Підходи до керівництва

У менеджменті важливими є поведінка менеджера, використовувані засоби впливу та стилі керівництва при зосереджені зусиль керівників на досягненні цілей організації. З цього погляду виділяють три підходи до керівництва: з позиції особистих якостей, з позиції поведінки та ситуаційний.

Підхід з позицій особистих якостей. Базується на використанні якостей та особистністних характеристик "ефективних" керівників. Згідно з так званою "теорією великих людей" (особистністною теорією лідерства) найкращі керівники володіють такими якостями, як чесність, інтелектуальність, ініціативність, дисциплінованість, освіченість, мудрість, впевненість в собі, імпозантність та ін.

Підхід з позицій поведінки. В його основі - усвідомлення, що ефективність керівництва залежить не від особистих якостей, а від манери поведінки керівниказ підлеглим. Відповідно стилі керівництва (поведінки) класифіковано на авюкратичний (стиль за якого особі належить необмежена влада), демократичний (стиль, за якого забезиеченорівноправну участь у управлінні організацією всіх членів трудового колективу).

Ситуаційний підхід до керівництва. Базується на з'ясуванні того, які стилі поведінки та особисті якості відповідають конкретним ситуаціям.

4.2.Стиль керівництва

Спроби визначити, якими рисами характеру чи якостями повинен володіти ідеальний керівник, складають основу різноманітних теорій про стилі керівництва. Дослідники зупиняються на персональних якостях, фізичних характеристиках та розумових здібностях.

Типологія керівництва

Розрізняють гри види керівників:

Автократичний тип керівника — відрізняється схильністю до одноособового керівництва в гіпертрофованих формах, надмірною централізацією влади, особистим вирішенням абсолютної більшості питань, свідомим обмеженням контактів з підлеглими(жорстокий контроль над підлеглими, схильний до адміністративних стягнень, нерідко виходить за межі власне службових відносин). Спрямований стиль на потреби низького рівня.

Демократичний тип керівництва - прагне надання підлеглим самостійності відповідно до їх кваліфікації і функцій, які вони виконують, залучає їх до таких видів діяльності, як визначення цілей, оцінка роботи, підготовка та прийняття рішень, створює необхідні для виконання роботи передумови і справедливо оцінює зусилля, з повагою становиться до людей і турбується про них.(прислуховується до думки колег, піклується про їхні інтереси, встановлюється почуття довіри і поваги).

Апелює до потреб вищого рівня ( у причетності, орієнтації на високі цілі, автономії та самовираженні.

Ліберальний тип керівника - відрізняється відсутністю розмаху в діяльності, безініціативністю і постійним очікуванням вказівок зверху, небажанням приймати на себе відповідальність за рішення і їх наслідки(недостатньо вимогливий до підлеглих, не виявляє організаторських здібностей, слабко контролює та регулює діяльність підлеглих, Рідко користується правом казати "ні").

Поведінкові теорії

Роберт Танненбаум і Ворен Шмідт запропонували універсальну класифікацію стилів керівництва. Розроблений ними континіум лідерства показує, що можливий дуже широкий спектр поведінки лідерів: від поведінки орієнтованої на керівника (автократичного стилю) до поведінки орієнтованої на працівника (демократичного і ліберального стилів.

Рис. 6.1 Континіум стилів лідерства Тонненбаума-Шмідта

Керівник, зосереджений на роботі (завданнях, виробничих досягненнях)- піклується про проектування завдань і створення мотиваційної системи винагород для стимулювання продуктивності праці і трудових завершень.

Керівник, зосереджений на людині - концентрує увагу на вдосконаленні людських стосунків, створенні сприятливого мікроклімату, заохочує взаємодопомогу, надає підлеглим максимальну свободу і активнот залучає їх до участі у прийнятті управлінських рішень, орієнтуючи на високий рівень продуктивності праці.