове (казуальне) моделювання для ситуацій з багатьма змінними величинами. В статистиці цей спосіб отримав назву кореляції.
Якісні методи:
а) думка жюрі – поєднання та усереднення думок експертів;
б) наслідки опитування збутовиків – передбачення попиту торговими агентами;
в) передбачення запитів споживачів за результатами опитування клієнтів;
г) метод експертних оцінок.