2. Розробка та ухвалення управлінських рішень в ситуаціях визначеності, ризику та невизначеності.

Закони вихідних даних Г.Спенсера:

Кожен може прийняти ефективне рішення , володіючи достатньою інформацією.

Компетентний менеджер здатний прийняти оптимальне рішення і в разі існування інформаційних обмежень.

Талановитий менеджер здатний результативно діяти навіть за повної відсутності необхідної інформації.

При прийнятті управлінських рішень завжди важливо враховувати фактор ризику. Поняття “ризик”, у даному випадку, використовується як рівень визначеності, з якою можна прогнозувати результат. Рішення приймаються у різних обставинах по відношенню до ризику.

Ці умови традиційно класифікуються як умови визначеності, ризику та невизначеності ситуації, виходячи з наступного поділу інформації:

• повна інформація;

• неповна інформація чи така, що швидко змінюється;

• повна невизначеність.

А.Рішення приймаються в умовах визначеності, коли керівник точно знає результат кожного з альтернативних варіантів вибору.

Б.Рішення приймаються в умовах ризику, коли керівник повинен бути готовим свідомо йти на ризик, оскільки поряд з ризиком понести витрати (втрати) існує імовірність отримання доходів. Управлінська практика свідчить, що рішення, здатні забезпечити отримання високих результатів, є найбільш ризиковими. Досягнення великих успіхів у бізнесі без ризику є утопією. У всі часи процвітання фірми залежало від готовності та вміння керівника йти на ризик.

За джерелами виникнення ризик поділяють на:

• господарський;

• пов’язаний з особистістю людини;

• обумовлений природними чинниками

Причинами виникнення ризику можуть бути:

• невизначеність майбутнього;

• непередбаченість поведінки партнера;

• нестача інформації.

Імовірності поділяються на дві категорії: об’єктивні та суб’єктивні.

Об’єктивна імовірність заснована на інформації за певний минулий період. Однак у багатьох випадках менеджер не має інформації про попередній період і повинен розраховувати лише на свою особисту оцінку ситуації, тобто у цьому випадку використовується показник суб’єктивної імовірності. Таким чином, здатність давати імовірнісну оцінку ситуації заснована на наявності неповної, але достовірної інформації, а також на досвіді, інтуїції, розумових здібностях керівника.

В.Рішення приймаються в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити імовірність потенційних результатів, оскільки необхідні чинники є складними і новими, і про них неможливо отримати достатньо релевантну інформацію. Стикаючись з невизначеністю, керівник може використовувати різні можливості:

а) спробувати отримати додаткову релевантну інформацію і на її основі ще раз проаналізувати проблему;

б) діяти у відповідності з минулим досвідом, інтуїцією і зробити припущення про імовірність подій.

5. Комунікації та інформація та в менеджменті.

Менеджмент - це процес, який забез­печує виконання людьми певних дій, і осно­вою цього процесу є комунікації. Проблема ефективних комунікацій - одна з ключових у діяльності керівників, оскільки за їх допомогою здійснюється обмін повідомленнями, що виражені різними символами та мають певне смислове навантаження.

Комунікації – це обмін інформацією,її змістом між двома і більше особами.

Комунікації – це обмін інформацією, на основі якої керівник от­римує дані, необхідні для прийняття рішень, і доводить їх до працівників організації.

Комунікаційна мережа - це сукупність індивідів, які постійно взаємодіють між собою на основі створених та функціонуючих інформаційних каналів.

Один із сучасних авторів теорії комунікацій, Клоуд Шеннон, проводить паралель між способами спілкування техніки (машин) та людей. У праці "Математична теорія комунікацій" Клоуд Шеннон та Уоррен Вівер дають таке визначення комунікацій: "Це усі дії, за яких один розум впливає на інший".

Обмін інформацією пронизує всі управлінські функції, тому ко­мунікації розглядаються як сполучний процес у менеджменті. Якщо комунікації налагоджені погано, рішення можуть бути помилковими, персонал може неправильно розуміти керівні команди, міжособові стосунки можуть деформуватися. Західні спеціалісти стверджують, що керівники від 50 до 90% свого робочого часу витрачають на ко-мунікації. Це стає зрозумілим, коли врахувати, що керівники обмінюються інформацією для реалізації своєї ролі в міжособових стосунках, в процесі прийняття управлінських рішень, а також для ви­конання функцій планування, організації, мотивації та контролю.

Для ефективного функціонування будь-якої організації не­обхідно забезпечити належні комунікації. Однак управлінська практи­ка дає можливість констатувати, що створення ефективної, надійної системи обміну інформацією, яка б відповідала вимогам повноти, дос­татності, оперативності, гнучкості, - це одна із найскладніших проблем в організаціях. Тому цілком зрозуміло, що ефективно працюючий керівник - це той, хто ефективний в комунікаціях.

Комунікації - складний процес, який включає ряд взаємозв’я­заних кроків, кожен з яких відіграє суттєву роль у забезпеченні ро­зуміння і сприйняття інфорації іншою особою. Найчастіше причиною низької ефективності комунікації є ігнорування факту, що комунікація -це обмін, в якому кожному належить активна роль. В процесі ко­мунікації відправник складає повідомлення і передає його адресатові (отримувачеві).

Комунікаційний процес - це обмін інформацією між двома і більше особами. При цьому ставиться мета забезпечити розуміння от­римувачем інформації, яка є предметом обміну.

У сучасній теорії менеджменту виділяють такі елементи про­цесу обміну інформацією:

1. Відправник (особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує інформацію та передає її).

2. Повідомлення (інформація, закодована певним чином за допомо­гою символів).

3. Канал (засіб передачі інформації).

4. Отримувач (адресат, особа, якій призначена інформація і яка пев­ним чином інтерпретує її).

5

КАНАЛ

. Зворотний зв’язок (реакція). Цей елемент часто залишається поза увагою, а одностороннє спілкування є, як правило, малоефективнім, хоча загальновизнано, що будь-яка система функціонує ефективно за умови існування налагодженого зворотного зв’язку.